Суди у СІЗО – звична практика?

Адвокат Юлії Тимошенко Микола Сірий та правозахисник Дмитро Гройсман переконані, що проведення судових засідань у СІЗО порушує принципи Загальної декларації з прав людини.

– Учора Шевченківський суд Києва ухвалив рішення обрати для екс-Прем’єра Юлії Тимошенко запобіжний захід у вигляді арешту.

Слово «арешт» новиною не було. Новиною було те, що відповідне рішення суд ухвалив на виїзному засіданні – у Лук’янівському СІЗО. Суд ухвалив це рішення о 20.45. після майже 12-годинного засідання.

Напередодні Міжнародного дня захисту прав людини ми поговоримо про те, як захищаються права людей в Україні.

Ще однією новиною стало те, що прес-служба Державної пенітенціарної служби повідомила про те , що суди у СІЗО – звична практика.

Пане Гройсман, чи доводилося Вам зустрічатися з подібним?

Дмитро Гройсман: Формально звичайно судові засідання в установах Державної пенітенціарної служби чи тюремної системи можуть відбуватися і відбуваються досить часто. Це правда.

Правда, не в СІЗО. Скоріше, у виправних колоніях. Наприклад, тоді, коли вирішується питання про звільнення особи за амністією чи звільнення особи по стану її здоров’я, таке буває.

Щодо обрання запобіжного заходу для осіб, які перебувають у СІЗО, то це абсолютно рідкісна практика. Наприклад, мені невідомо жодного іншого випадку, крім випадку з пані Тимошенко, про який ми зараз вами говоримо. Я думаю, що тут Пенітенціарна служба фактично маніпулювала інформацією, змішуючи два різних провадження, по одному з яких може це відбуватися, по іншому – це є, на мою думку, абсолютно не припустимим.

– У прес-службі Державної пенітенціарної служби повідомили: «Додатково інформуємо про те, що існує практика проведення судових засідань безпосередньо на території СІЗО. Тільки протягом минулого та поточного років на територіях слідчих ізоляторів було проведено понад 270 таких засідань».

Пане Сірий, чи Вам доводилося зустрічатися з подібними випадками?

Микола Сірий: Безперечно, це повідомлення є значною мірою маніпуляцією. Хоча слід зазначити, що, дійсно, практика прийняття повторного рішення про взяття особи під варту вже відносно тієї особи, яка вже перебуває під вартою, на жаль, ця практика останніх два роки поширилася. Якщо до цього були поодинокі випадки, то за останніх два роки це вже абсолютно чітка тенденція, до якої звикли практичні працівники, до якої призвичаїлися судді, і вони чомусь вважать, що це правильна практика.

Ну, коли ця практика застосовувалася до внутрішньо-національного вжитку і була відома лише фахівцям, а не була відома широкому загалу, ще якось воно проходило. А у зв’язку з цим рішенням увесь світ побачив, наскільки недолугою є юридична система України, наскільки недолуго працюють і правоохоронні органи, і суди.

І я цілком згоден з оцінкою, яка була дана цьому засіданню і цьому рішенню, що це дикунство. Це дикунство – проводити таке судове засідання у СІЗО. Це дикунство – проводити таке судове засідання безпосередньо в камері, де утримується особа, або в медичній частині приміщення, де утримується особа. Це дикунство – брати під варту особу, яка вже перебуває під вартою.

– Ви сказали: існує практика. Водночас Кримінально-процесуальний кодекс прямо не говорить ані про те, що це можна робити, ані забороняє того.

​Микола Сірий: Тут просто відповідь на це питання лежить, так би мовити, у двох площинах. З точки зору прав особи, безперечно, така практика є неприпустимою, тому що обмежити можна те, що особа має. Скажімо, коли йдеться про взяття під варту, це рішення про обмеження свободи особи, тієї свободи, яку особа має, і ця свобода за наявності правових підстав обмежується, якщо особа перебуває під вартою, то вона не має тієї свободи, яка обмежується. Тобто, це повна дурість.

І якщо подивитися на норми Кримінально-процесуального кодексу, то вони свідчать про те, що може бути застосоване взяття під варту, якщо особа впливала на свідків, тобто, вчиняла неправомірні дії, спрямовані на спотворення доказів, якщо особа вчиняла дії, спрямовані на те, щоб уникнути слідства і суду, і якщо особа продовжувала порушувати закон, тобто, вчиняла злочини.

Це абсолютна дурість вважати, що, перебуваючи у СІЗО, можна хоч щось із цього робити. Підстав для застосування запобіжного заходу якогось не було, якогось нового юридичного немає.

– Це з точки зору адвоката. А з точки зору правозахисника?

Дмитро Гройсман: Тут знову ж таки з двох компонентів є питання.

