Київ – Щоб надати ваги якійсь події (якомусь політикові), безіменні українські авантюристи придумали багатозначну фразу «під патронатом Президента». Магічна формула легального патронату діє на декого, як погляд удава на кролика. Але є ще один різновид патронату – негласний. Подібну форму президентської підтримки не афішують, але цілеспрямовано і нахабно просувають свої ідеї під таким «омофором». Особливу активність у цьому демонструють чинний Прем’єр-міністр України Микола Азаров та міністр освіти, науки, молоді і спорту Дмитро Табачник.
Останній нещодавно в інтерв’ю журналові «Обраті вніманіє» заявив буквально таке: «Абсурдно доводити аксіому, що людина, яка володіє двома мовами, конкурентоздатніша, ніж та, що володіє однією. А людина, яка знає три або чотири мови, безумовно, конкурентоздатніша, ніж людина з двома мовами. Безглуздо і аморально відмовлятися від того, що в нашій країні склалося історично. Тому ухвалення закону в новій редакції про мову, де на чільне місце будуть поставлені просто права людини, не більше і не менше, здатне об’єднати всю країну. Хочеш бути чиновником, перебувати на держслужбі, будь ласка, ти повинен абсолютно вільно володіти двома мовами – українською та російською Хочеш займатися приватним бізнесом, хочеш просто займатися художньою творчістю? Тебе ніхто не може змусити насильно вивчати одну із мов».
Закону ще нема, а Дмитро Табачник вже сформулював нові підходи, які суперечать конституційним нормам. Це така новітня технологія: коли бракує конституційних чи законодавчих підстав, тоді здіймається галас про «права людини», але, зверніть увагу, тільки російськомовної. Головний аргумент – так історично склалося і, додамо від себе, продовжує складатися. При цьому виявляється, що більшість російськомовних є одномовними, а більшість українськомовних – двомовні. Щоправда, останнім на практиці це мало допомагає. Чомусь теорію Дмитра Табачника важко застосувати до Прем’єр-міністра Миколи Азарова, віце-прем’єр-міністра Бориса Колеснікова, першого заступника глави Адміністрації Президента України Ірини Акімової, мера Одеси Олексія Костусєва, низки українських (?!) міністрів, народних депутатів України, багатьох інших високопосадовців, топ-менеджерів банківської сфери, бізнесу, великого спорту, тощо. Їм російська одномовність не заважає успішно конкурувати на загальному українському ринку вакансій.
Законодавча ініціатива Азарова
Від початку своєї прем’єрської каденції Микола Азаров відзначався зворушливою турботою спочатку про приватних підприємців, відтак про пенсіонерів, чорнобильців, афганців, а тепер – про дошкільнят та їхніх батьків. Майже синхронно з інтерв’ю Дмитра Табачника Микола Азаров подав у Верховну Раду за своїм підписом законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про дошкільну освіту», яким передбачено «забезпечення права вільного вибору батьками мови виховання їх дитини». Крім того, в підготовленому документі зазначено: «Для задоволення національних, культурно-освітніх і мовних потреб громадян можуть створюватися дошкільні навчальні заклади, в яких виховання дітей здійснюється їх національною або іншою мовами. Право вибору мови виховання надається батькам. У разі потреби в дошкільних навчальних закладах можуть створюватись окремі групи, в яких виховання здійснюється іншою мовою, ніж у закладах в цілому».
Звичайно, не сам Азаров виявився таким «мудрим» і «послідовним». Як випливає з пояснювальної записки до законопроекту, його автором є Міносвіти на чолі з Дмитром Табачником. Але те, що це відповідає поривам його благородної душі, свідчать слова Ніколая Яновіча, сказані ним на форумі творчої та наукової інтелігенції країн-учасників Співдружності незалежних держав: «Я особливо радий, що тут, у Києві, ми всі разом зібралися й можемо говорити зрозумілою для нас мовою, нашою спільною мовою, і, спираючись на нашу спільну культуру, подумати про те, як зробити так, щоб ті цінності, які ми втратили, були не просто відновлені, а ще й розвивалися».
