Рівне – Різдвяні свята, які щойно завершилися в Україні, традиційно збирали українців до батьківських домівок. Серед очікуваних гостей – студенти, які навчаються у Європі. Не з порожніми руками, а з концертом приїхав до Рівного студент Ґілдгольської школи музики і драми Юрій Гаврилюк.
Звуки, які видавав цей інструмент під час виконання Концерту Джованні Боттезіні у виконанні Юрія Гаврилюка, можна порівняти з флейтою, скрипкою чи навіть сопілкою. Але частіше контрабас асоціюється з богатирським басом.
Про те, що це сольний інструмент, Юрій не замислювався у музичній школі, де навчався гри на бас-гітарі. Але коли закортіло вступити до музучилища, з’ясувалося, що охочих грати на гітарі достатньо, а на контрабасі – практично немає. Тож останній рік навчання у школі був присвячений цьому інструментові.
Сам Юрій зізнається: спочатку навчався упівсили, аж поки не почув записи «Циганських наспівів» із соло на контрабасі. Чудова віртуозна музика так надихнула студента, що на звітному концерті після закінчення музичного училища разом зі скрипалькою Катериною Бойчук він зіграв суперскладний концерт Боттезіні, якого в світі називають «Паганіні контрабасів».
Його педагог Ольга Бойчук каже: подібний ривок в освоєнні інструменту за багаторічну практику роботи зустріла уперше. «У нього здібності феноменальні просто. Це така знахідка – ось як золото часом саме виринає із землі. Я вважаю, що в мене таких не було і не буде учнів. Там просто все склалося – і талант, і бажання займатися, і розумна голова – усе, що людині треба, щоб чогось домогтися», – каже педагог.
Юрій Гаврилюк: «Стукайте – і вам відчинять»
Перше знайомство з його нинішнім наставником, концертмейстером Лондонського симфонічного оркестру Ринатом Ібрагімовим відбулося у всесвітній мережі, на форумі контрабасистів, куди Юрій відправив запис випускного концерту з надією побачити відгуки та зауваження. Спочатку не міг повірити, що його грою зацікавився і схвально її оцінив один із найкращих професіоналів-контрабасистів.
Так розпочався тривалий процес вступу й отримання візи. Головне, не боятися роботи і щодня просуватися до мети, каже Юрій Гаврилюк.
За кілька місяців Юрій надолужив знання англійської, витримав складний конкурс до Ґілдгольської школи – вищого навчального закладу Британії у сфері музики й театру, розташованого в Лондоні. Цього не було б, якби не віра викладача і підтримка батьків, каже музикант. Нині ж він отримує спеціальну стипендію.
Юрій Гаврилюк каже: чотири місяці навчання – то суцільне музичне відкриття: «У голові – революція… Старовинну музику є можливість почути на автентичних інструментах і струнах, з автентичними смичками – це абсолютно інший світ, коли ти це чуєш так, як має бути. Абсолютно інший підхід до музики, навіть у технічному плані».
Атмосфера престижного європейського музичного вишу імпонує українському музикантові. У Ґілдгольській школі навчається маса іноземців, ставлення до яких з боку викладачів-англійців та місцевих студентів дуже дружнє, розповідає він: «Можливо, через те, що ми спілкуємося в цьому колі музикантів, які, в принципі, один одного цінують за те, що роблять, а не за штамп у паспорті».
Можливість побувати вдома Юрій Гаврилюк використав ще й як звіт перед рівнянами – зіграв концерт із творів Баха,Телемана, Діттерсдорфа, Боттезіні. Попереду – роки навчання у найкращих майстрів класичної музики. Поки що не відомо, чи сяятиме мистецька зірка Юрія Гаврилюка в українському сузір’ї, а чи, як і багато його співвітчизників, його талант виявиться затребуваним лише за кордоном.
Звуки, які видавав цей інструмент під час виконання Концерту Джованні Боттезіні у виконанні Юрія Гаврилюка, можна порівняти з флейтою, скрипкою чи навіть сопілкою. Але частіше контрабас асоціюється з богатирським басом.
Про те, що це сольний інструмент, Юрій не замислювався у музичній школі, де навчався гри на бас-гітарі. Але коли закортіло вступити до музучилища, з’ясувалося, що охочих грати на гітарі достатньо, а на контрабасі – практично немає. Тож останній рік навчання у школі був присвячений цьому інструментові.
Сам Юрій зізнається: спочатку навчався упівсили, аж поки не почув записи «Циганських наспівів» із соло на контрабасі. Чудова віртуозна музика так надихнула студента, що на звітному концерті після закінчення музичного училища разом зі скрипалькою Катериною Бойчук він зіграв суперскладний концерт Боттезіні, якого в світі називають «Паганіні контрабасів».
Його педагог Ольга Бойчук каже: подібний ривок в освоєнні інструменту за багаторічну практику роботи зустріла уперше. «У нього здібності феноменальні просто. Це така знахідка – ось як золото часом саме виринає із землі. Я вважаю, що в мене таких не було і не буде учнів. Там просто все склалося – і талант, і бажання займатися, і розумна голова – усе, що людині треба, щоб чогось домогтися», – каже педагог.
Юрій Гаврилюк: «Стукайте – і вам відчинять»
Перше знайомство з його нинішнім наставником, концертмейстером Лондонського симфонічного оркестру Ринатом Ібрагімовим відбулося у всесвітній мережі, на форумі контрабасистів, куди Юрій відправив запис випускного концерту з надією побачити відгуки та зауваження. Спочатку не міг повірити, що його грою зацікавився і схвально її оцінив один із найкращих професіоналів-контрабасистів.
Так розпочався тривалий процес вступу й отримання візи. Головне, не боятися роботи і щодня просуватися до мети, каже Юрій Гаврилюк.
За кілька місяців Юрій надолужив знання англійської, витримав складний конкурс до Ґілдгольської школи – вищого навчального закладу Британії у сфері музики й театру, розташованого в Лондоні. Цього не було б, якби не віра викладача і підтримка батьків, каже музикант. Нині ж він отримує спеціальну стипендію.
Юрій Гаврилюк каже: чотири місяці навчання – то суцільне музичне відкриття: «У голові – революція… Старовинну музику є можливість почути на автентичних інструментах і струнах, з автентичними смичками – це абсолютно інший світ, коли ти це чуєш так, як має бути. Абсолютно інший підхід до музики, навіть у технічному плані».
Атмосфера престижного європейського музичного вишу імпонує українському музикантові. У Ґілдгольській школі навчається маса іноземців, ставлення до яких з боку викладачів-англійців та місцевих студентів дуже дружнє, розповідає він: «Можливо, через те, що ми спілкуємося в цьому колі музикантів, які, в принципі, один одного цінують за те, що роблять, а не за штамп у паспорті».
Можливість побувати вдома Юрій Гаврилюк використав ще й як звіт перед рівнянами – зіграв концерт із творів Баха,Телемана, Діттерсдорфа, Боттезіні. Попереду – роки навчання у найкращих майстрів класичної музики. Поки що не відомо, чи сяятиме мистецька зірка Юрія Гаврилюка в українському сузір’ї, а чи, як і багато його співвітчизників, його талант виявиться затребуваним лише за кордоном.
