Вибори в Державну думу Росії. Уроки для України

Віталій Заблоцький і Святослав Олійник, народні депутати України про специфіку виборів до Державної Думи РФ та про те, які наслідки матиме результат цих виборів для України.
​
– Партія «Єдина Росія» втратила конституційну більшість у нижній палаті російського парламенту – Держдумі. Такими є попередні результати виборів.

Голова виборчкому Росії Володимир Чуров повідомив, що «Єдина Росія» після опрацювання понад 90% бюлетенів може претендувати на 238 місць у парламенті, комуністи отримають 92, «Справедлива Росія» – 64, ЛДПР – 56 мандатів. Не подолали 7% бар’єр партії: «Яблуко», «Патріоти Росії» і «Правое дело».

Явка виборців була понад 60%. Це дещо менше, ніж на виборах 2007 року.

Майже 260 людей було затримано в Москві у неділю за участь у різних несанкціонованих акціях.

Пане Олійник, які Ваші враження від виборів у Росії?

Святослав Олійник: Ми за процесами політичними у Російській Федерації спостерігали і раніше, не тільки на цих виборах. Справа у тому, що ми маємо політичних партнерів в Російській Федерації. Це Партія народної свободи (ПАРНАС), яка не змогла взяти участі у цих виборах.

Специфіка виборів у Росії полягала у тому, що всього в Росії на відміну від України, наприклад, зареєстрованих є 7 політичних партій. Наприклад, у Китаї їх 9. Тобто вже ця цифра достатньо інформативно говорить про рівень можливості бути представленими різним думкам, різним спектрам.

Отже, всього 7 політичних партій могли брати участь у виборах. 8 політичним партіям тільки впродовж цього року було відмовлено в реєстрації. Тобто насправді більше, ніж існуючих партій, хотіли зареєструватися і взяти участь у виборах.

Як приклад просто. Одній партії ПАРНАС, яку очолює чотири співголови, серед яких, наприклад, Михайло Касьянов, колишній керівник російського уряду, відомий політик Борис Нємцов, Володимир Рижков, який був спікером російської Думи, тобто це відомі, публічні люди, то вони зібрали більше двох мільйонів підписів для реєстрації партії, передали їх у Міністерство юстиції, а Мінюст замість реєстрації передало їх в КДБ російське. КДБ російське пройшло по всій території Росії буквально по домах людей, які стояли у підписних листах…

– Але, з іншого боку, вчора на російському телебаченні телеканал «Росія» у принципі робив дещо незвичну акцію як для Росії останнього часу. Це прямий ефір за підсумками виборів. Володимир Соловйов проводив прямий ефір «марафон виборів». Там якраз і згадували і про Володимира Рижкова, і про Бориса Нємцова. І говорили про те, що, мовляв, не нові це люди і, мовляв, не можуть визначитися.

Святослав Олійник: А яка різниця, чи нові вони, чи не нові? Ми ж не можемо балотуватися чи в Росії, чи в іншій країні, щоб там людина з дитинства балотувалася, наприклад. Це досвідчені політики, які відомі в усьому світі. Вони зібрали належну кількість підписів, але не змогли зареєструвати партію – їм просто відмовили, як і іншим восьми партіям, яким лише у цьому році відмовили у реєстрації.

Таким чином вже апріорі російській вибори дуже багатьма, наприклад, міжнародними і російськими цілими родинами політичними, як, наприклад, Європейські ліберали і демократи вже винесли резолюцію ще до виборів, згідно якої визнають вибори в Росії, які не є демократичними через те, що у виборах не можуть брати участь усі суб’єкти політичного процесу. Тобто 8 партій взяти участь у виборах не змогли.

Очевидно, це пояснює дуже високий відсоток, який набрали, наприклад, комуністи. Комуністи – це партія, так би мовити, минулого. Але через те, що, очевидно, немає належної альтернативи, то російські громадяни віддали їй майже 20%. Тобто тут про що треба говорити? Що в Росії 20% (!) людей проголосували за Комуністичну партію.

