Харків – У Харкові презентували фотовиставку «Невідома Чехія в Україні». В експозиції представлені роботи молодого французького фотохудожника П´єра Жанмужена. Він два роки провів в Україні, спілкуючись із родинами етнічних чехів, які мешкають переважно в південних областях. Підсумком такого живого спілкування і стали документальні світлини про побут українських чехів.
Поїхати в Україну на пошуки етнічних чехів П´єр Жанмужен вирішив після року проживання у Празі. Французького фотографа надихнула ідея Єврокомісії ознайомити українців із національними громадами, що мешкають на їхній землі. В Україні, за даними Чеського центру, етнічних чехів від трьох до п´яти тисяч. Вони проживають переважно в південних регіонах – в Криму, Херсонській та Миколаївській областях. Окремі села і досі зберегли історичну назву – ту, яку 150 років тому дали новим поселенням чеські еміграти. Наприклад, селище Вишеград, що на Київщині, названо так на честь середмістя Праги. А ось село Богемка у Миколаївський області від радянських часів називається Лобанівка, а Чехоград під Запоріжжям відомий як Новгородівка. Мешканці саме цих населених пунктів і стали героями фотографій П´єра Жанмужена.
«Це звичайні люди. Є жінки, які працюють в колгоспах, чи в тому, що від них залишилось, є пенсіонери. Є ті, хто займається господарством, тримають корову, продають молоко. Живуть нелегко, як і всі українці в селах – не краще, й не гірше…», – розповів П´єр Жанмужен Радіо Свобода.
Кожна фотографія – це історія
Кожна фотографія – це не просто авторський знімок. Вона має свою історію, яку можна прочитати під нею. Тут є документальна розповідь про продавчиню єдиної на все село Веселинівка крамниці - Ліду, до якої мешканці приходять за необхідним товаром навіть додому. Є історія про водія шкільного автобусу Сергія, який щодня возить дітей із Богемки до іншого селища за сім кілометрів. Директору Чеського центру в Україні Даґмар Остржанській найбільше подобається світлина із барабанами і жінками у національних костюмах.
«У нас є таке прислів´я, що кожен чех – це музика. Що кожен чех вміє грати», – каже пані Даґмар.
Живі традиції
Автор робіт зізнається: навмисно уникав зйомок у великих містах, бо саме в селах, на його думку, найкраще збереглися стародавні чеські традиції.
«Залишилося традицій мало, оскільки вони жили багато часу у Радянському союзі і за тими традиціями, які були в Україні. Тому вони дещо втратили. Але тепер вони розуміють, що треба зберігати традиції, і радіють, коли хтось ними цікавиться », – каже фотограф.
Серед традицій, що збереглися в українських чехів, як розповіла Даґмар Остржанська, – святкування Різдва та Великодня.
«Я бачила чехів, які проживають у Сімферополі, в автономній республиці Крим, в Києві, на Львівщині, які можливо не розмовляють такою чистою чеською мовою, але знають пісні своїх бабусь та дідусів, і відчувають себе чехами. Вони святкують наше Різдво. Роблять спеціальне печиво яке ми робимо в Чехії. Або це Великдень, також ми його святкуємо по-іншому», – каже пані Остржанська.
В українських чехів, за словами пані Даґмар, є можливість повернутися на історичну батьківщину і отримати чеське громадянство, а дітям – надати безкоштовну освіту в Чехії. Але більшість воліють залишатися в Україні, якщо і їдуть, то зазвичай лише молодь.
Про «невідому Чехію в Україні» фотовиставка розповідатиме харків´янам до 29 лютого, після чого вирушить до інших міст.
Живуть нелегко, як і всі українці в селах – не краще, й не гірше…П´єр Жанмужен
Поїхати в Україну на пошуки етнічних чехів П´єр Жанмужен вирішив після року проживання у Празі. Французького фотографа надихнула ідея Єврокомісії ознайомити українців із національними громадами, що мешкають на їхній землі. В Україні, за даними Чеського центру, етнічних чехів від трьох до п´яти тисяч. Вони проживають переважно в південних регіонах – в Криму, Херсонській та Миколаївській областях. Окремі села і досі зберегли історичну назву – ту, яку 150 років тому дали новим поселенням чеські еміграти. Наприклад, селище Вишеград, що на Київщині, названо так на честь середмістя Праги. А ось село Богемка у Миколаївський області від радянських часів називається Лобанівка, а Чехоград під Запоріжжям відомий як Новгородівка. Мешканці саме цих населених пунктів і стали героями фотографій П´єра Жанмужена.
«Це звичайні люди. Є жінки, які працюють в колгоспах, чи в тому, що від них залишилось, є пенсіонери. Є ті, хто займається господарством, тримають корову, продають молоко. Живуть нелегко, як і всі українці в селах – не краще, й не гірше…», – розповів П´єр Жанмужен Радіо Свобода.
Кожна фотографія – це історія
Кожен чех – це музикаДаґмар Остржанській
«У нас є таке прислів´я, що кожен чех – це музика. Що кожен чех вміє грати», – каже пані Даґмар.
Живі традиції
Автор робіт зізнається: навмисно уникав зйомок у великих містах, бо саме в селах, на його думку, найкраще збереглися стародавні чеські традиції.
«Залишилося традицій мало, оскільки вони жили багато часу у Радянському союзі і за тими традиціями, які були в Україні. Тому вони дещо втратили. Але тепер вони розуміють, що треба зберігати традиції, і радіють, коли хтось ними цікавиться », – каже фотограф.
Серед традицій, що збереглися в українських чехів, як розповіла Даґмар Остржанська, – святкування Різдва та Великодня.
«Я бачила чехів, які проживають у Сімферополі, в автономній республиці Крим, в Києві, на Львівщині, які можливо не розмовляють такою чистою чеською мовою, але знають пісні своїх бабусь та дідусів, і відчувають себе чехами. Вони святкують наше Різдво. Роблять спеціальне печиво яке ми робимо в Чехії. Або це Великдень, також ми його святкуємо по-іншому», – каже пані Остржанська.
В українських чехів, за словами пані Даґмар, є можливість повернутися на історичну батьківщину і отримати чеське громадянство, а дітям – надати безкоштовну освіту в Чехії. Але більшість воліють залишатися в Україні, якщо і їдуть, то зазвичай лише молодь.
Про «невідому Чехію в Україні» фотовиставка розповідатиме харків´янам до 29 лютого, після чого вирушить до інших міст.
