Рівне – Інтернаціональні родини Рівненщини відзначають Різдво двічі. Серед них і сім'я чеха Пшемисла Брожа, котрий ось уже вісім років є головним пивоваром Рівного. Пан Брож щойно повернувся з батьківщини і нині разом з українською родиною готується до Різдва за юліанським календарем.
Він приїхав до Рівного вісім років тому після налагодження роботи кількох українських пивоварних підприємств – з метою відродити славу місцевого пива, виробництво якого розвинулось тут у 19 столітті саме завдяки чеським поселенцям. Україна від самого початку здивувала Пшемисла – жахливими дорогами, необлаштованим побутом і… надзвичайною доброзичливістю людей. Пшемисл Брож вирішив, що перші ознаки, при наявності останньої, можна успішно подолати. І взявся за справу. «На голову падало все, розвалювалося. За сім-вісім років ми тут все повністю поміняли, все обладнання, від «а» до «я». Це дуже багато коштів, але потрохи, і ще не закінчили міняти так, щоб усе було, як нам хочеться. Треба любити цю справу, душу вкладати, інакше не вийде нічого», – розповідає пивовар.
За роки своєї роботи Пшемисл Брож вивчив мову, долучив українських співробітників і сусідів до улюбленого чеського спорту – хокею, а головне – шість років тому знайшов своє українське щастя – дружину Ірину: «Мої батьки живуть у Празі, а я тут маю другу сім’ю, українську. Тож на всі ці свята я знаю всі страви, і років десять я їм тут кожен рік смачну кутю. Мені це подобається. То я завжди у грудні місяці святкую Різдво в Чехії, там смажений короп із салатом – такий традиційний у нас щедрий вечір, і тут… Мені подобається одне і друге».
У сім’ї Брожів росте трирічна донечка Тереза. На Різдво до чеських бабусі та дідуся їздили разом, встигли покататися на гірських лижах. Та втрапити до української тещі на святвечір – справа обов’язкова, каже чеський зять. Тут він відпочиває навіть від свого хобі – куховарства. Бо в звичайні вихідні любить затримуватися на кухні, готуючи, у першу чергу, чеські делікатеси, а тоді вже улюблені французькі, іспанські, аргентинські, китайські та японські страви.
«В українському Різдві більше спокою»
Пшемисл каже, святкування в Чехії й Україні відрізняється, і в цьому основна їхня цікавинка: «В українському Різдві більше спокою. У нас взагалі в Європі, у Чехії в тому числі, люди дарують подарунки під ялинку. І цих подарунків має бути так багато (всю осінь скуповуються), що немає куди вже це дівати. Майже ялинку не видно через подарунки. А подарунки ж треба купити (Дід Мороз не носить), і кожен нервує перед Різдвом, що купити – комп'ютер, машину чи новий холодильник… А на одне, друге, третє не вистачить… Це те, що мені на чеському Різдві не подобається. А тут такого немає».
Пшемисл Борж розповідає, в українському святкуванні Різдва його приваблюють міцні духовні й родинні традиції: «Збирається сім’я, і всі святкують разом. До церкви ходимо, потім їздимо в Тернопіль і Хмельницький до родичів – або ми до них, або вони до нас. Друзі тут приходять на колядки, їхні діти приходять колядувати, сусіди. Слів колядок не знаю, але знаю, що співають».
Два Різдва – хороша нагода встигнути поспілкуватися з обома родинами в обох країнах, каже Пшемисл Брож. Та за логікою, Різдво повинно бути одне, зауважує він: «Я більше звик до того, що третього чи другого січня розпочинається нормальний робочий тиждень, місяць, рік. А тут іще три тижні (святкувати)… Я вже давно про це думав. Це так, як і з Паскою… Хоч тут ясно, що це різні календарі. Але по-чесному – мені подобається, що я святкую два рази».
Він приїхав до Рівного вісім років тому після налагодження роботи кількох українських пивоварних підприємств – з метою відродити славу місцевого пива, виробництво якого розвинулось тут у 19 столітті саме завдяки чеським поселенцям. Україна від самого початку здивувала Пшемисла – жахливими дорогами, необлаштованим побутом і… надзвичайною доброзичливістю людей. Пшемисл Брож вирішив, що перші ознаки, при наявності останньої, можна успішно подолати. І взявся за справу. «На голову падало все, розвалювалося. За сім-вісім років ми тут все повністю поміняли, все обладнання, від «а» до «я». Це дуже багато коштів, але потрохи, і ще не закінчили міняти так, щоб усе було, як нам хочеться. Треба любити цю справу, душу вкладати, інакше не вийде нічого», – розповідає пивовар.
За роки своєї роботи Пшемисл Брож вивчив мову, долучив українських співробітників і сусідів до улюбленого чеського спорту – хокею, а головне – шість років тому знайшов своє українське щастя – дружину Ірину: «Мої батьки живуть у Празі, а я тут маю другу сім’ю, українську. Тож на всі ці свята я знаю всі страви, і років десять я їм тут кожен рік смачну кутю. Мені це подобається. То я завжди у грудні місяці святкую Різдво в Чехії, там смажений короп із салатом – такий традиційний у нас щедрий вечір, і тут… Мені подобається одне і друге».
У сім’ї Брожів росте трирічна донечка Тереза. На Різдво до чеських бабусі та дідуся їздили разом, встигли покататися на гірських лижах. Та втрапити до української тещі на святвечір – справа обов’язкова, каже чеський зять. Тут він відпочиває навіть від свого хобі – куховарства. Бо в звичайні вихідні любить затримуватися на кухні, готуючи, у першу чергу, чеські делікатеси, а тоді вже улюблені французькі, іспанські, аргентинські, китайські та японські страви.
«В українському Різдві більше спокою»
Пшемисл каже, святкування в Чехії й Україні відрізняється, і в цьому основна їхня цікавинка: «В українському Різдві більше спокою. У нас взагалі в Європі, у Чехії в тому числі, люди дарують подарунки під ялинку. І цих подарунків має бути так багато (всю осінь скуповуються), що немає куди вже це дівати. Майже ялинку не видно через подарунки. А подарунки ж треба купити (Дід Мороз не носить), і кожен нервує перед Різдвом, що купити – комп'ютер, машину чи новий холодильник… А на одне, друге, третє не вистачить… Це те, що мені на чеському Різдві не подобається. А тут такого немає».
Пшемисл Борж розповідає, в українському святкуванні Різдва його приваблюють міцні духовні й родинні традиції: «Збирається сім’я, і всі святкують разом. До церкви ходимо, потім їздимо в Тернопіль і Хмельницький до родичів – або ми до них, або вони до нас. Друзі тут приходять на колядки, їхні діти приходять колядувати, сусіди. Слів колядок не знаю, але знаю, що співають».
Два Різдва – хороша нагода встигнути поспілкуватися з обома родинами в обох країнах, каже Пшемисл Брож. Та за логікою, Різдво повинно бути одне, зауважує він: «Я більше звик до того, що третього чи другого січня розпочинається нормальний робочий тиждень, місяць, рік. А тут іще три тижні (святкувати)… Я вже давно про це думав. Це так, як і з Паскою… Хоч тут ясно, що це різні календарі. Але по-чесному – мені подобається, що я святкую два рази».