– «Єдина Росія» втратила свою конституційну більшість голосів. Кажуть, що вчора керівники Російської Федерації говорили про те, що, мовляв, підтверджувати авторитет набагато складніше, аніж його завойовувати. І, мовляв, вдалося «Єдиній Росії» втримувати і на хорошому рівні економіку, і так далі.

Святослав Олійник: Я думаю, що проблема глибше, тому що втратила голоси одна з партій, представлених провладних пулом. А всі решта – це партії, які займають начебто опозиційне поле: Компартія, Жириновський той самий, навіть «Яблуко», яке не набрало 7% бар’єр. Це все пул провладних партій, які входять у схему так званої керованої демократії.

Це ж вони придумали це слово. У нас демократія, але керована. Тобто керовані опозиціонери. На жаль, ця модель і в Україні починає реалізовуватися, коли у нас опозиційний фронт намагається зайнятися керованими опозиціонерами, що ми спостерігаємо останнім часом.

– Пане Заблоцький, які Ваші підсумки виборів у Росії?

Віталій Заблоцький: По-перше, вибори відбулися. Відбулися цілком в межах легітимного простору. У своїх виступах і представники партій, які брали участь у виборах, і представники ЦВК засвідчили, що практично порушень, які вплинули б на хід та на результати голосування не було.

Більше того, Володимир Чуров сказав, що навіть якихось порушень, які б вплинули не результати в окремій дільниці, не відбулося. А партія «Єдина Росія» засвідчили свій статус провідної, домінуючої політичної сили, як це і очікували, цілком прогнозовано.

– Як Ви передбачаєте, чи повернуться до Думи дискусії? Останнім часом їх не було у Думі.

Віталій Заблоцький: Дискусії виникають у ситуації, коли репрезентовані якісь рельєфно протилежні ідеологічні позиції партій.

Мій колега сказав, що фактично, крім, може, КПРФ, немає політичних партій, які належали б до більш-менш виразного лівого флангу. Усі інші партії репрезентують тією чи іншою мірою саме провладну позицію без винятку.

Дискусії можуть відбуватися, до речі, і в середині окремих партій, коли йдеться про темпи здійснення якихось перетворень, про позиції окремих груп в середині певних політичних сил. Але я вважаю, що таких карколомних якихось зіткнень, дискусій, які були б на перших шпальтах газет та в мережі, я гадаю, що ці сподівання не зовсім виправдаються.

– Вчора дуже великих хакерських атак зазнавали провідні російські ЗМІ. Такий сайт, як сайт «Еха Москви», який щодня має два мільйони відвідувачі, практично вчора був паралізований. Йому давала свій майданчик для виступів «Нова газета».

До речі, були досить дивними пояснення головних акціонерів «Еха Москви» – «Газпрому».

«Висів» так само сайт «Комерсанту». І ЖЖ був заблокований так само. Таких атак не спостерігалося вже досить довгий час.

Панове, як ви на це реагуєте? Як ви це можете оцінити?

Віталій Заблоцький: Реагую я на все завжди спокійно.

Я відстежую вибори в Росії десь з початку 1990-их років. І в принципі ніяких процесів, тенденцій, які якось могли б ці прогнози суттєвим чином порушити, не було. Тому ані безперервне мовлення «Еха Москви», яке, до речі, я уважно слухаю завжди, «Нова газета», якої я кожний номер купую і уважно прочитую, вони не могли вплинути на результати виборів. Тому, коли йдеться про….

Ми питаємо: кому вигідно це? Я вважаю, що влада і провідні політичні сили аж ніяк не були зацікавлені у тому, щоб заважати визнаним опозиційним ЗМІ якось оприлюднювати.

Святослав Олійник: У мене зовсім інша позиція, тому що я якраз був безпосередньо присутній десь місяць тому на цих процесах політичних.