Наприклад, можна вважати легітимним, якщо людина перебуває (і з точки зору прав людини також), наприклад, у виправній колонії, тобто вже відбуває покарання, призначене судом у вигляді позбавлення волі, і, перебуваючи у колонії, тобто, маючи певний набір прав і свобод як засудженої особи, вчинила новий злочин, тоді для розслідування цього злочину можна прийняти рішення про її тимчасовий арешт, взяття під варту, переведення до СІЗО. Це можна пояснити. Але, якщо людина вже перебуває в умовах і в режимі СІЗО, робити це і незаконно, і неприпустимо. Це з точки зору закону.

Але з точки зору прав людини є ще один компонент. Справа в тому, якщо рішення приймається судовим органом, органом, наділеним судовою владою, то це рішення має відповідати критеріям справедливого судочинства. Не можна вважати, що проведення судового засідання з будь-якого питання, навіть цивільного, скажу так, у тюремній камері, де одна з осіб є стороною, де засуджений чи утримуваний є стороною у цій справі, воно може бути справедливим. Тому що, якщо людина хвора, то тоді не можна проводити судове засідання, його треба відкладати.

Якщо людина здорова, то тоді для цього існують спеціальні заклади, які називаються судами, де має в умовах гласності, публічності, з дотриманням права на захист відбуватися судове засідання, якщо для цього є правові підстави.

– Я мушу уточнити, що засідання відбувалося не зовсім у камері, а в медсанчастині СІЗО.

Дмитро Гройсман: Немає жодного значення, тому що тільки в установах судової влади мають бути, і вже в певних установах створені умови для дотримання певних процесуальних прав. Наприклад, право на спілкування з адвокатом без впливу інших осіб, які там перебувають, право на підготовку до судового засідання або, наприклад, для роботи з документами у ході судового засідання. Я зовсім не думаю, що ці права могли бути забезпеченні там, де відбувалося це – у СІЗО.

Крім того, такий елемент, як публічність і гласність судового засідання, також є засадничим принципом здійснення судочинства, в тому числі кримінального. І саме його дотримати було…

– Абсолютно неможливо. І це перетворювало засідання у закритий процес відповідно.

Я пропоную послухати точку зору колишнього Голови ВСУ Василя Маляренка. Він відповідав на запитання, чи передбачена кримінальним законодавством можливість проведення судів.

Василь Маляренко: Законодавство на цей предмет мовчить. Заборони прямої немає. Значить, можна.

Єдине – треба, щоб там, на іншому місці, були забезпечені відкритість, доступ преси і технічне фіксування. Все ж таки відкритий процес!

Микола Сірий: Дуже прикро чути таку думку людини, яка тривалий час очолювала ВСУ.

Справа в тім, що Кримінально-процесуальний кодекс – це сфера публічного права. У сфері публічного права не застосовуються принципи «якщо не заборонено, то можна». «Якщо не заборонено, то можна» – це стосується сфери економіки.

А що стосується порядку відносин кримінально-процесуальних, то фахівцям і юристам більш низького рівня, фаху відомо, що влада має діяти тільки в тих межах, які прямо дозволені Кримінально-процесуальним законом.

Так от, чинний Кримінально-процесуальний кодекс, а також Конституція України забороняють порушувати, як пан Гройсман сказав абсолютно правильно, вимоги справедливого суду. Про жодні вимоги справедливого суду не можна вести мову, коли йдеться про судове засідання з цього предмету в СІЗО, тобто в закритій установі.

– Водночас пан Маляренко сказав, що порушуються права гласності. Тобто журналісти не були допущені, громадськість допущена не була до судового процесу.

Микола Сірий: Громадськість не може бути допущена у закриту установу, яким є СІЗО.

– І таким чином були порушені права відкритості суду.

Давайте послухаємо точку зору одного з колишніх адвокатів Юлії Тимошенко, який її захищав у цій же самій справі, тільки в 2005 році.

Віктор Швець: Порушено один із головних конституційних принципів – гласності, адже СІЗО – це об’єкт, куди не може будь-яка особа прийти: ні журналісти, ні громадяни. Тобто фактично мова йде про закритий судовий процес.

– Пане Гройсман, учора один із депутатів від Партії регіонів Володимир Олійник сказав, що суддя був поставлений у рамки Кримінально-процесуального кодексу, і в нього, мовляв, було два шляхи: або вести Тимошенко до суду і там ухвалювати рішення, або зробити це виїзне засідання. І оскільки суддя вважав негуманним вести її на ношах до суду, то було ухвалене таке рішення.

Наскільки це не політична теза, а юридична?

