Першими лауреатами конкурсу «Приз Ґарета Джоунза», яких оголосили в Києві у четвер, стали журналісти Ігор Кручик та Аркадій Сидорук. Їхні роботи стали кращими з-поміж 28 доробків.
Засновниками конкурсу є приватні особи Іван Лозовий та Аскольд Крушельницький.
За словами члена журі Віталія Шевченка, конкурс виявив надзвичайно високий рівень робіт, які заслуговують на поширення. Він переконаний, що «й читачам, не тільки членам журі, їхні твори принесуть не лише пізнавальне, а й естетичне чи духовне задоволення. Назагал ніби все відомо, але як написати цікаво, по-новаторськи, це вже питання майстерності», – говорить Шевченко.
«Я переконаний, що більшості членів конкурсу це вдалося, оскільки їхні роботи сприймаються дуже цікаво, гарно, свіжо. Варто було б подбати, щоб ці речі були видані – доставити до кожної школи, до кожного, хто працює з молоддю», – каже член журі конкурсу «Приз Ґарета Джоунза».
Ґарет Джоунз писав про голод в Україні в різних британських та американських газетах. Він тричі відвідав Радянський Союз. Після кожного візиту він публікував статті в британських газетах.
Ось уривок з того, що Джоунз власними очима побачив в Україні в час страшного Голодомору. «Я перетнув кордон із Росії в Україну. Всі селяни, з якими я розмовляв, ходячи по селах, розповідали одне й те саме: «Немає хліба, ми вже 2 місяці не маємо хліба. Багато людей вмирає. На півдні 20% населення вже вимерли, – сказав мені молодий робітник, – в інших 50 відсотків. Вони нас мордують», – писав Джоунз.
Тут можна читати статті переможців конкурсу «Приз Ґарета Джоунза»:
Джоунз, Мейс і Дюранті: Що в їхніх іменах? (Аркадій Сидорук)
Натхненні інсинуації (Ігор Кручик)
Засновниками конкурсу є приватні особи Іван Лозовий та Аскольд Крушельницький.
За словами члена журі Віталія Шевченка, конкурс виявив надзвичайно високий рівень робіт, які заслуговують на поширення. Він переконаний, що «й читачам, не тільки членам журі, їхні твори принесуть не лише пізнавальне, а й естетичне чи духовне задоволення. Назагал ніби все відомо, але як написати цікаво, по-новаторськи, це вже питання майстерності», – говорить Шевченко.
«Я переконаний, що більшості членів конкурсу це вдалося, оскільки їхні роботи сприймаються дуже цікаво, гарно, свіжо. Варто було б подбати, щоб ці речі були видані – доставити до кожної школи, до кожного, хто працює з молоддю», – каже член журі конкурсу «Приз Ґарета Джоунза».
Ґарет Джоунз писав про голод в Україні в різних британських та американських газетах. Він тричі відвідав Радянський Союз. Після кожного візиту він публікував статті в британських газетах.
Ось уривок з того, що Джоунз власними очима побачив в Україні в час страшного Голодомору. «Я перетнув кордон із Росії в Україну. Всі селяни, з якими я розмовляв, ходячи по селах, розповідали одне й те саме: «Немає хліба, ми вже 2 місяці не маємо хліба. Багато людей вмирає. На півдні 20% населення вже вимерли, – сказав мені молодий робітник, – в інших 50 відсотків. Вони нас мордують», – писав Джоунз.
Тут можна читати статті переможців конкурсу «Приз Ґарета Джоунза»:
Джоунз, Мейс і Дюранті: Що в їхніх іменах? (Аркадій Сидорук)
Натхненні інсинуації (Ігор Кручик)
