Варшава – У Польщі відзначають 60-річчя з дня заснування польської редакції «Радіо Вільна Європа». З цієї нагоди у Вроцлаві відбулася конференція «Радіо Вільна Європа: 60 років в ім’я вільної Польщі». Своїми думками з приводу цього ювілею з «Радіо Свобода» поділився польський публіцист Лєхослав Ґавліковський. Він був останнім директором польської редакції «Радіо Вільна Європа», яка припинила своє існування в 1994 році.
– Пане-директоре, яку роль, на вашу думку, «Радіо Вільна Європа» відіграло в процесі повалення комунізму у Польщі?
– Комунізм та комуністична пропаганда нагадують процес зберігання сиру з пліснявою. Такий сир неприємно пахне, тож його накривають кришкою. Смердючий сир під кришкою – це комуністична дійсність. Якби не було контакту з зовнішнім світом, то усім під цією кришкою здавалося б, що життя всюди однаково сіре, безнадійне і вбоге. Та якщо хтось, незалежно від того, де він жив, чи у Владивостоці, чи на півдні Польщі, вмикав «Радіо Вільна Європа» або «Радіо Свобода», то раптом відкривав для себе інший світ. Якоюсь мірою тогочасне слухання радіо можна порівняти із сучасним доступом до інтернету. Різниця полягає в тому, що ми маркою «Радіо Вільна Європа» ґарантували слухачеві якісну інформацію. Власне щоденною ретельною інформацією про те, що діється за межами комуністичного табору ми руйнували тоталітарну систему. Комуністична система не могла витримати інформаційно конфронтації з правдою про те, що відбувається за її межами . Завдяки радіо населення цього комуністичного табору дізнавалося, що воно не має ані свободи, ані добробуту. Ми були на відстані, але безперервно пояснювали людям, чому так діється.
– Чи впливали на редакційну політику «Радіо Вільна Європа» ідеї Єжи Ґедройця та редагованої ним паризької «Культури»? Особливо, якщо йдеться про ставлення Ґедройця до країн Східної Європи?
– В принципі, це була одна музика, яка звучала на двох фортепіано. Я маю на увазі «Культуру» Єжи Ґедройця та «Радіо Вільна Європа». Ґедройць спрямовував свою програму на інтелектуалів, тому що в п’ятдесяті-шістдесяті роки його часопис потрапляв тільки до інтелектуальної еліти, а це в найкращому випадку кілька десятків тисяч людей. Натомість програма «Радіо Вільна Європа» була спрямована на мільйони слухачів. «Культура» Ґедройця з її ідеями щодо майбутнього устрою Східної Європи, щодо відносин Польщі з Україною, постійно була в нашому ефірі. Тобто ми обговорювали кожен свіжий номер «Культури». У друкованій версії вона потрапляла до інтектуальної еліти, та завдяки «Радіо Вільна Європа» вона була присутня всюди.
– Як колектив «Радіо Вільна Європа» реагував на розпад Радянського Союзу?
– Ці зміни були настільки стрімкі, що в принципі, ми були не надто великими оптимістами. Тобто ми бачили зміни, та не були впевнені в їхній незворотності. Навіть опозиціонери в СРСР, з якими ми тоді спілкувалися, не були впевнені в тому, що ці зміни прийшли надовго. Та очевидно, ми хотіли, щоб ці зміни в СРСР були глибокими і назавжди. Ми також чудово усвідомлювали, що не може бути докорінних і тривалих змін у Польщі, якщо такі зміни не відбудуться в Росії.
– Сьогодні під час конференції, присвяченій 60-річчю «Радіо Вільна Європа», Ви говорили про людей цього радіо. Чи були у польській редакції журналісти, які спеціалізувалися з української проблематики?
– На цю конференцію я підготував реферат про людей, які походили зі Східної Європи і були у «Радіо Вільна Європа» на різних відповідальних посадах. Був, наприклад, такий колега Єжи Канєвич, який народився у Києві, а мешкав у Білій Церкві, його батько, офіцер Радянської Армії, загинув на фронті. Щойно після війни Єжи разом із матір’ю переїхав до Польщі. Він досконало говорить українською та російською мовою, дуже добре знає історію України. Єжи Канєвіч, який на радіо мав псевдонім Тадеуш Мєлєшко, вів щотижневу програму «Що нового на Сході?». У цій передачі йшлося про важливі події в СРСР, зокрема в Україні. Він багато розповідав про дисидентів у Радянському Союзі, про антикомуністичну опозицію . Єжи Канєвич був першим кореспонденом «Радіо Вільна Європа», який наприкінці вісімдесятих поїхав на Україну. Він нікого не питав дозволу. Полагодив собі візу і поїхав туди. На далекій для нас на той час Україні він побував у приблизно десяти містах. В цілому на «Радіо Вільна Європа» не бракувало людей, які старалися поєднати два наші народи. Ми на радіо розуміли, що минуле – це минуле, натомість йде нове і наші взаємини потрібно будувати на нових засадах, а повернення назад нема. Цю думку набагато раніше, ніж інші сформулював Єжи Гедройць. Він повторював, що потрібно дивитися вперед, не забуваючи про минуле.