Ті ЗМІ, які Ви перерахували, зокрема «Ехо Москви», Інтернет-ресурси, соціальні мережі, ЖЖ – це основні і майже єдині ресурси, які є у наявності у опозиції. І саме тому, коли вони не працюють – це означає не більше і не менше, як останній можливий рупор комунікації або можливість комунікації в опозиційних сил просто зникає.

А хакерська ця атака, чи влада її організувала… Є конкретний факт, що зникає можливість комунікації.

До речі, з приводу демократичності виборів в Росії в мене вже є на руках резолюція Європейських лібералів і демократів, вони її прийняли ще до виборів в Росії через факти недопуску восьми політичних партій до участі у виборах, вони вже визнали своєю резолюцією ці вибори недемократичними. І головна причина – це недопуск восьми політичних партій до участі у виборах. І вони, до речі, закликали нищити бюлетені, тому що у них іншого варіанту не було.

– Послухаймо оцінку виборів в Росії російським істориком і політологом Віктором Мироненком.

Віктор Мироненко: Велетень, Росія, ворушиться уві сні, але ще спить. Процес дуже повільного транзиту Росії до сучасних форм організації політичного життя все-таки триває. Значно повільніше, ніж того хотілося б.

Але, враховуючи сучасний стан економіки Росії та рівень життя людей тут, стан суспільної свідомості, а також деякі відомі вам історичні традиції Росії, для сусідів (таких, як Україна) і для світу в цілому це не найгірша новина.

Вислів Віктора Януковича, демократизацію в Росії поставили на паузу. Але і ознак «русского бунта, бессмысленного и беспощадного» поки що не видно. І це, мабуть, непогано.

Святослав Олійник: Це Янукович сказав, що «демократію в Росії поставлено на паузу»? Справді?!

– Це перефразований вислів.

Святослав Олійник: А! А то я думав, якби дійсно Янукович сказав таку фразу, то це була б дуже добра новина для України, тому що поки що, на жаль, спостерігається така тенденція, що в Україні діюча влада якраз дуже хоче скопіювати цю модель. І оту модель керованої опозиції.

Якщо повернутися до нашої країни, то на сьогоднішній день майже реалізований повністю сценарій, який замислювався на Банковій ще більше, ніж рік тому. А сценарій полягав у тому, щоб керовану опозицію створити шляхом усунення Тимошенко і на її місце, а це вже знають і так всі, що Тимошенко усунута від політичного процесу, але важливим елементом цієї схеми є те, що на її місце за тим самим сценарієм планувався і фактично зараз вже влаштований Арсеній Яценюк, якраз як флагман керованої опозиції.

Це не випадкові події. Це абсолютно невипадково, що сьогодні головним опозиціонером в Україні визнається партія «Фронт змін» фактично з моменту спільного голосування частини БЮТ і «Фронту змін» за новий виборчий закон. Фактично це означає, що у тому розумінні, в якому ми раніше бачили БЮТ, більше такої політичної сили самостійної не існує. Є специфічна політична сила під керівництвом Турчинова і Яценюка, яка, за сценарієм цієї керованої демократії, в Україні мусить зайняти місце або ЛДПР, або «Справедливої Росії». Тобто офіційних представників альтернативних від партії влади.

– Пане Заблоцький, Ви погоджуєтеся з тим, що сказав пан Олійник? Ви так загадково посміхаєтеся.

Віталій Заблоцький: Сьогодні ми розмовляємо про підсумки виборів в Росії…

– Але і про уроки для України.

Віталій Заблоцький: А про результати виборів, які відбудуться в жовтні наступного року, я гадаю, будемо аналізувати причини…

– У жовтні наступного року? Але от в Російській Федерації…

Віталій Заблоцький: Перемоги Партії регіонів та поразки опозиційних сил у наступному листопаді.