Скоординованість дій «русскоміровцев»
До речі, законопроект у Верховній Раді з’явився «вчасно», напередодні обрання головою Комітету з питань науки і освіти вірного «табачниківця» і, як пишуть ЗМІ, кума міністра Максима Луцького. Саме цей комітет визначений першим щодо розгляду змін до Закону України «Про дошкільну освіту». Немає сумніву, що Максим Луцький як голова Комітету, навіть якщо будуть негативні висновки інших комітетів чи юридичного і науково-експертного управлінь, рекомендуватиме парламентові проголосувати за цей законопроект.
Інший «українолюб», народний депутат, голова Ради Всеукраїнської громадської організації «Правозахисний громадський рух «Російськомовна Україна» Вадим Колесніченко організував відкрите звернення до Президента України, Кабінету Міністрів та Верховної Раді від імені «національних і мовних меншин» на підтримку не лише цього законопроекту. Автори звернення, значна частина яких значаться серед розробників скандального законопроекту «Про засади державної мовної політики» Сергія Ківалова та Вадима Колесніченка, дають завдання владі внести такі ж мовні зміни в закони «Про загальну середню освіту» та «Про вищу освіту». Про це повідомив сам Вадим Колесніченко 18 листопада цього року.
Кілька днів тому Державна податкова служба презентувала мультфільм для дітей про податки «Город мєчти» російською мовою. Мабуть, також це вибір батьків-платників податків?
В кінці жовтня з’явився Маніфест політичного клубу «Альтернатива», підписаний політологом Р.Іщенком, публіцистами і журналістами В.Скачком, О.Карєвіним і, до речі, родичем Дмитра Табачника В.Вороніним, в якому зазначено, що альтернатива «української» і «європейської» України – в Україні «Русского міра» і що єднання з іншими країнами «Русского міра» найбільше відповідає інтересам України.
На початку листопада директор Російсько-українського інформаційного центру Олег Бондаренко заявив, що в Києві склалося абсолютно невірне враження про фанатичну зацікавленість Москви в інтеграції України в Митний союз. Така зацікавленість «є в Путіна, який, єдиний, готовий знехтувати економічними втратами російських компаній від вступу Києва до єдиного митного простору заради великих політичних цілей».
Тарас Марусик – голова Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» імені Василя Стуса
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Останній нещодавно в інтерв’ю журналові «Обраті вніманіє» заявив буквально таке: «Абсурдно доводити аксіому, що людина, яка володіє двома мовами, конкурентоздатніша, ніж та, що володіє однією. А людина, яка знає три або чотири мови, безумовно, конкурентоздатніша, ніж людина з двома мовами. Безглуздо і аморально відмовлятися від того, що в нашій країні склалося історично. Тому ухвалення закону в новій редакції про мову, де на чільне місце будуть поставлені просто права людини, не більше і не менше, здатне об’єднати всю країну. Хочеш бути чиновником, перебувати на держслужбі, будь ласка, ти повинен абсолютно вільно володіти двома мовами – українською та російською Хочеш займатися приватним бізнесом, хочеш просто займатися художньою творчістю? Тебе ніхто не може змусити насильно вивчати одну із мов».
Закону ще нема, а Дмитро Табачник вже сформулював нові підходи, які суперечать конституційним нормам. Це така новітня технологія: коли бракує конституційних чи законодавчих підстав, тоді здіймається галас про «права людини», але, зверніть увагу, тільки російськомовної. Головний аргумент – так історично склалося і, додамо від себе, продовжує складатися. При цьому виявляється, що більшість російськомовних є одномовними, а більшість українськомовних – двомовні. Щоправда, останнім на практиці це мало допомагає. Чомусь теорію Дмитра Табачника важко застосувати до Прем’єр-міністра Миколи Азарова, віце-прем’єр-міністра Бориса Колеснікова, першого заступника глави Адміністрації Президента України Ірини Акімової, мера Одеси Олексія Костусєва, низки українських (?!) міністрів, народних депутатів України, багатьох інших високопосадовців, топ-менеджерів банківської сфери, бізнесу, великого спорту, тощо. Їм російська одномовність не заважає успішно конкурувати на загальному українському ринку вакансій.