– Пане-директоре, яку роль, на вашу думку, «Радіо Вільна Європа» відіграло в процесі повалення комунізму у Польщі?
Комуністична система не могла витримати інформаційно конфронтації з правдою
– Комунізм та комуністична пропаганда нагадують процес зберігання сиру з пліснявою. Такий сир неприємно пахне, тож його накривають кришкою. Смердючий сир під кришкою – це комуністична дійсність. Якби не було контакту з зовнішнім світом, то усім під цією кришкою здавалося б, що життя всюди однаково сіре, безнадійне і вбоге. Та якщо хтось, незалежно від того, де він жив, чи у Владивостоці, чи на півдні Польщі, вмикав «Радіо Вільна Європа» або «Радіо Свобода», то раптом відкривав для себе інший світ. Якоюсь мірою тогочасне слухання радіо можна порівняти із сучасним доступом до інтернету. Різниця полягає в тому, що ми маркою «Радіо Вільна Європа» ґарантували слухачеві якісну інформацію. Власне щоденною ретельною інформацією про те, що діється за межами комуністичного табору ми руйнували тоталітарну систему. Комуністична система не могла витримати інформаційно конфронтації з правдою про те, що відбувається за її межами . Завдяки радіо населення цього комуністичного табору дізнавалося, що воно не має ані свободи, ані добробуту. Ми були на відстані, але безперервно пояснювали людям, чому так діється.
– Чи впливали на редакційну політику «Радіо Вільна Європа» ідеї Єжи Ґедройця та редагованої ним паризької «Культури»? Особливо, якщо йдеться про ставлення Ґедройця до країн Східної Європи?
– В принципі, це була одна музика, яка звучала на двох фортепіано. Я маю на увазі «Культуру» Єжи Ґедройця та «Радіо Вільна Європа». Ґедройць спрямовував свою програму на інтелектуалів, тому що в п’ятдесяті-шістдесяті роки його часопис потрапляв тільки до інтелектуальної еліти, а це в найкращому випадку кілька десятків тисяч людей. Натомість програма «Радіо Вільна Європа» була спрямована на мільйони слухачів. «Культура» Ґедройця з її ідеями щодо майбутнього устрою Східної Європи, щодо відносин Польщі з Україною, постійно була в нашому ефірі. Тобто ми обговорювали кожен свіжий номер «Культури». У друкованій версії вона потрапляла до інтектуальної еліти, та завдяки «Радіо Вільна Європа» вона була присутня всюди.
– Як колектив «Радіо Вільна Європа» реагував на розпад Радянського Союзу?
Ми бачили зміни, та не були впевнені в їхній незворотності
– Ці зміни були настільки стрімкі, що в принципі, ми були не надто великими оптимістами. Тобто ми бачили зміни, та не були впевнені в їхній незворотності. Навіть опозиціонери в СРСР, з якими ми тоді спілкувалися, не були впевнені в тому, що ці зміни прийшли надовго. Та очевидно, ми хотіли, щоб ці зміни в СРСР були глибокими і назавжди. Ми також чудово усвідомлювали, що не може бути докорінних і тривалих змін у Польщі, якщо такі зміни не відбудуться в Росії.
– Сьогодні під час конференції, присвяченій 60-річчю «Радіо Вільна Європа», Ви говорили про людей цього радіо. Чи були у польській редакції журналісти, які спеціалізувалися з української проблематики?
Потрібно дивитися вперед, не забуваючи про минуле
– На цю конференцію я підготував реферат про людей, які походили зі Східної Європи і були у «Радіо Вільна Європа» на різних відповідальних посадах. Був, наприклад, такий колега Єжи Канєвич, який народився у Києві, а мешкав у Білій Церкві, його батько, офіцер Радянської Армії, загинув на фронті. Щойно після війни Єжи разом із матір’ю переїхав до Польщі. Він досконало говорить українською та російською мовою, дуже добре знає історію України. Єжи Канєвіч, який на радіо мав псевдонім Тадеуш Мєлєшко, вів щотижневу програму «Що нового на Сході?». У цій передачі йшлося про важливі події в СРСР, зокрема в Україні. Він багато розповідав про дисидентів у Радянському Союзі, про антикомуністичну опозицію . Єжи Канєвич був першим кореспонденом «Радіо Вільна Європа», який наприкінці вісімдесятих поїхав на Україну. Він нікого не питав дозволу. Полагодив собі візу і поїхав туди. На далекій для нас на той час Україні він побував у приблизно десяти містах. В цілому на «Радіо Вільна Європа» не бракувало людей, які старалися поєднати два наші народи. Ми на радіо розуміли, що минуле – це минуле, натомість йде нове і наші взаємини потрібно будувати на нових засадах, а повернення назад нема. Цю думку набагато раніше, ніж інші сформулював Єжи Гедройць. Він повторював, що потрібно дивитися вперед, не забуваючи про минуле.
