Дніпропетровськ – На Павлоградському хімічному заводі, що на Дніпропетровщині, готуються розпочати утилізацію порожніх корпусів балістичних ракет, що залишились з часів СРСР і звезені з усієї України. За словами дирекції заводу, обладнання для проекту, який взялись фінансувати Сполучені Штати, виготовляють німецькі фахівці, відтак утилізація буде цілком безпечною. Між тим громадськість й екологи Павлограда проти: кажуть, спалювання ракет буде проводитись майже в центрі міста, поблизу житлових масивів, і зашкодить довкіллю та людям.
Шахтарське місто Павлоград з населенням у понад 100 тисяч – одне з екологічно неблагополучних міст Дніпропетровщини. Мешканці потерпають від викидів металургійного виробництва, забруднення води шахтними стоками. Крім того, майже у центрі міста, упритул до житлових масивів, розташований місцевий хімзавод – головне українське підприємство з утилізації ракетного палива та боєприпасів.
Саме на нього покладають провину мешканці за погіршення здоров’я дітей та дорослих. Час від часу над хімзаводом люди бачать «смердючу хмару, від якої не продихнеш», розповіла Радіо Свобода 62-річна мешканка Павлограда Лідія.
«Що некомфортно жити в цьому мсті, то кожен другий скаже точно. Дере в горлі. Ситуація екологічна досить складна», – скаржиться жінка.
Ситуація із забрудненістю довкілля ще більше загостриться після введення в експлуатацію хімзаводом установки для утилізації порожніх корпусів ракет, кажуть місцеві екологи. Дізнались: від ракетного спадку СРСР, звезеного до Павлограда з усієї України, позбавлятимуться шляхом спалювання. Голова місцевої громадської організації «Екологічне товариство імені Варняка» Віра Трембач обурена: завод більше думає про заробіток, аніж про здоров’я мешканців.
«Вся біда в тому, що ці ємності виготовлені з матеріалу методом просочування епоксидними смолами. Це токсичний, небезпечний матеріал, який в жодному разі не має бути спалений. До речі, у державній програмі є пункт утилізації, але про спалювання нічого не сказано. Так у чому проблема: у тому, що треба 40 мільйонів освоїти, чи у тому щоб зберегти місто? Нічого хорошого в цьому немає, оскільки це страшне навантаження на місто. Це гра, гра, у якій замішані великі гроші», – розказала Радіо Свобода Віра Трембач.
Викиди обіцяють зменшити… аж на 2%
Директор Павлоградського хімзаводу Леонід Шиман усі звинувачення відкидає. За його словами, ПХЗ забруднює повітря в 23 рази менше, ніж дозволено лімітами на викиди. В задимленості ж міста, каже керівник підприємства, винні комунальники: мовляв, не вивозять, а спалюють сміття.
Що ж до установки з утилізації порожніх корпусів ракет, то її, зазначає Леонід Шиман, виготовляють німецькі фахівці. З уведенням в дію викиди шкідливих речовин не збільшаться, а навпаки, скоротяться – аж до 98%. Спалювання – єдиний економічно обґрунтований спосіб позбутись корпусів застарілих ракет, стверджує Шиман.
«Розглядалось два методи. Один метод – порожні корпуси ракет розрізати і захоронити. Але для цього треба було 14 гектарів землі, на якій у найближчі 50-70 років не можна нічого будувати. Такої землі у міста немає, тому ухвалене рішення, щоб ці корпуси подрібнити і відправити у піч для спалювання. Така піч зараз будується у Німеччині, створена за європейськими стандартами. Вона передбачає чотириступеневе очищення газів і плюс очищення стоків », – зазначив Леонід Шиман.
Між тим павлоградські активісти керівництву заводу не вірять. Вони готують звернення до Посольства США в Україні з проханням сприяти заміні спалювання ракет на більш безпечний спосіб утилізації.
