«Кіно з-за ґрат»

Харків – Засуджені Харківської колонії зняли ігровий фільм, який потрапив до конкурсної програми Міжнародного кінофестивалю «Надія» у Санкт-Петербурзі. Стрічка «Кутюр´є» розповідає про реальне життя за ґратами. Її герої – люди, які відбувають покарання в Олексіївській виправній колонії № 25. Тут сидять ті, для кого нинішній строк не перший.

Головний герой стрічки «Кутюр´є» – Роман Курінний – рахує дні до звільнення. До кінця строку 35-річному хлопцю залишилося півтора місяця. За грабіж чоловік відсидів п´ять років, і це його другий п´ятирічний термін. Тепер мріє повернутись додому – у рідний Львів, де на нього чекають дружина та маленька донька.

«Мені звільнятися скоро. Я підішов до начальника колонії, попросив пошити собі спортивний костюм на звільнення, він дав мені добро. Але я відтягував, були проблеми з тканиною. І тут з´являється Лариса з цим проектом…», – розповідає засуджений Роман Курінний.

Історію засудженого чоловіка і взяла за основу автор та режисер фільму, журналіст Лариса Кошеварова. Кілька років тому вона працювала в прес-службі обласного управління виконання покарань. За сценарієм, до колонії приїжджає дизайнерка будинку моди, щоб запросити на роботу тих, хто після звільнення хоче працювати кравцями. Допомагає Роману покроїти спортивну куртку для себе і вчить, як зробити костюми для дружини з дитиною, дошити які головний герой обіцяє вже на волі. У фільмі немає чіткого фіналу – подальша історія залежитиме від дій Романа за ґратами, каже режисер.

«Мені потрібен був засуджений, який уміє шити. Запропонували кілька людей. Роман погодився одразу. Він мені розповів, що зі Льовова. Я спитала, а чи приїде дружина? Керівництво сказало – у нього якраз по плану побачення», – розповіла Лариса Кошеварова.

Засуджені з камерами та мікрофонами

Стрічку знімали самі засуджені. Через режимність об´єкту зйомки тривали у прискореному режимі, тож вклалися у 5 днів. Хтось із засуджених отримав в руки камеру, хтось мікрофони. Все мало бути як у реальному житті, розповідає Кошеварова. Тому професійних операторів та акторів для озвучування текстів не запрошували. Утім «причесати» стрічку таки довелося. Для засуджених «акторів» запросили викладача – мовника.

«Вони не завжди правильно формулювали речення. У них не дуже великий словниковй запас. Дуже багато «ну», «е-е-е». Дуже хотілося усього цього уникнути. Ідею їхнього діалогу я зберігала, але казала – так буде краще. Кінцевий кадр, де вони кажуть «Ось так ми знімали фільм про життя в колонії», ми писали одинадцять разів. Важко було в тому плані, що спецконтингент і є спецконтингент», – каже Кошеварова.

Кіно про конкретні людські долі

Зняти фільм про життя в колонії запропонували організатори першого міжнародного кінофестивалю «Надія», який із 9 по 13 грудня проходитиме у російському Санкт-Петербурзі. Впродовж кількох днів тут демонструватимуть арештантське кіно – стрічки, відзняті за ґратами. Більшість з них, за інформацією організаторів, розповідають про конкретні людські долі і те, як нелегко відбувати покарання. Основна ідея самого фестивалю – привернути увагу до проблем ув´язнених: чи можна залишатися людьми, перебуваючи за ґратами і як повернутись в суспільство після тюремного строку.

Серед кількох надісланих на фестиваль українських фільмів, до конкурсної програми потрапив лише харківський.