Зварич: «Органи влади відмовилися від скарг»

Київ – Верховна Рада 18 листопада заслухала звіт тимчасової слідчої комісії з питань розслідування обставин та наслідків діяльності на українському ринку нафтопродуктів компанії «Лівела» та припинила діяльність комісії. Тим часом ця комісія дійшла висновку: держбюджет недорахувався майже 11 мільярдів гривень унаслідок дії схеми ухиляння від сплати податків, якою впродовж останніх п’яти років користувалося близько 400 підприємств. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода повідомив голова комісії, народний депутат Роман Зварич (фракція НУНС). За його словами, подібне стало можливим через позицію правоохоронних органів, які через досі не зрозумілі причини раптом відкликали свої претензії з суду. А суд, у свою чергу, задовольнив клопотання, які були надісланні в останній момент, а до того ж із порушенням процесуальних вимог.

– Комісія з питань розслідування обставин діяльності компанії «Лівела» діяла півроку. До яких Ви дійшли висновків?

– Ми займалися не конкретно розслідуванням діяльності компанії «Лівела», а радше розслідуванням конкретних обставин, які пов’язані з фірмою «Лівела» та пов’язаними з нею юридичними особами, стосовно звільнення від сплати податків на ввезені в Україну нафтопродукти. Діяльність «Лівели» нас цікавила виключно в цьому контексті.

– Звільнення від податків?

– Так, це основне, на що ми робили акцент.

– Чи вдалося встановити, яких збитків завдано державному бюджетові через таке звільнення від податків фірми, яка ввозила до України нафтопродукти?

– По-перше, вдалося встановити, що в 2010 році не надійшло до державного бюджету трішки менше за 2,8 мільярдів гривень. Вдалося встановити, що «Лівела» та пов’язані з нею юридичні особи займалися такою діяльністю протягом 2004 – 2010 років у різних руках, тобто не тільки «Лівела».

Ми проаналізували цю сферу господарської діяльності, де звільняються від сплати податків та інших обов’язкових платежів спільні підприємства, зареєстровані в 1992–1993 роках. Не має значення, скільки грошей було закладено в статутний фонд цими СП, які заявляли вимогу про застосування державних гарантій щодо несплати таких податків. Я так формулюю це твердження, яке я щойно озвучив, тому що це є формулювання чинного на той час закону.

Тобто Закон «Про іноземні інвестиції», в якому було сказано, що спільні підприємства, зареєстровані в Україні з іноземною інвестицією, не має значення, якого розміру ця іноземна інвестиція, мають право в будь-який час заявити вимогу про застосування до них державних гарантій на звільнення від сплати податків та інших обов’язкових платежів протягом 10-річного терміну. І цей десятирічний термін починається з моменту заявлення такої вимоги. Тобто немає значення, коли підприємство було зареєстроване, якщо воно заявляє вимогу в 2004 році, то з того моменту починається 10-річний термін. Цей закон тоді мінявся, цей закон був скасований. Але ми встановили, що в 2004 році не «Лівела» («Лівели» ще тоді не було), а інше підприємство, яке є фактично материнським підприємством для «Лівели», воно називається «Тайстра», заявило таку вимогу.

– Це українсько-польське підприємство?

– Точно так. Українсько-польське підприємство, де було вкладено 400 доларів у статутний фонд ще в 1992 чи в 1993 році. В 2004 році вони заявляють вимогу на застосування державних гарантій щодо несплати комунальних платежів. Це було зроблено в місті Кременчук Полтавської області. Їм відмовлено. Вони пішли до суду. І Автозаводський суд міста Кременчук, суддя Міхно, розглянув цю скаргу і задовольнив її.

Після цього цей самий суд виносить ще три роз’яснення протягом різних років про те, що закон поширюється не тільки на комунальні платежі, а поширюється також на ПДВ і на інші обов’язкові платежі. Тобто що фірма, яка заявляє вимогу, мається на увазі СП, зареєстроване в тому дуже маленькому проміжку часу – в 1992–1993 роках, приблизно 9 місяців – має право заявляти про таку вимогу. І почалися тоді поставки доволі великих партій нафтопродуктів в Україну без сплати мита, без сплати ПДВ та інших платежів.