Законодавча ініціатива Азарова
Від початку своєї прем’єрської каденції Микола Азаров відзначався зворушливою турботою спочатку про приватних підприємців, відтак про пенсіонерів, чорнобильців, афганців, а тепер – про дошкільнят та їхніх батьків. Майже синхронно з інтерв’ю Дмитра Табачника Микола Азаров подав у Верховну Раду за своїм підписом законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про дошкільну освіту», яким передбачено «забезпечення права вільного вибору батьками мови виховання їх дитини». Крім того, в підготовленому документі зазначено: «Для задоволення національних, культурно-освітніх і мовних потреб громадян можуть створюватися дошкільні навчальні заклади, в яких виховання дітей здійснюється їх національною або іншою мовами. Право вибору мови виховання надається батькам. У разі потреби в дошкільних навчальних закладах можуть створюватись окремі групи, в яких виховання здійснюється іншою мовою, ніж у закладах в цілому».
Звичайно, не сам Азаров виявився таким «мудрим» і «послідовним». Як випливає з пояснювальної записки до законопроекту, його автором є Міносвіти на чолі з Дмитром Табачником. Але те, що це відповідає поривам його благородної душі, свідчать слова Ніколая Яновіча, сказані ним на форумі творчої та наукової інтелігенції країн-учасників Співдружності незалежних держав: «Я особливо радий, що тут, у Києві, ми всі разом зібралися й можемо говорити зрозумілою для нас мовою, нашою спільною мовою, і, спираючись на нашу спільну культуру, подумати про те, як зробити так, щоб ті цінності, які ми втратили, були не просто відновлені, а ще й розвивалися».
Скоординованість дій «русскоміровцев»
До речі, законопроект у Верховній Раді з’явився «вчасно», напередодні обрання головою Комітету з питань науки і освіти вірного «табачниківця» і, як пишуть ЗМІ, кума міністра Максима Луцького. Саме цей комітет визначений першим щодо розгляду змін до Закону України «Про дошкільну освіту». Немає сумніву, що Максим Луцький як голова Комітету, навіть якщо будуть негативні висновки інших комітетів чи юридичного і науково-експертного управлінь, рекомендуватиме парламентові проголосувати за цей законопроект.
Інший «українолюб», народний депутат, голова Ради Всеукраїнської громадської організації «Правозахисний громадський рух «Російськомовна Україна» Вадим Колесніченко організував відкрите звернення до Президента України, Кабінету Міністрів та Верховної Раді від імені «національних і мовних меншин» на підтримку не лише цього законопроекту. Автори звернення, значна частина яких значаться серед розробників скандального законопроекту «Про засади державної мовної політики» Сергія Ківалова та Вадима Колесніченка, дають завдання владі внести такі ж мовні зміни в закони «Про загальну середню освіту» та «Про вищу освіту». Про це повідомив сам Вадим Колесніченко 18 листопада цього року.
Кілька днів тому Державна податкова служба презентувала мультфільм для дітей про податки «Город мєчти» російською мовою. Мабуть, також це вибір батьків-платників податків?
В кінці жовтня з’явився Маніфест політичного клубу «Альтернатива», підписаний політологом Р.Іщенком, публіцистами і журналістами В.Скачком, О.Карєвіним і, до речі, родичем Дмитра Табачника В.Вороніним, в якому зазначено, що альтернатива «української» і «європейської» України – в Україні «Русского міра» і що єднання з іншими країнами «Русского міра» найбільше відповідає інтересам України.
На початку листопада директор Російсько-українського інформаційного центру Олег Бондаренко заявив, що в Києві склалося абсолютно невірне враження про фанатичну зацікавленість Москви в інтеграції України в Митний союз. Така зацікавленість «є в Путіна, який, єдиний, готовий знехтувати економічними втратами російських компаній від вступу Києва до єдиного митного простору заради великих політичних цілей».
Тарас Марусик – голова Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» імені Василя Стуса
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
