Угорщина – Старовинне угорське місто Могач розташоване на правому березі Дунаю поблизу кордонів Хорватії та Сербії. Мешканці Могача найбільше пишаються двома речами: героїчною історією рідного міста і самобутніми народними звичаями. Скажімо, фольклорний фестиваль проводів зими – «бушояраш» – так полюбився мешканцям пониззя Дунаю, що у 2009 році ЮНЕСКО визнала його культурним надбанням людства. А поки майбутні учасники старанно готуються до цього дійства, що відбудеться лише наприкінці лютого, варто згадати іншу місцеву традицію. Вона хоч і відносно молода, але швидко набуває популярності серед угорців.
Науковець Ласло Корінек з південноугорського міста Пейч подав ідею спекти коровай єдності угорців. На його заклик відгукнулося понад 300 міст і сіл з Угорщини та угорських поселень у румунській Трансильванії, Словаччині та сербській Воєводині, де ентузіасти назбирали з цією метою майже 10 тонн пшениці нового урожаю.
Перший вантаж зі збіжжям відправили молоти у місто Могач на старовинний водяний млин, збудований ще у XIV столітті.
«Важко навіть уявити, скількох наших краян та етнічних братів зі щирими намірам у всьому басейні річок Тиси та Дунаю пройняла ця ідея. Люди з любов’ю взялися до роботи. Це означає, що заклик об’єднуватися на засадах національно-культурної приналежності та ідеї благочинства цим людям аж ніяк не чужий», – каже Ласло Корінек.
Хліб – усьому голова!
Місто Могач для символічного першого помолу пшениці у складчину на старовинному млині Святого Миколая обрали не випадково. Тільки тут можна побачити, як крутяться важкі млинові жорна, до яких хитромудрим шляхом потрапляє покрученими жолобами пшениця. Після реставрації у 2009 році млин справно меле за технологією XVIII століття.
Перший спечений з цього борошна коровай єднання угорців надломили в обласному центрі області Бараня місті Пейчі, одній з трьох культурних столиць Європи у 2010 році.
«Цю велику хлібину спільно розкраяли кілька відомих в Угорщині людей. А 4 тисячі буханців ми пустили у продаж, щоб виручені у такий спосіб кошти передати на потреби місцевого благочинного фонду ордена францисканців, який опікується дітьми-сиротами», – зазначив мер Пейча Жолт Пава.
Історичні образи відходять у минуле
У Могачі, де живе майже 20 тисяч мешканців, із символічного помолу пшениці у складчину за традицією мельників залишили кілька мірок борошна на випічку власного короваю. Його надломлять на честь героїчно загиблих земляків, які стримували навалу турецького війська 29 серпня 1526 року.
Турецька армія султана Сулеймана Пишного, чоловіка легендарної Роксолани, переважала на той час супротивника чисельно і була краще організована, ніж угорські підрозділи. Нападникам вдалося зламати опір оборонців фортеці, а з її падінням значна територія Угорського королівства потрапила під владу Османської імперії.
І тільки через 161 рік, як стверджують історичні хроніки, тут же, у бою під Могачем, австрійсько-угорським військам вдалося звільнити Угорщину від турецького панування.
На честь цієї події у Могачі щорічно розігрують вистави і влаштовують театралізовані батальні сцени. У цьому місті споруджено кілька пам’ятників та обелісків на честь славної минувшини угорців.
Проте мешканці міста не зациклюються тільки на воєнних подіях. Щорічна культурна програма Могача налічує щонайменше 11 масових заходів і фестивалів. І взагалі туристам варто пройтися вулицями цього гарного міста, побратимом якого, як не дивно, є стамбульський район Бейкоз.
Нащадки колишніх історичних ворогів замирилися між собою, ба навіть більше: перебуваючи нещодавно з офіційним візитом у Туреччині, президент Угорщини Пал Шмітт висловив турецькому народові подяку за те, що в тяжкі для Угорщини часи ця країна надавала політичний притулок відомим угорським діячам, які боролися проти чужоземного панування. У відповідь він почув одне старовинне східне прислів’я: «Народ, який переборов ненависть до колишнього ворога, з часом стає його другом».
Науковець Ласло Корінек з південноугорського міста Пейч подав ідею спекти коровай єдності угорців. На його заклик відгукнулося понад 300 міст і сіл з Угорщини та угорських поселень у румунській Трансильванії, Словаччині та сербській Воєводині, де ентузіасти назбирали з цією метою майже 10 тонн пшениці нового урожаю.
Перший вантаж зі збіжжям відправили молоти у місто Могач на старовинний водяний млин, збудований ще у XIV столітті.
«Важко навіть уявити, скількох наших краян та етнічних братів зі щирими намірам у всьому басейні річок Тиси та Дунаю пройняла ця ідея. Люди з любов’ю взялися до роботи. Це означає, що заклик об’єднуватися на засадах національно-культурної приналежності та ідеї благочинства цим людям аж ніяк не чужий», – каже Ласло Корінек.
Хліб – усьому голова!
Місто Могач для символічного першого помолу пшениці у складчину на старовинному млині Святого Миколая обрали не випадково. Тільки тут можна побачити, як крутяться важкі млинові жорна, до яких хитромудрим шляхом потрапляє покрученими жолобами пшениця. Після реставрації у 2009 році млин справно меле за технологією XVIII століття.
Перший спечений з цього борошна коровай єднання угорців надломили в обласному центрі області Бараня місті Пейчі, одній з трьох культурних столиць Європи у 2010 році.
«Цю велику хлібину спільно розкраяли кілька відомих в Угорщині людей. А 4 тисячі буханців ми пустили у продаж, щоб виручені у такий спосіб кошти передати на потреби місцевого благочинного фонду ордена францисканців, який опікується дітьми-сиротами», – зазначив мер Пейча Жолт Пава.
Історичні образи відходять у минуле
У Могачі, де живе майже 20 тисяч мешканців, із символічного помолу пшениці у складчину за традицією мельників залишили кілька мірок борошна на випічку власного короваю. Його надломлять на честь героїчно загиблих земляків, які стримували навалу турецького війська 29 серпня 1526 року.
Турецька армія султана Сулеймана Пишного, чоловіка легендарної Роксолани, переважала на той час супротивника чисельно і була краще організована, ніж угорські підрозділи. Нападникам вдалося зламати опір оборонців фортеці, а з її падінням значна територія Угорського королівства потрапила під владу Османської імперії.
І тільки через 161 рік, як стверджують історичні хроніки, тут же, у бою під Могачем, австрійсько-угорським військам вдалося звільнити Угорщину від турецького панування.
На честь цієї події у Могачі щорічно розігрують вистави і влаштовують театралізовані батальні сцени. У цьому місті споруджено кілька пам’ятників та обелісків на честь славної минувшини угорців.
Проте мешканці міста не зациклюються тільки на воєнних подіях. Щорічна культурна програма Могача налічує щонайменше 11 масових заходів і фестивалів. І взагалі туристам варто пройтися вулицями цього гарного міста, побратимом якого, як не дивно, є стамбульський район Бейкоз.
Нащадки колишніх історичних ворогів замирилися між собою, ба навіть більше: перебуваючи нещодавно з офіційним візитом у Туреччині, президент Угорщини Пал Шмітт висловив турецькому народові подяку за те, що в тяжкі для Угорщини часи ця країна надавала політичний притулок відомим угорським діячам, які боролися проти чужоземного панування. У відповідь він почув одне старовинне східне прислів’я: «Народ, який переборов ненависть до колишнього ворога, з часом стає його другом».