Довідка, яку ми маємо від Податкової, свідчить про те, що у 2010 році таким чином не сплачено – можна говорити, що завдано збитків, хоча я не маю права так говорити згідно з законом, – але не сплачені податки на суму приблизно 2,8 мільярда гривень.

Ми встановили натомість, що приблизно 400 підприємств протягом 1992–2011 років користувалися цими гарантіями (можна говорити пільгами, але знову ж таки це не відповідає законові), цими схемами, які були закладені в чинному законодавстві на той час. Ми вийшли на дуже консервативну цифру, що, найімовірніше, це десь приблизно 8 мільярдів гривень недоотриманих податків у зв’язку з такою діяльністю. Мова не йде про нафтопродукти. Мова могла іти про продукти, взуття…

– Тобто будь-які товари?

– Будь-які! Тобто ми можемо документально довести цю цифру – 8 мільярдів. Хоча ми переконані, що значно більша може бути цифра, бо знову ж, підкреслюю, мова йде приблизно про 400 підприємств.

– Чверть із цієї суми припадає на «Лівелу»?

– Ні. «Лівела» – це нафтопродукти, це окрема категорія. 8 мільярдів – це не «Лівела», це додатково. Тобто я чому на цьому роблю акцент? Тому що мова йде не тільки про «Лівелу». Ця схема була застосована протягом багатьох років різними підприємствами, про які ми навіть не знаємо.

– А чому тоді почалось від «Лівели»? Комісія все-таки була створена щодо несплати податків цією фірмою.

Не знаю. Це був інтерес і рішення Верховної Ради. Чому я на цьому роблю акцент? Тому що проблема, дійсно, є в законодавстві. І її треба вирішувати. Говорити на сьогоднішній день про те, що є злочин у діяльності «Лівели», я не маю юридичного права, бо є рішення суду на їхню користь.

Однак є один дуже дивний, скажу так, збіг обставин, який, м’яко кажучи, викликає дуже тривожні думки у членів комісії. Справа ось у чому.

У 2006 році податкова, митниця (мається на увазі обласна митниця і енергетична, яка ще тоді існувала) і прокуратура виграли в Харківському апеляційному адміністративному суді кілька скарг на рішення Автозаводського суду міста Кременчук. Вони виграли. Але ці виграші стосувалися роз’яснень, які суддя видав.

Базове рішення, про яке я говорив раніше, яке стосувалося комунальних платежів, не оскаржували в Харківському апеляційному суді. І без скасування базового рішення ця схема далі залишалася чинною, тому податкова, митниця (одна і друга) та прокуратура оскаржує рішення Автозаводського суду в апеляційному суді Харкова. Судячи з того, як Харківський апеляційний суд розглядав інші скарги, на користь якраз позиції державних органів, можна було зробити висновок, що буде подібне, аналогічне рішення щодо цієї скарги. Натомість протягом 2 днів обидві митниці, податкова і прокуратура відкликають свою апеляційну скаргу.

– Щодо базового рішення?

– Так, щодо базового рішення. Причому ці клопотання про відкликання надійшли до Харківського апеляційного суду факсом. Але, всупереч вимогам процесуального законодавства, Харківський апеляційний суд приймає до провадження ці клопотання. Він не мав права факсом надіслані клопотання взагалі враховувати. Він їх не те що бере до уваги, він їх задовольняє! Правові наслідки цього є такі, що саме базове рішення не може бути зараз оскаржене.

– Не може взагалі?

– Не може бути. Це перекрило юридичний, судовий шлях скасування цього базового рішення, що, в свою чергу, дає можливість, власне, цій схемі далі спрацьовувати. І воно не має значення зараз, що зараз є дві касаційні скарги, які розглядаються у Вищому адміністративному суді. Якщо навіть касаційна інстанція задовольнить ці касаційні скарги, базове рішення залишається чинним. І можливості його оскарження уже відсутні. От сам цей епізод викликає у членів комісії доволі серйозні тривоги.

– Скажіть, будь-ласка, подібні схеми – це в першу чергу вади законодавства, вади судової системи, вади правоохоронних органів чи, можливо, це корупційна проблема? Тобто такі схеми можуть діяти без покровителів на вищому рівні?

– Якщо Ви мене питаєте юридично, то я не можу Вам відповісти.

– Політично. Ви ж політичний діяч?

