Київ – Кожен четвертий українець виїхав би до однієї з держав Європейського Союзу на постійне проживання, якби була така можливість. А до Росії, Білорусі та Казахстану хотів б переселитися кожен десятий. Про це свідчать результати соціологічного опитування Центру Разумкова.
Більше половини українців не бажають виїжджати ані до Європи, ані до держав Митного союзу, свідчать дані опитування. А зважитися на такий крок готова майже третина громадян України. І серед охочих виїхати переважна більшість тих, хто віддає перевагу країнам ЄС. Причини такого бажання, перш за все, економічні, пояснює Михайло Міщенко, заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова.
«Значною мірою позитивні настрої стосовно ЄС пов’язані з тим, що життя в ЄС виглядає більш привабливим, ніж в Україні та державах Митного союзу. Найчастіше на виїзд орієнтується молодь. Це пов’язано з тим, що молодь ще не має тієї сукупності соціальних зв’язків та соціальних зобов’язань (перед сім’єю, наприклад), тому молодь є мобільнішою», – зауважує Михайло Міщенко.
«Повертатися не збираюсь»
Українській молоді з вищою освітою та знаннями мов, дорога у європейські країни відкрита, погоджується 24-річний Ілля. Він мешкає й працює науковцем у Франції. Повертатися до України не збирається, бо впевнений: тут не знайде ані гідного місця роботи, ані гідної оплати праці.
«Я хотів займатися наукою, але в Україні фінансування науки просто відсутнє. На створення обладнання, яке було запропоноване мною при написанні дипломної роботи, потрібно було 10 000 гривень. Це обладнання дало б зекономити в подальшому десятки і сотні тисяч гривень, але нікого це не цікавило. Зараз же я всім задоволений. Моя зарплата в півтори тисячі євро покриває все, що я бажаю, я маю все, що потрібно для написання дисертації і для того, щоб нормально жити разом із дружиною», – розповідає Ілля.
Загалом же половина української молоді від 18 до 29 років допускає для себе можливість еміграції до якоїсь із країн світу. Серед людей від 30 до 39 охочих жити закордоном лише трохи менше – 42 %. Це результати цьогорічного дослідження Центру «Софія».
Фахівці пояснюють такі тенденції браком перспектив у кар’єрі, а також відсутністю політичної й економічної стабільності в Україні.
Більше половини українців не бажають виїжджати ані до Європи, ані до держав Митного союзу, свідчать дані опитування. А зважитися на такий крок готова майже третина громадян України. І серед охочих виїхати переважна більшість тих, хто віддає перевагу країнам ЄС. Причини такого бажання, перш за все, економічні, пояснює Михайло Міщенко, заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова.
«Значною мірою позитивні настрої стосовно ЄС пов’язані з тим, що життя в ЄС виглядає більш привабливим, ніж в Україні та державах Митного союзу. Найчастіше на виїзд орієнтується молодь. Це пов’язано з тим, що молодь ще не має тієї сукупності соціальних зв’язків та соціальних зобов’язань (перед сім’єю, наприклад), тому молодь є мобільнішою», – зауважує Михайло Міщенко.
«Повертатися не збираюсь»
Українській молоді з вищою освітою та знаннями мов, дорога у європейські країни відкрита, погоджується 24-річний Ілля. Він мешкає й працює науковцем у Франції. Повертатися до України не збирається, бо впевнений: тут не знайде ані гідного місця роботи, ані гідної оплати праці.
«Я хотів займатися наукою, але в Україні фінансування науки просто відсутнє. На створення обладнання, яке було запропоноване мною при написанні дипломної роботи, потрібно було 10 000 гривень. Це обладнання дало б зекономити в подальшому десятки і сотні тисяч гривень, але нікого це не цікавило. Зараз же я всім задоволений. Моя зарплата в півтори тисячі євро покриває все, що я бажаю, я маю все, що потрібно для написання дисертації і для того, щоб нормально жити разом із дружиною», – розповідає Ілля.
Загалом же половина української молоді від 18 до 29 років допускає для себе можливість еміграції до якоїсь із країн світу. Серед людей від 30 до 39 охочих жити закордоном лише трохи менше – 42 %. Це результати цьогорічного дослідження Центру «Софія».
Фахівці пояснюють такі тенденції браком перспектив у кар’єрі, а також відсутністю політичної й економічної стабільності в Україні.