Дмитро Гройсман: Певною мірою я б погодився з паном Олійником. Ну, такий вже у нас Кримінально-процесуальний кодекс, що коли існує подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то його треба розглядати, і суддя зобов’язаний його розглянути. Дійсно, варіантів було небагато це зробити.

З іншого боку, я скажу Вам про таке. Чому виникло це подання слідчого? Це питання! Чому прокурор, який здійснює нагляд за проведенням досудового слідства, санкціонував чи не зупинив таке фактично незаконне і несправедливе подання, яке мало місце?

– Як Ви думаєте, чому?

Дмитро Гройсман: Я думаю, що це політичне питання. Воно не лежить у правовій площині. Я думаю, що була політична воля саме на такий розвиток подій. І це дуже прикро. Тому що ми тут добре знаємо, як керується і організаційно, і кадрово прокуратура, як воно організовано в цій країні.

Без політичних консультацій, я переконаний, що такого рішення слідчого не існувало б.

– Сьогодні інший адвокат Юлії Тимошенко, саме з цієї справи – ЄЕСУ, заявив, що, мовляв, Тимошенко заарештовано не на 2 місяці, а, як він сказав, «навічно». Пан Власенко сказав, що вчора він, мовляв, ввів в деяку оману журналістів, сказавши про 2 місяці.

Микола Сірий: Коли ми говоримо про відповідальність правників, про відповідальність слідчих, відповідальність прокурорів, відповідальність суддів, то я думаю, що недостатньо коректною є позиція посилання на старий кримінально-процесуальний закон. У тому числі і отой кримінально-процесуальний закон, який сьогодні діє, який ми називаємо «старий», він повною мірою у порядних руках дозволяє дотримуватися Європейської конвенції з прав людини.

І, безперечно, слідчий, спрямовуючи це подання до суду, мав розуміти свою відповідальність. І прокурор, який погоджував це подання, мав розуміти свою відповідальність. І, зрештою, суддя мав вибір. Коли отримав інформацію про те, що певна особа фізично не може брати участь у судовому процесі, то це більш ніж достатні підстави для того, щоб відкласти розгляд цього питання до того моменту, коли здоров’я особи відновиться.

Я хотів би звернути увагу, що не йдеться про перенесення суду між двома особами в цивільному процесі, коли сперечаються за якусь власність: ми сьогодні розглянемо справу чи завтра розглянемо справу.

Особа, яка перебуває в СІЗО, позбавлена свободи, напевно зацікавлена у тому, щоб будь-яке правове питання щодо неї розглядалося якнайшвидше. У цьому сама особа зацікавлена. Тому не потрібно застосовувати і мріяти про застосування якихось силових засобів,щоб прискорити вирішення питання щодо особи, яка перебуває під вартою.

Відповідно, у даному випадку більш ніж очевидним є пріоритет ст. 3 Конституції, що в Україні найбільшою цінністю є життя, здоров’я, честь, гідність особи. І якби суддя послався на ці норми, з юридичної точки зору він був би правий.

Інша річ, що його викликали б до Вищої ради юстиції і могли б позбавити посади судді.

– Через що? Чому?

Микола Сірий: Через те, щоб знайшли причини про те, що порушені строки розгляду подання, ще якусь причину знайшли б.

Але це вибір кожної людини, чесної, порядної людини. Вона захищає себе, свою кар’єру, свій мундир або вчиняє чесно і порядно.

– У нас є слухач.

Слухач: Я думаю, що вже навіть і ті, хто голосували проти Тимошенко, зняли оці рожеві окуляри, вони зрозуміли, що ніякої там людини, яку хотів хтось бачити і почути, вже немає. Вже зрозуміло, що Тимошенко давлять, задавлюють.

Панове, чи не вважаєте ви, що те, що робиться, є фізичним знищенням Тимошенко, в її особі всякої опозиції проти Януковича і його партії?

І ще. Чи не вважаєте ви, що таким чином влада Януковича і Партії регіонів показує, що наші корумповані, «кишенькові» суди і судді зайдуть до вас додому і у вас вдома будуть засуджувати, у кожного, у того «маленького» українця забирати хати , землю, ваших дітей?

Дмитро Гройсман: Щодо того, що влада обрала шлях на фізичне знищення конкретної фізичної особи, то мені важко оцінювати ідею і мотиви держави.

Я можу тільки сказати, що для мене є очевидним, на жаль, що рішення по цій справі (Тимошенко – ред.) є політичними, а не юридичними, не правовими. Це дуже погано, ганебно для такої держави.

Щодо можливості завдати серйозної шкоди пані Тимошенко, я скажу так: дійсно така можливість існує.