– Як голова ТСК, я повинен чітко дотримуватися процесуальних норм, які вимагають від мене, щоб я з повагою ставився до принципу презумпції невинуватості. Якщо виходити з такої диспозиції, то я не можу Вам говорити про якусь корупцію. Однак як політик я чудово розумію, що не випадково в один день органи державної влади раптом відмовляються від своїх скарг. Не випадково дуже кволо відстоює державні інтереси прокуратура області. Ці речі в нашій державі не відбуваються просто так. І звичайно, що ми це розуміємо як члени комісії. Однак, виходячи з того, що ми – не слідчий орган, ми не орган дізнання…

– Комісія все-таки слідча називається.

– Так, але в нас відібрали ці повноваження, ми не маємо слідчих функцій. Бо колись ми мали їх у законі, який заветував Президент Ющенко, але зараз – не маємо. Це його була робота, що слідчі комісії Верховної Ради на сьогоднішній день інертні. Вони не мають тих повноважень, які потрібні для того, щоб можна було цю справу довести до кінця. Тому, розуміючи обмеження своєї компетенції, ми вирішили ці матеріали скерувати до Генеральної прокуратури.

Уже є кілька запитів до Генеральної прокуратури. Вона розслідує окремі обставини, про які ми говорили. Зокрема, стосовно обґрунтованості клопотань про відкликання апеляційних скарг. Нам видається, що абсолютно непереконливі були наведені аргументи податкової, митниці і прокуратури на користь такого відкликання. Бо, для прикладу, нам прокуратура говорила про те, що це було потрібно зробити процесуально, щоб можна було забезпечити перехід матеріалів цієї справи з одного суду в інший. Але, коли ми попросили, щоб вони назвали, який суд вони мали на увазі, – вони не могли. Або прокуратура сама почала нам наводити аргументи, що вони, мовляв, повинні поважати Закон «Про іноземні інвестиції».

– Ви викликали на засідання комісії представників компанії «Лівела». Чи Вам вдалося з ними поспілкуватися?

– Так. Був адвокат цієї фірми. Говорив абсолютно відкрито, відверто, не приховуючи ніяких обставин цієї справи. Він нам пред’явив навіть висновок Інституту держави і права імені Корецького на судові рішення, які в багатьох викликають сумніви.

Ми у свою чергу вирішили долучити до матеріалів справи цей висновок Інституту держави і права імені Корецького, на користь якраз позиції фірм «Тайстра» та «Лівела». Але все ж таки хотіли переконатися до кінця і направили відповідний запит до Інституту, щоб він підтвердив свій висновок. Ми маємо відповідь, де вони підтверджують, що так, вони на цій позиції стоять.

– Є інформація, що Ви запрошували на засідання комісії народного депутата Володимира Зубика і першого віце-прем’єр-міністра Андрія Клюєва. Які у комісії були до них питання?

– Я з одним і з іншим спілкувався. Ми насамперед хотіли почути їхнє пояснення. Я почув попередньо від одного і від іншого дуже короткі пояснення. Віце-прем’єр Андрій Петрович Клюєв сказав, що йому немає що приховувати, оскільки він до цієї справи немає ні найменшої причетності. І він про це мало що може сказати, мало що може роз’яснити комісії, але якщо треба, він може прийти.

Пан Зубик натомість говорив про те, що, якщо потрібно, він готовий дати відповідні роз’яснення. Я думаю, що тут члени комісії хотіли б насправді дізнатися, чи пан Зубик є фактичним власником «Лівели», куди пішли ці гроші, як ця схема спрацьовувала?..

– Ви сказали, що у прокуратуру дещо передали. А чи будете Ви ініціювати якісь законодавчі зміни, які б унеможливили подібні схеми?

– Так! І я думаю, що ми це зможемо зробити, бо законопроект буде дуже короткий, він складатимуться з одного речення. Ми тільки додамо до закону «Про Конституційний суд» ту норму, яка зобов’язуватиме адміністративний та господарський суди враховувати в своїх рішеннях рішення Конституційного суду України.

– А про яке саме рішення йдеться?

– Є рішення Конституційного суду України якраз протилежного правового змісту від рішення Автозаводського суду. Тільки Автозаводський суд його не був зобов’язаний враховувати.