Дніпропетровськ – У Дніпропетровську розпочався сезон колядування. Щоб пригадати напівзабуті звичаї ентузіасти збирають молодь, вивчають колядки і вирушають співати вулицями міста. Етнографи кажуть: свого часу Придніпров’я мало свої неповторні традиції відзначання свят зимового циклу, зокрема, звичаї, що беруть коріння в часах Козаччини і глибше.
Ентузіасти Віктор Махаринець та Едуард Аркушин люблять давні сільські та популярні сучасні колядки і вміють їх співати. Чоловіки вирішили навчити цьому й інших охочих дніпропетровців. Упродовж кількох передріздвяних вечорів збирали разом молодь, вчили співу, розказували цікаві історії про колядування. А 7 та 8 січня всі «учні» склали своєрідний «іспит»: пройшлися з колядками центром Дніпропетровська, частували зустрічних солодощами.
Колядки об’єднали людей різних конфесій і далеких від церкви, поділився своїми спостереженнями з Радіо Свобода Едуард Аркушин.
«Все так святково, небуденно відбувається. Якщо людина хоче чогось небуденного, то співання колядок – саме те. Для мене це служіння. Люди дуже різні збираються, християни різних конфесій, ми не виясняємо, чия віра правіша, просто співаємо. Для декого це просто хороші пісні, без надмірних емоцій, для декого – це прославлення Різдва Ісуса Христа», – каже Едуард.
Від козаччини до сьогодення
Традиції, пов’язані із зимовими святами, на Придніпров’ї сягають корінням у глибину тисячоліть, впевнені дніпропетровські етнографи. Вони стверджують, що подекуди у краї ще збереглися елементи звичаїв, пов’язаних із язичництвом. Серед наддніпрянських різдвяних звичаїв – дівочі ворожіння, розказує етнограф Світлана Поліщук.
«Є традиція виливати свічку, яка трохи підгоріла, у воду, і роздивлятись віск. Усе було налаштоване на позитив. Символи були заплутані, незрозумілі, але дівчина могла побачити все, що хотіла, – обручку, дитячу пуповину. У ворожінні було важливим само налаштування. Це такий спосіб позитивно зарядитись на весь рік: дівка поворожила і зарядилась позитивно на весь рік, усе мовляв, буде чудово, купа женихів, купа грошей, чудове здоров’я.... Для людей це важливо. Зараз у нас багато розваг, тоді такого не було, і дуже важливо було берегти ці звичаї», – зазначила етнограф.
Не менш важливими ці дні були і для пращурів наддніпрян, козаків, стверджують історики. У Дніпропетровському національному історичному музеї зазначають: запорожці відзначали новий рік, як ми зараз, 1-го січня. А між Новим Роком та Різдвом на Січі проводили вибори. Отамани і старшина побоювались цих зборів, бо можна було втратити посаду і землю, каже історик Алла Москалець.
«Упродовж тижня козаки з’їжджались у кіш, на Січ, аби все перерозподілити. Це були великі збори, рада. Старшина мала бути присутня, і тут розпочинався переділ землі, угідь і перевибори старшини й отамана», – розповідає науковець.
Охочих дізнатися більше про давні і сучасні різдвяні традиції на Придніпров’ї запрошують до Дніпропетровського історичного музею. Там у святкові дні науковці щороку проводять просвітницькі екскурсії для дорослих і дітей.
Ентузіасти Віктор Махаринець та Едуард Аркушин люблять давні сільські та популярні сучасні колядки і вміють їх співати. Чоловіки вирішили навчити цьому й інших охочих дніпропетровців. Упродовж кількох передріздвяних вечорів збирали разом молодь, вчили співу, розказували цікаві історії про колядування. А 7 та 8 січня всі «учні» склали своєрідний «іспит»: пройшлися з колядками центром Дніпропетровська, частували зустрічних солодощами.
Колядки об’єднали людей різних конфесій і далеких від церкви, поділився своїми спостереженнями з Радіо Свобода Едуард Аркушин.
«Все так святково, небуденно відбувається. Якщо людина хоче чогось небуденного, то співання колядок – саме те. Для мене це служіння. Люди дуже різні збираються, християни різних конфесій, ми не виясняємо, чия віра правіша, просто співаємо. Для декого це просто хороші пісні, без надмірних емоцій, для декого – це прославлення Різдва Ісуса Христа», – каже Едуард.
Від козаччини до сьогодення
Традиції, пов’язані із зимовими святами, на Придніпров’ї сягають корінням у глибину тисячоліть, впевнені дніпропетровські етнографи. Вони стверджують, що подекуди у краї ще збереглися елементи звичаїв, пов’язаних із язичництвом. Серед наддніпрянських різдвяних звичаїв – дівочі ворожіння, розказує етнограф Світлана Поліщук.
«Є традиція виливати свічку, яка трохи підгоріла, у воду, і роздивлятись віск. Усе було налаштоване на позитив. Символи були заплутані, незрозумілі, але дівчина могла побачити все, що хотіла, – обручку, дитячу пуповину. У ворожінні було важливим само налаштування. Це такий спосіб позитивно зарядитись на весь рік: дівка поворожила і зарядилась позитивно на весь рік, усе мовляв, буде чудово, купа женихів, купа грошей, чудове здоров’я.... Для людей це важливо. Зараз у нас багато розваг, тоді такого не було, і дуже важливо було берегти ці звичаї», – зазначила етнограф.
Не менш важливими ці дні були і для пращурів наддніпрян, козаків, стверджують історики. У Дніпропетровському національному історичному музеї зазначають: запорожці відзначали новий рік, як ми зараз, 1-го січня. А між Новим Роком та Різдвом на Січі проводили вибори. Отамани і старшина побоювались цих зборів, бо можна було втратити посаду і землю, каже історик Алла Москалець.
«Упродовж тижня козаки з’їжджались у кіш, на Січ, аби все перерозподілити. Це були великі збори, рада. Старшина мала бути присутня, і тут розпочинався переділ землі, угідь і перевибори старшини й отамана», – розповідає науковець.
Охочих дізнатися більше про давні і сучасні різдвяні традиції на Придніпров’ї запрошують до Дніпропетровського історичного музею. Там у святкові дні науковці щороку проводять просвітницькі екскурсії для дорослих і дітей.