З іншого боку, ми маємо також говорити правду, що умови перебування пані Тимошенко в СІЗО все ж таки набагато кращі, ніж у середньому по державі умови перебування інших осіб. Я думаю, що ризик для її здоров’я є все ж таки меншим, ніж для десятків тисяч засуджених, які утримуються в умовах попереднього ув’язнення в українській пенітенціарній системі.

І ще одне. Коли кажуть, що влада знищує таким чином опозицію, я не політолог, мені важко про це говорити, але я думаю, що влада робить величезну помилку. Ви знаєте, з пані Тимошенко у влади ще була можливість якось, про щось домовлятися. Тому що, що там не говорили б, але пані Тимошенко була при владі, і очолювана нею партія зробила дужає мало, на жаль, для того, щоб змінити і в тому числі наше кримінально-процесуальне законодавство. Тому вони тут якби трошки подібні на владу, яка зараз у нас є при кермі в державі.

Але та опозиція, яка може прийти на зміну цій опозиції, яка є зараз, вона дійсно може бути реально небезпечною для цієї влади. Тому, якщо б я був Януковичем, то я намагався б не сваритися з Тимошенко, а дружити з нею.

– До речі, зараз виникає дуже багато взаємних обвинувачень.

Керівники Державної пенітенціарної служби і СІЗО говорять про те, що Тимошенко надається допомога, її оглядають лікарі. У тому числі вчора чи позавчора у неї було троє відомих нейрохірургів, коло неї дивилися, її оглядали.

Знову ж таки медсанчастина говорить про те, що вона не потребує ані хірургічних втручань оперативних, ані лікування на стаціонарі.

Водночас пан Власенко, який має доступ зараз входу у СІЗО, порівняв лікарів, які оглядали Тимошенко з лікарями, які проводили досліди на в’язнях табору «Освенцім».

Він сказав: «Вони заявили, що дадуть їй знеболювальне, яке навіть мертвого підніме. При цьому вони не відповіли на запитання Юлії Тимошенко, чи знають вони, якою буде реакція її організму на це знеболювальне».

Чи не забагато у цьому піару, як дехто каже?

Микола Сірий: Я хотів би звернути Вашу увагу на не зовсім коректність при порівнянні того, як утримується Тимошенко, як утримуються інші.

Безперечно, кожна особа, яка потрапляє в СІЗО, чи у будь-яку закриту установу, заслуговує на те, щоб її права дотримувалися. Але у випадку Тимошенко йдеться про те, що за гратами особа, яка не вчиняла того злочину, який їй інкримінували. І саме про це говорить увесь світ.

Тобто, йдеться не про необхідність прирівняння умов утримання Тимошенко з іншими особами, які перебувають під вартою, а йдеться про те, що Тимошенко не повинна перебувати в СІЗО.

Я хотів би звернути увагу на те, що якби Тимошенко думала про себе, вона мала реальну можливість не повернутися в Україну, коли відбулися вибори і коли виграв вибори Президента України Віктор Янукович, залишитися закордоном, якщо б вона думала про себе. Вона саме тому і повернулася в Україну, що вона думає про мільйони людей.

І я хотів би також звернути увагу на фундаментальні речі і згадати слова відомого українського правника 19 століття Богдана Кістяківського, який казав, що основу правопорядку, тверду основу правопорядку складає саме свобода особи і недоторканність особи.

Напередодні святкування чергової річниці прийняття Загальної декларації прав людини ми повинні розуміти, що не економічні якісь там зміни складають перспективи життя суспільства, а саме свобода кожної особи і недоторканність кожної особи.

– На 13 грудня призначене судове засідання Апеляційного суду у цій справі, де Ви є адвокатом, пане Сірий. Чи відбудеться це засідання? Чи буде воно знову виїзним? Наскільки таке можливо?

Микола Сірий: Ми сподіваємося, що це засідання відбудеться. Але воно може відбутися лише за тих умов, якщо здоров’я Юлії Володимирівни Тимошенко буде дозволяти те, щоб вона могла мати повноцінну можливість брати участь у цьому засіданні. Безперечно, без неї це засідання не може відбутися.

– А чи були розмови з суддею на предмет того, що, можливо, є необхідність перенесення цього засідання?

Микола Сірий: Були не тільки розмови. Були й клопотання з цього приводу. Ми просили зупинити провадження до того моменту, поки стан здоров’я дозволить повноцінно брати участь у судовому процесі.

– Яка була відповідь судді?

Микола Сірий: Суддя не пристав на цю пропозицію і залишив призначене засідання на 13 число без будь-яких додаткових умов.

– Тобто, може бути такий варіант, що засідання відбудеться без Тимошенко?

Микола Сірий: Засідання розпочнеться, але з моменту початку цього засідання, ми, якщо стан здоров’я Юлії Володимирівни не буде дозволяти їй брати участь, будемо клопотати про перенесення слухання справи.