«Громадянська війна» в Сирії; маневр Обами в Австралії

Київ – Рівень напруженості всередині Сирії та зовнішній тиск на режим президента Башара Асада може вже незабаром призвести до нового «лівійського сценарію», припускають іноземні мас-медіа. Причина таких висновків, зокрема, – у позиціях Росії та Китаю, досі політично близьких до Сирії, які після рішення Ліги арабських держав несподівано почали критикувати дії сирійського режиму. Сирія та її майбутнє цього тижня опинилася у центрі уваги закордонних оглядачів – нарівні з візитом Барака Обами до Австралії, новим урядом в Італії, а ще – китайською нагородою Володимирові Путіну.

Рішення Ліги арабських держав про зупинення на деякий час членства Сирії у цій організації дуже високо оцінили на Заході. Генеральний секретар ООН Пан Ґі Мун назвав його «сміливим» – зрештою, серед країн, які підтримали усунення Сирії від участі у засіданнях, були й найближчі її сусіди. Дамаск відповів різко: нападами прихильників Асада на диппредставництва низки країн, які підтримали винесену на голосування пропозицію, та заявою МЗС про «вкрай небезпечний крок».

Напруження ситуації в Сирії уже відкрито відзначають як члени табору прихильників санкцій проти режиму Башара Асада, так і сторони, яка ці санкції блокує. Спочатку рішення Ліги арабських держав підтримав Китай. Незабаром після цього глава російського МЗС Сергій Лавров порівняв атмосферу у Сирії зі «схожою на громадянську війну».

Цього тижня ЗМІ заговорили про ймовірність «лівійського сценарію» у Сирії. Хоч Ліга арабських держав відкидає воєнне втручання у цю країну, алжирське видання Liberté Algérie наголошує: після ухвалення рішення Ліги, ще донедавна, здавалося б, неможливого, ніщо не перешкоджає застосувати проти Дамаска й інші «примусові заходи».

​США в Австралії слідкуватимуть за Китаєм

У середу президент США Барак Обама прибув із візитом в Австралію. Того ж дня на спільній прес-конференції з австралійським прем’єром Джулією Ґіллард він заявив, що США вирішили розширити свою військову присутність на материку, і назвав Тихоокеанський регіон «таким, що стає дедалі важливішим».

ЗМІ розцінили домовленості американського й австралійського керівництва як реакцію США на постійне зростання впливу Китаю у регіоні. Пролунала й реакція китайського МЗС: там назвали майбутнє базування американських морських піхотинців на півночі Австралії «не надто доречним» кроком.

Видання The New York Times наголосило, що востаннє північноавстралійське місто Дарвін було важливим для військового планування США ще у роки Другої світової. «Нова база в Австралії дасть можливість розташувати американські літаки та кораблі ближче до торговельних коридорів Південно-Китайського моря, де, як переймаються деякі партнери Сполучених Штатів, Китай намагається наростити свої військові м’язи», – пише американська газета.

​Італію рятуватиме «нудний» Монті

Відставку Сільвіо Берлусконі з посади прем’єр-міністра Італії преса назвала завершенням цілої епохи в історії цієї країни. Зрештою, як зазначило американське видання The New York Times, Берлусконі «панував в Італії довше, ніж будь-хто інший після Муссоліні».

Водночас, попри тривале керування, Берлусконі, як зазначив в інтерв’ю Радіо Свобода італійський історик і публіцист Серджо Романо, не здійснив жодної важливої реформи. Експерт назвав колишнього прем’єра «ліберальним псевдореформатором» – і був суттєво м’якшим у своїх «оцінках постфактум» за американські та французькі ЗМІ. Ті або назвали Сільвіо Берлусконі «клоуном» (як це зробив телеканал CNN), або склали цілий перелік його одіозних заяв та висловлювань (що його впорядкував тижневик Le Point).

Під час ефіру на згаданому CNN навіть висловили жаль із приводу того, що італійський уряд очолив «нудний» Маріо Монті. Водночас саме йому, відомому економістові та колишньому єврокомісарові, доведеться рятувати Італію від скочування до рівня Греції. У середу він оголосив склад нового уряду, в якому сам обійматиме посаду міністра економіки, а у четвер – представив у парламенті нову економічну програму.

Китай нагороджує Путіна «за збереження миру»

Лауреатом премії миру імені Конфуція, що є китайською альтернативою Нобелівській премії миру, цього року став російський прем’єр Володимир Путін. Організатори премії відзначили «видатні заслуги Путіна в галузі збереження миру», у журі конкретизували: прем’єр-міністр Росії нібито послідовно виступав проти бомбардувань у Лівії у час, коли там тривала громадянська війна.

Цього року китайське Міністерство культури не лише не підтримало зусилля журі, але й заявило, що не видавало дозволу на її вручення – на відміну від минулого року, коли премію заснували у відповідь на нагородження Нобелівським комітетом китайського правозахисника Лю Сяобо.

Канадське видання The Globe And Mail у своїй статті запитує: чи справді Путін є «людиною миру»? Газета пише, що новина про рішення китайського Міжнародного центру дослідження миру щодо цьогорічного лауреата певний час «висіла» на китайських інформаційних сайтах, але потім зникла. Тим не менше, ті, хто встиг прочитати вістку, назвали її приголомшливою. «Якщо так триватиме ще пару років, то наступним лауреатом стане Ахмадінеджад, а після нього нагороду отримають Уґо Чавес та Кім Чен Ір», – цитує їх видання.