Брюссель – Наприкінці січня лідери Європейського Союзу мають зібратися на перший цьогорічний саміт. Вже стало традиційним те, що офіційний Париж та Берлін перед такими зустрічами «звіряють годинники». От і цього разу президент Франції Ніколя Саркозі побував у Берліні, де він зустрівся з карцлером Німеччини Анґелою Меркель. Мова, насамперед, йшла про так званий «податок Тобіна» і про глибшу бюджетну інтеграцію у зоні євро. Тим часом односторонні німецько-французькі ініціативи вже починають дратувати європейців інших країн.
Від постійного перебування на зв’язку Ніколя Саркозі та Анґели Меркель є враження, ніби лідери на сто відсотків розуміють і підтримують одне одного. Керівники Франції та Німеччини зустрілися, щоб підготуватися до наступного саміту, що відбудеться 30 січня у Брюсселі.
Після переговорів, що відбулися у Берліні, знову лунали заяви щодо успіху єврозони завдяки впровадженню податку на банківські операції.
«Німеччина та Франція, пан Саркозі та я, вважаємо податок на фінансові трансакції правильною відповіддю і будемо продовжувати боротися за його впровадження», – заявила канцлер Німеччини Анґела Меркель.
Французько-німецькі невдачі
У Західній Європі побутує думка, що саме ці дві країни є рушіями прогресу співдружності. Водночас у тому ж Євросоюзі з цього приводу наростає роздратування. Адже всі французько-німецькі заяви про те, що рішення для подолання кризи досягнуті й усе в європейському домі нарешті залагоджується, жодного разу не виправляли ситуації.
Виникає питання: чи не суперечить інтересам Євросоюзу те, що Саркозі та Меркель кожного разу беруть на себе загальноєвропейську місію та відповідальність за всі 27 країн-членів?
«Справді, з одного боку ми бачимо (Саркозі та Меркель) постійно попереду всіх інших, – коментує Маріан Доні, політичний експерт і голова брюссельського Інституту європейських досліджень. – Але з іншого – ми очікуємо реакції на це решти держав Євросоюзу, а також європейських установ. Це неймовірно, але вони постійно мовчать. Таке враження, що для них (Саркозі та Меркель) залишають широке поле дій, хоча це варте критики».
Однак брюссельський експерт додає, що, можливо, Європейська рада, яка об’єднує лідерів ЄС і якою керує Герман Ван Ромпей, навмисне залишає французько-німецькому дуетові можливість брати ініціативу і вільно виступати із спільними публічними заявами. Тим часом сама євроустанова має час, щоб сконцентруватися на справжній роботі на користь об’єднаної Європи.
«Податок Тобіна» – за і проти
Цього разу, перебуваючи у Берліні, президент Франції Ніколя Саркозі та німецький канцлер Анґела Меркель знову повернувся до теми впровадження податку на банківські трансакції. За підрахунками Єврокомісії, це мало б дати бюджетові ЄС додатково щонайменше 50 мільярдів євро щороку. Ці гроші могли б послужити відновленню фінансової стабільності єврозони, яка дуже похитнулася через теперішню боргову кризу.
Однак у співдружності щодо цієї ідеї тривають жваві суперечки: для Великої Британії не може бути й мови про впровадження подібного податку. Адже це може негативно вплинути на діяльність лондонського Сіті, а для британців це було б обрубуванням гілки, на якій сидиш.
Німеччина, хоч і побоюється за конкурентоздатність франкфуртського фінансового ринку, все ж підтримує цю ініціативу. Щоправда, за умови, що цей податок впровадять всі без винятку країни ЄС, або ж принаймні держави зони євро.
Тим часом президент Франції Ніколя Саркозі заявляє, що коли решта Європи відмовиться, цей так званий «податок Тобіна» з’явиться тільки у його країні.
Французький фінансовий світ сприйняв цю новину із значним занепокоєнням. На думку місцевих фахівців, це призведе до масової втечі всієї фінансової діяльності з паризької біржі, а це у свою чергу, спровокує чималі втрати у сфері економіки та й, зрештою, у соціально-політичному житті Франції.
Нова фіскальна угода переконає ринки?
Нарешті, друга важлива тема, щодо якої Франція і Німеччина, готуючись до євросаміту, намагаються підготувати спільну позицію, – це модифікація європейських засадничих угод. Головна мета – посилити у Євросоюзі бюджетну дисципліну, тому наразі йде підготовка нової фіскальної угоди між країнами об’єднаної Європи.
Відомо, що нова фіскальна угода загалом буде готова до березня. Євросоюз поспішає, бо слід переконати світові ринки у надійності європейського валютного союзу.