А щодо «паузи в демократії», давайте наведу цю тенденцію. Партія «Єдінство» у 1999 році, здається, на тлі отих кризових 1990-их років набрала приблизно чверті голосів виборців. У 2003 році вже з’являється «Єдина Росія». Вона, користуючись усіма перевагами правлячої партії, зростаючи рейтингом Путіна, набирає тоді десь 35-37%, не більше. Найбільший успіх – це конституційна більшість. Це приблизно 70%.

І якщо ми казали, що демократії ніяк не існує, то цю тенденцію треба було б дивитися десь 85%, 80%. Дійсно це до справжньої представницької демократії не мало б відношення. Зараз ми маємо іншу ситуацію.

Є такий функціонал, похідна: «Єдина Росія» набирає приблизно той самий відсоток, якщо взяти відсоток тих, хто з’явився на вибори, від тих, хто взагалі з’явився. Тобто 50% приблизно прийняли участь, і «Єдина Росія» набрала приблизно 50% виборців. Це означає, що усі розмови про те, що хтось впливав, маніпулював, наганяв ці цифри та взагалі мали якісь там обов’язкові показники, то цього немає.

Більше того є кілька показових голосувань, про які вже досить багато написано. Коли питають: чому військові ось так проголосували, чому ще хтось голосував? Я гадаю, що дуже гідно відповіли командувачі, що російські військові голосують не за командою. Тому я вважаю, що є проблеми з демократією скрізь у світі. Скрізь у світі зараз. І в Росії вони також є.

– Маємо запитання від радіослухача.

Слухач: Відносно демократії, які наслідки у взаємостосунках між Україною і Росією будуть надалі з врахуванням того, що, як вбачається, і ті партії, які не були допущені до виборів у Держдуму Росії, в принципі представляють собою неформальну, можливо, навіть скажемо так, справедливу державність?

І, якщо вони вважатимуть, що відбулися вибори у злочинну державу, можуть провести всенародні вибори. Скажемо, як можна прогнозувати, відбудеться запарелелення всіх державних структур у Росії громадськими організаціями, і вони будуть закликати: от, дивіться, ми забраковуємо цих чиновників, якщо вони скоюють злочини.

Святослав Олійник: Треба розуміти, що парламентські вибори, що відбулися в Росії, – це всього далеко не головна, але просто важлива чергова сходинка і підготовка до виборів президентських, які відбудуться взимку наступного року. Тобто через 2-3 місяці. І, зрозуміло, по сценарію, який сьогодні найбільш реалістичний, ці вибори виграє Володимир Путін, який за новою Конституцією має шанси два терміни по 6 років бути, тобто ще 12 років бути президентом Росії.

Одночасно ми знаємо, що кампанія президентська, кампанія Путіна будується на ідеї Євразійського союзу, куди дуже активно закликають Україну. І фактично наша реальність перетинається з цими процесами, коли, з одного боку, ми стоїмо перед підписанням угоди про асоціацію з ЄС. І це фактично те, що знаходиться у програмах всіх провідних кандидатів у президенти, які були в Україні, включаючи Януковича. Тобто Янукович декларував європейський вибір.

Натомість є інша альтернатива, яку сьогодні пропонує Путін. Це підписати договір з Росією, Казахстаном і Білоруссю. От як це вплине на стосунки з Україною? Влада Путіна чи російська нинішня влада, яка зараз укріпилася і продовжує укріплятися на території Росії, буде ще більше настирно пропонувати Україні приєднатися у специфічний Євразійський союз, який вони пропонують і дуже активно, працювати на тому фронті, щоб Україна не увійшла у формалізовані стосунки з ЄС.

Оце ключове питання, яке постане перед нашим суспільством, перед нашою політикою найближчим часом, увесь наступний рік.

Віталій Заблоцький: Я погоджуюся зі своїм колегою, що не треба перебільшувати стратегічне значення цих парламентських виборів. Це дійсно сходинка до найважливіших на російському політикумі виборів, саме президентських, результати яких так само передбачувані, як і вибори парламентські.