За домовленостями у рамках проекту Україна-НАТО «Партнерство заради миру», Павлоградський хімзавод взявся дати раду 15 тисячам тонн боєприпасів та майже 10 мільйонів одиниць протипіхотних мін. Заплановано, що Сполучені Штати виділять на цей проект 35 мільйонів доларів США.
Шахтарське місто Павлоград з населенням у понад 100 тисяч – одне з екологічно неблагополучних міст Дніпропетровщини. Мешканці потерпають від викидів металургійного виробництва, забруднення води шахтними стоками. Крім того, майже у центрі міста, упритул до житлових масивів, розташований місцевий хімзавод – головне українське підприємство з утилізації ракетного палива та боєприпасів.
Саме на нього покладають провину мешканці за погіршення здоров’я дітей та дорослих. Час від часу над хімзаводом люди бачать «смердючу хмару, від якої не продихнеш», розповіла Радіо Свобода 62-річна мешканка Павлограда Лідія.
«Що некомфортно жити в цьому мсті, то кожен другий скаже точно. Дере в горлі. Ситуація екологічна досить складна», – скаржиться жінка.
Ситуація із забрудненістю довкілля ще більше загостриться після введення в експлуатацію хімзаводом установки для утилізації порожніх корпусів ракет, кажуть місцеві екологи. Дізнались: від ракетного спадку СРСР, звезеного до Павлограда з усієї України, позбавлятимуться шляхом спалювання. Голова місцевої громадської організації «Екологічне товариство імені Варняка» Віра Трембач обурена: завод більше думає про заробіток, аніж про здоров’я мешканців.
«Вся біда в тому, що ці ємності виготовлені з матеріалу методом просочування епоксидними смолами. Це токсичний, небезпечний матеріал, який в жодному разі не має бути спалений. До речі, у державній програмі є пункт утилізації, але про спалювання нічого не сказано. Так у чому проблема: у тому, що треба 40 мільйонів освоїти, чи у тому щоб зберегти місто? Нічого хорошого в цьому немає, оскільки це страшне навантаження на місто. Це гра, гра, у якій замішані великі гроші», – розказала Радіо Свобода Віра Трембач.
Викиди обіцяють зменшити… аж на 2%
Директор Павлоградського хімзаводу Леонід Шиман усі звинувачення відкидає. За його словами, ПХЗ забруднює повітря в 23 рази менше, ніж дозволено лімітами на викиди. В задимленості ж міста, каже керівник підприємства, винні комунальники: мовляв, не вивозять, а спалюють сміття.
Що ж до установки з утилізації порожніх корпусів ракет, то її, зазначає Леонід Шиман, виготовляють німецькі фахівці. З уведенням в дію викиди шкідливих речовин не збільшаться, а навпаки, скоротяться – аж до 98%. Спалювання – єдиний економічно обґрунтований спосіб позбутись корпусів застарілих ракет, стверджує Шиман.
«Розглядалось два методи. Один метод – порожні корпуси ракет розрізати і захоронити. Але для цього треба було 14 гектарів землі, на якій у найближчі 50-70 років не можна нічого будувати. Такої землі у міста немає, тому ухвалене рішення, щоб ці корпуси подрібнити і відправити у піч для спалювання. Така піч зараз будується у Німеччині, створена за європейськими стандартами. Вона передбачає чотириступеневе очищення газів і плюс очищення стоків », – зазначив Леонід Шиман.
Між тим павлоградські активісти керівництву заводу не вірять. Вони готують звернення до Посольства США в Україні з проханням сприяти заміні спалювання ракет на більш безпечний спосіб утилізації.
За домовленостями у рамках проекту Україна-НАТО «Партнерство заради миру», Павлоградський хімзавод взявся дати раду 15 тисячам тонн боєприпасів та майже 10 мільйонів одиниць протипіхотних мін. Заплановано, що Сполучені Штати виділять на цей проект 35 мільйонів доларів США.