Тим часом у грудні на останньому саміті ЄС Великобританія, яка не використовує євро, вже заблокувала планований новий договір про міцнішу фінансову інтеграцію в єврозоні, відмовившись до нього приєднуватися.
Від постійного перебування на зв’язку Ніколя Саркозі та Анґели Меркель є враження, ніби лідери на сто відсотків розуміють і підтримують одне одного. Керівники Франції та Німеччини зустрілися, щоб підготуватися до наступного саміту, що відбудеться 30 січня у Брюсселі.
Після переговорів, що відбулися у Берліні, знову лунали заяви щодо успіху єврозони завдяки впровадженню податку на банківські операції.
«Німеччина та Франція, пан Саркозі та я, вважаємо податок на фінансові трансакції правильною відповіддю і будемо продовжувати боротися за його впровадження», – заявила канцлер Німеччини Анґела Меркель.
Французько-німецькі невдачі
У Західній Європі побутує думка, що саме ці дві країни є рушіями прогресу співдружності. Водночас у тому ж Євросоюзі з цього приводу наростає роздратування. Адже всі французько-німецькі заяви про те, що рішення для подолання кризи досягнуті й усе в європейському домі нарешті залагоджується, жодного разу не виправляли ситуації.
Виникає питання: чи не суперечить інтересам Євросоюзу те, що Саркозі та Меркель кожного разу беруть на себе загальноєвропейську місію та відповідальність за всі 27 країн-членів?
«Справді, з одного боку ми бачимо (Саркозі та Меркель) постійно попереду всіх інших, – коментує Маріан Доні, політичний експерт і голова брюссельського Інституту європейських досліджень. – Але з іншого – ми очікуємо реакції на це решти держав Євросоюзу, а також європейських установ. Це неймовірно, але вони постійно мовчать. Таке враження, що для них (Саркозі та Меркель) залишають широке поле дій, хоча це варте критики».
Однак брюссельський експерт додає, що, можливо, Європейська рада, яка об’єднує лідерів ЄС і якою керує Герман Ван Ромпей, навмисне залишає французько-німецькому дуетові можливість брати ініціативу і вільно виступати із спільними публічними заявами. Тим часом сама євроустанова має час, щоб сконцентруватися на справжній роботі на користь об’єднаної Європи.
«Податок Тобіна» – за і проти
Цього разу, перебуваючи у Берліні, президент Франції Ніколя Саркозі та німецький канцлер Анґела Меркель знову повернувся до теми впровадження податку на банківські трансакції. За підрахунками Єврокомісії, це мало б дати бюджетові ЄС додатково щонайменше 50 мільярдів євро щороку. Ці гроші могли б послужити відновленню фінансової стабільності єврозони, яка дуже похитнулася через теперішню боргову кризу.
Однак у співдружності щодо цієї ідеї тривають жваві суперечки: для Великої Британії не може бути й мови про впровадження подібного податку. Адже це може негативно вплинути на діяльність лондонського Сіті, а для британців це було б обрубуванням гілки, на якій сидиш.
Німеччина, хоч і побоюється за конкурентоздатність франкфуртського фінансового ринку, все ж підтримує цю ініціативу. Щоправда, за умови, що цей податок впровадять всі без винятку країни ЄС, або ж принаймні держави зони євро.
Тим часом президент Франції Ніколя Саркозі заявляє, що коли решта Європи відмовиться, цей так званий «податок Тобіна» з’явиться тільки у його країні.
Французький фінансовий світ сприйняв цю новину із значним занепокоєнням. На думку місцевих фахівців, це призведе до масової втечі всієї фінансової діяльності з паризької біржі, а це у свою чергу, спровокує чималі втрати у сфері економіки та й, зрештою, у соціально-політичному житті Франції.
Нова фіскальна угода переконає ринки?
Нарешті, друга важлива тема, щодо якої Франція і Німеччина, готуючись до євросаміту, намагаються підготувати спільну позицію, – це модифікація європейських засадничих угод. Головна мета – посилити у Євросоюзі бюджетну дисципліну, тому наразі йде підготовка нової фіскальної угоди між країнами об’єднаної Європи.
Відомо, що нова фіскальна угода загалом буде готова до березня. Євросоюз поспішає, бо слід переконати світові ринки у надійності європейського валютного союзу.
Тим часом у грудні на останньому саміті ЄС Великобританія, яка не використовує євро, вже заблокувала планований новий договір про міцнішу фінансову інтеграцію в єврозоні, відмовившись до нього приєднуватися.
