Київ – Двадцять років тому відбувся референдум, на якому понад 90 відсотків українців підтримали проголошення незалежності України. Ця подія остаточно поставила крапку в існуванні Радянського Союзу. Також українці обрали свого першого Президента, яким став тодішній Голова Верховної Ради Леонід Кравчук.
Ще в березні 1991 року понад 76 відсотків українців проголосували на всесоюзному референдумі за те, щоб Україна і надалі залишалася в «оновленому Радянському Союзі». Але згодом події розвивалися так, що українці дедалі більше розчаровувалися в СРСР та в його президенті – Михайлові Горбачові.
«Саме життя було насичене подіями і переконало людей голосувати за незалежність», – згадує обраний першим Президентом незалежної України Леонід Кравчук.
Як Єльцин посприяв голосуванню «за»
Остаточний перелом у настроях українців на користь незалежності стався після невдалої спроби державного перевороту у Москві на чолі з Державним комітетом з надзвичайного стану – ГКЧП.
«Після ГКЧП дуже багато людей зрозуміли, що альтернативою незалежності може бути нова хвиля тоталітаризму», – згадує соціолог Євген Головаха, який тоді працював завідувачем сектору демократизації суспільства в Інституті соціології Національної академії наук.
На момент проведення референдуму жителі УРСР остаточно зробили вибір на користь незалежності. Як згадує соціолог Євген Головаха, несподіваним був результат голосування в Криму – за незалежність на півострові, де сильними були і є проросійські настрої, проголосували понад половину дорослого населення – 54 відсотки, а в Севастополі – 57 відсотків.
«Крим став для всіх приємною несподіванкою. Тоді ще один чинник відіграв важливу роль: зневажливі висловлювання Єльцина про Україну додали 15–20 відсотків на користь незалежності. І в Криму завдяки цьому також додалося декілька відсотків. Бо до останнього було не зрозуміло: буде в Криму трохи більше чи трохи менше від п’ятдесяти відсотків «за», – наголошує Євген Головаха.
Нова держава із прогнозованим Президентом
Та все ж така одностайність не була очікуваною. Леонід Кравчук каже, що перед днем голосування не сумнівався у своїй перемозі, проте хвилювався, щоб кількість голосів за незалежність не була меншою, ніж результати всесоюзного референдуму.
«Я дуже хотів, щоб було більше, ніж 76 відсотків – як на всесоюзному референдумі. Бо задовільним був би і результат у 51 відсоток. Але я хотів унеможливити розмови, що, мовляв, ледве-ледве набрали», – розповідає колишній глава держави.
Проте, проголосувавши за Незалежність, українці водночас обрали Президентом Леоніда Кравчука, який ще донедавна очолював українську компартію. Такий вибір Євген Головаха пояснює бажанням зберегти стабільність.
«Кравчук не боявся вступати в дискусії. Його сприймали не як старого партфункціонера, а як альтернативу перспективі невизначеності, яка могла б настати, якби прийшли суто нові лідери. Це така була наша маленька хитрість: українці дуже не хотіли тих ексцесів, якими супроводжувався розвал Союзу», – пояснює соціолог.
За даними соціологічних опитувань, якби такий референдум відбувся влітку цього року, то, за даними різних соціологічних служб, за незалежність України проголосували б від 47 до 63 відсотків українських громадян.
Ще в березні 1991 року понад 76 відсотків українців проголосували на всесоюзному референдумі за те, щоб Україна і надалі залишалася в «оновленому Радянському Союзі». Але згодом події розвивалися так, що українці дедалі більше розчаровувалися в СРСР та в його президенті – Михайлові Горбачові.
«Саме життя було насичене подіями і переконало людей голосувати за незалежність», – згадує обраний першим Президентом незалежної України Леонід Кравчук.
Як Єльцин посприяв голосуванню «за»
Остаточний перелом у настроях українців на користь незалежності стався після невдалої спроби державного перевороту у Москві на чолі з Державним комітетом з надзвичайного стану – ГКЧП.
«Після ГКЧП дуже багато людей зрозуміли, що альтернативою незалежності може бути нова хвиля тоталітаризму», – згадує соціолог Євген Головаха, який тоді працював завідувачем сектору демократизації суспільства в Інституті соціології Національної академії наук.
На момент проведення референдуму жителі УРСР остаточно зробили вибір на користь незалежності. Як згадує соціолог Євген Головаха, несподіваним був результат голосування в Криму – за незалежність на півострові, де сильними були і є проросійські настрої, проголосували понад половину дорослого населення – 54 відсотки, а в Севастополі – 57 відсотків.
«Крим став для всіх приємною несподіванкою. Тоді ще один чинник відіграв важливу роль: зневажливі висловлювання Єльцина про Україну додали 15–20 відсотків на користь незалежності. І в Криму завдяки цьому також додалося декілька відсотків. Бо до останнього було не зрозуміло: буде в Криму трохи більше чи трохи менше від п’ятдесяти відсотків «за», – наголошує Євген Головаха.
Нова держава із прогнозованим Президентом
Та все ж така одностайність не була очікуваною. Леонід Кравчук каже, що перед днем голосування не сумнівався у своїй перемозі, проте хвилювався, щоб кількість голосів за незалежність не була меншою, ніж результати всесоюзного референдуму.
«Я дуже хотів, щоб було більше, ніж 76 відсотків – як на всесоюзному референдумі. Бо задовільним був би і результат у 51 відсоток. Але я хотів унеможливити розмови, що, мовляв, ледве-ледве набрали», – розповідає колишній глава держави.
Проте, проголосувавши за Незалежність, українці водночас обрали Президентом Леоніда Кравчука, який ще донедавна очолював українську компартію. Такий вибір Євген Головаха пояснює бажанням зберегти стабільність.
«Кравчук не боявся вступати в дискусії. Його сприймали не як старого партфункціонера, а як альтернативу перспективі невизначеності, яка могла б настати, якби прийшли суто нові лідери. Це така була наша маленька хитрість: українці дуже не хотіли тих ексцесів, якими супроводжувався розвал Союзу», – пояснює соціолог.
За даними соціологічних опитувань, якби такий референдум відбувся влітку цього року, то, за даними різних соціологічних служб, за незалежність України проголосували б від 47 до 63 відсотків українських громадян.