Щодо наслідків оцього запаралелення, як сказав поважний радіослухач, то я не бачу умов, щоб зараз виникло якесь двовладдя на зразок того, яке було в Росії у 1905 році, там ради і Тимчасовий уряд. Нічого подібного взагалі не буде. Хоча медійний вплив оцих опозиційних, оцих от вуличних та інтернетівських закликів, якихось флешмобів може впливати на свідомість певних обізнаних людей. Але істотно воно практично ні на що не вплине.

Якщо казати про стратегічний вектор, його неодноразово підтверджував і Президент України Віктор Янукович, і парламентська більшість, що альтернативи європейського вибору України немає.

А щодо стосунків з Росією, то ми знаємо, що спільні проблеми, які вирішує і Росія, і більшість держав пострадянського простору – це намагання зберегти оті господарські зв’язки, враховувати, скажемо так, не відповідаючи європейським та світовим зразкам якості продукції, тобто спільний ринок тим чи іншим чином треба підтримувати.

Але ще раз хочу сказати, що головна проблема – це необхідність модернізації, а модернізація пов’язана саме з європейським вектором.

Щодо перемовин стосовно цін на паливо, на газ, то це, ми знаємо актуальна проблема. Вона стоїть зараз на порядку денному, гостро стоїть. Я вважаю, що парламентські вибори у цьому плані ніяк на ці перемовини, на результати не вплинуть.

– Але от президентські?

Віталій Заблоцький: Коли ми кажемо про політичну прагматику, про державну прагматику, то я вважаю, що ніхто з представників політичних еліт України не поступиться національними інтересами України і буде проводити саме проукраїнську політику.

І в цьому плані оці гасла євразійства, Євразійського простору скоріше забарвлені віянням президентських виборів і політичними, ідеологічними аспектами саме президентської кампанії.

– Але це президентська кампанія в Росії. Не в Україні!

Святослав Олійник: Тут треба нам сказати, що залишилося не так довго вже почекати, тому що 19 грудня, якщо діюча українська влада дійсно стоїть на шляху європейської інтеграції України, ми тоді можемо отримати підписаний договір про асоціацію з ЄС. І це ми зрозуміємо, що той шлях, який стоїть у передвиборчих програмах у Партії регіонів і Януковича, що він буде реалізований.

Якщо ми побачимо, що будуть штучні перешкоди і за штучних причин цей договір з вини України не буде підписаний, то це означатиме якраз те, що російська політика дуже сильно впливає на самостійність прийняття рішень українською владою.

І я хочу надіятися (я не є прихильником діючої влади), що при всіх їхніх інших помилках все ж таки лінію суверенітету, лінію розвитку європейського України діюча влада зможе зберегти, знайти достатньо у собі сил.

Я хочу на це надіятися, як нормальний будь-який громадянин України. Але, на жаль, у нас є підстави бачити, що з боку Росії все ж таки йде розмова з позиції сили.

– А що повинні винести українці, українські політики для того, аби вибори в Україні, які будуть, пройшли чесно, справедливо?

Віталій Заблоцький: Перше – це необхідно виконувати свої передвиборчі обіцянки. Це стосується будь-яких виборів у будь-якій країні, будь-яких політичних сил, тобто партій, які вважають, що виборці не мають пам’яті, що виборці про це забули і все можна почати з чистого аркушу. Вони глибоко помиляються!

– Але ж це стосується всіх партій.

Віталій Заблоцький: Я ще раз сказав: це стосується абсолютно усіх партій – і правлячих, і опозиційних.

Друге – це треба працювати по всій вертикалі. Коли ми кажемо про місцеві вибори – це основа будь-якої влади, місцеве самоврядування. Треба зустрічатися з виборцями, йти з «відкритим забралом» до людей, слухати їх і спілкуватися.

Святослав Олійник: Найнебезпечніше – це є шлях до цієї так званої керованої демократії. В Україні цей сценарій теж реалізовується. Некерованою для діючої влади була Тимошенко і декілька політичних сил. Сьогодні цією керованою…