Рим – У рамках запровадження екстремальних заходів виходу з боргової кризи Італія взялася за ухвалення радикальної пенсійної реформи. Свій внесок наважилися зробити і політики. З наступного року вирішено зменшити розмір пенсій майбутніх парламентарів-пенсіонерів і підвищити вік виходу на відпочинок. Більшість народних обранців схвально оцінює нові обмеження. Критики зауважують, що йдеться лише про символічний крок і чергове окозамилювання з боку привілейованого політичного класу.
Країна, де зарплати і пенсії політиків найвищі у Євросоюзі, а заробітки громадян серед найнижчих – це один з багатьох контрастів, яким часто характеризують Італію. З-поміж політиків-пенсіонерів є чимало таких, які, маючи подвійну пенсію – і парламентаря, і депутата міської ради, – за місяць отримують десять зарплат учителя чи археолога.
Через надмірні прибутки та пільги місцевий політичний клас називають «кастою». І от за умов суворої економічної кризи ця сама «каста» наважилася попрощатися із «золотими пенсіями».
«Очевидно, що необхідно було переглянути подібні речі, бо якщо треба йти на жертви, то першими повинні подати приклад народні обранці», – зазначає сенатор Ґаетано Квальярієлло, член правої партії «Народ свободи».
Пенсії за новим методом нарахування
Від 1 січня 2012 року пенсії сенаторам і депутатам будуть нараховувати за новою для них контрибутивною системою. Вона діє для більшості італійських працівників. Ідеться про начислення пенсії на основі сплачених внесків упродовж усіх трудових років, а не за середньою зарплатою за останні десять років перед виходом на відпочинок.
Щоб отримувати пенсійне забезпечення, депутатові чи сенатору має виповнитися не 50, як раніше, а 60 років, якщо він відпрацював кілька мандатів. У кого ж за плечима лише один п’ятирічний мандат, той повинен мати щонайменше 65 років.
За даними часопису La Repubblica, мовою цифр це виглядає так. Нині парламентар після одного мандату має пенсію 2 400 євро чистими; з ухваленням нормативу ця сума зменшиться на 900 євро. Відпрацювавши чотири скликання, політик отримує 9 600 євро, а за новими правилами його пенсія буде 6 000 євро.
Нововведення розраховане на нових політиків-пенсіонерів. Воно не стосується тих, хто вже заслужив і отримує пенсійне забезпечення.
Частково реформа позначиться на нинішніх членах парламенту. Саме це викликало невдоволення та скепсис громадської думки і деяких політиків.
«Символічний крок» політиків
«Це мізерне і незначне скорочення витрат на політику, бо насправді для екс-парламентарів нічого не зміниться. Наприклад, у нас є колишній депутат, який отримує пенсію 8 000 євро, відколи йому виповнилося 42 роки. Інший представник, попрацювавши у парламенті лише 68 днів, має щомісяця 3 тисячі євро. І так триватиме далі…», – констатує депутат Антоніо Борґезі від лівої партії «Італія цінностей».
Не слід займатися демагогією, каже лідер центристської партії «Союз центру» П’єр Фердінандо Казіні. На його думку, справжнім урізанням витрат на політику могло б стати скорочення кількості парламентарів. А їх у двох палатах законодавчого органу майже тисяча осіб.
Місцеві аналітики називають ініціативу політиків радше символічною, ніж насправді дієвою. «Парламентарі могли б наважитись і на ефективніші заощадження такого ж символічного змісту, – вважає оглядач газети La Stampa Ріккардо Баренґі. – Наприклад, переглянути розміри своїх зарплат, які, з різними надбавками, сягають 12–15 тисяч євро щомісяця. Хоча урізання депутатських пенсій та зарплат не допоможе поповнити державну скарбницю. Політики роблять вигляд, що і вони чимось жертвують, мовляв, бачите, «і ми завдали удару по «касті».
Очевидно, що пропонованими скороченнями народні обранці зачепили лише верхівку айсберга. Окрім щедрих зарплат і пенсій, італійські політики користуються численними привілеями й пільгами, від яких ще жоден з них не наважився відмовитися.
Країна, де зарплати і пенсії політиків найвищі у Євросоюзі, а заробітки громадян серед найнижчих – це один з багатьох контрастів, яким часто характеризують Італію. З-поміж політиків-пенсіонерів є чимало таких, які, маючи подвійну пенсію – і парламентаря, і депутата міської ради, – за місяць отримують десять зарплат учителя чи археолога.
Через надмірні прибутки та пільги місцевий політичний клас називають «кастою». І от за умов суворої економічної кризи ця сама «каста» наважилася попрощатися із «золотими пенсіями».
«Очевидно, що необхідно було переглянути подібні речі, бо якщо треба йти на жертви, то першими повинні подати приклад народні обранці», – зазначає сенатор Ґаетано Квальярієлло, член правої партії «Народ свободи».
Пенсії за новим методом нарахування
Від 1 січня 2012 року пенсії сенаторам і депутатам будуть нараховувати за новою для них контрибутивною системою. Вона діє для більшості італійських працівників. Ідеться про начислення пенсії на основі сплачених внесків упродовж усіх трудових років, а не за середньою зарплатою за останні десять років перед виходом на відпочинок.
Щоб отримувати пенсійне забезпечення, депутатові чи сенатору має виповнитися не 50, як раніше, а 60 років, якщо він відпрацював кілька мандатів. У кого ж за плечима лише один п’ятирічний мандат, той повинен мати щонайменше 65 років.
За даними часопису La Repubblica, мовою цифр це виглядає так. Нині парламентар після одного мандату має пенсію 2 400 євро чистими; з ухваленням нормативу ця сума зменшиться на 900 євро. Відпрацювавши чотири скликання, політик отримує 9 600 євро, а за новими правилами його пенсія буде 6 000 євро.
Нововведення розраховане на нових політиків-пенсіонерів. Воно не стосується тих, хто вже заслужив і отримує пенсійне забезпечення.
Частково реформа позначиться на нинішніх членах парламенту. Саме це викликало невдоволення та скепсис громадської думки і деяких політиків.
«Символічний крок» політиків
«Це мізерне і незначне скорочення витрат на політику, бо насправді для екс-парламентарів нічого не зміниться. Наприклад, у нас є колишній депутат, який отримує пенсію 8 000 євро, відколи йому виповнилося 42 роки. Інший представник, попрацювавши у парламенті лише 68 днів, має щомісяця 3 тисячі євро. І так триватиме далі…», – констатує депутат Антоніо Борґезі від лівої партії «Італія цінностей».
Не слід займатися демагогією, каже лідер центристської партії «Союз центру» П’єр Фердінандо Казіні. На його думку, справжнім урізанням витрат на політику могло б стати скорочення кількості парламентарів. А їх у двох палатах законодавчого органу майже тисяча осіб.
Місцеві аналітики називають ініціативу політиків радше символічною, ніж насправді дієвою. «Парламентарі могли б наважитись і на ефективніші заощадження такого ж символічного змісту, – вважає оглядач газети La Stampa Ріккардо Баренґі. – Наприклад, переглянути розміри своїх зарплат, які, з різними надбавками, сягають 12–15 тисяч євро щомісяця. Хоча урізання депутатських пенсій та зарплат не допоможе поповнити державну скарбницю. Політики роблять вигляд, що і вони чимось жертвують, мовляв, бачите, «і ми завдали удару по «касті».
Очевидно, що пропонованими скороченнями народні обранці зачепили лише верхівку айсберга. Окрім щедрих зарплат і пенсій, італійські політики користуються численними привілеями й пільгами, від яких ще жоден з них не наважився відмовитися.
