Київ – Шкільний курс «Християнська етика» покликаний, насамперед, «виховати високоморального громадянина» в Україні. Про це у коментарі Радіо Свобода зазначили у Міністерстві освіти та науки. Водночас курс сприяє ініціативі церкви популяризувати подібну дисципліну в школах, про що Радіо Свобода уже повідомляло. Втім, батьки учнів та педагоги сприймають такі ідеї неоднозначно.
П’ятикласник Микола Хомічак минулого року вивчав факультатив із «Християнської етики». Його мама Леся каже, що такі уроки він відвідував охоче. Вона зазначає, що викладав предмет священик, котрий «вчив дітей загальних християнських істин».
«Вони такі речі організовували гарні. Наприклад, для 3-4 класів – екскурсію у монастир, конкурс вертепів і Миколая. Перед Пасхою він вчив їх малювати писанки. Моя дитина приносила позитивні враження. Але я не впевнена, що інша конфесія могла би бути толерантною до всіх і не афішувати, хто вони є. Це як виняток», – розповіла мама Миколи.
Натомість мама шестикласника Сашка Ганна Коновальчук вважає, що подібні дисципліни сформують у її сина неправильне розуміння про віру і релігію.
«Відправляєш ти дитину в невідоме, – каже вона. – І не знаєш, що буде в його голові, куди він потім піде. Моя дитина точно не буде відвідувати такі уроки в школі».
«Християнській етиці» заважає радянський атеїзм
На популярність у школах предмету «Християнська етика» головним чином впливають місцеві культурні традиції, зауважує головний спеціаліст департаменту середньої та дошкільної освіти Міносвіти Раїса Євтушенко
«В Луганській – 4,8 відсотка було на минулий рік. А Тернопільська – невелика область. Там 82 відсотки загальноосвітніх навчальних закладів, де вивчають курс «Християнська етика». Все залежить від того, наскільки глибоко має коріння атеїзм, який насаджувався протягом 70 років», – відзначила Раїса Євтушенко.
Вона наголошує, що за останні роки кількість шкіл, де викладають дисципліну, збільшилася. «Біблійна історія та християнська етика», «Основи християнської культури», «Етика: духовні засади» та «Основи благочестя», за її словами, далеко не всі курси, які сьогодні вивчають українські школярі. Зауважує, що деяким кримським учням пропонують також і «Основи ісламської культури Криму».
Через Конституцію чимало дітей недостатньо етично виховані?
Заступник голови громадської ради з питань співпраці з церквами і релігійними організаціями при Міносвіти Юрій Решетников у коментарі Радіо Свобода зазначив, що, якби не конституційне розмежування школи і церкви, то «Християнську етику» варто було б зробити обов’язковою дисципліною. Саме через факультативність предмету значна частина дітей «не отримує достатнього етичного виховання», наголошує він.
«В країні, де 80 відсотків людей сповідують християнство, іншим представникам, незалежно від того, які релігійні течії вони сповідують, принаймні ознайомитися у що вірять їхні сусіди, видається, абсолютно нормальним. І воно би вело і до толерантності, і до взаєморозуміння», – запевняє Юрій Решетников.
Він зазначає, що вбачати проповідування у такій дисципліні не варто, адже навчальні програми укладені представниками різних конфесій, а «виховні засади будь-якої світової релігії – однакові».
Говорити з дітьми про віру – завдання батьків
Водночас подібні ідеї схвалюють далеко не всі педагоги. На думку директора Українського гуманітарного ліцею Національного університету імені Тараса Шевченка Галини Сизоненко, про віру з дітьми повинні говорити батьки, а не вчителі.
«Слово викладання віри звучить шокуюче. Хочуть – вони ідуть слухають проповідь священика. У нас основи філософії, етика, естетика. Там є розуміння і добра, і щастя. Це в контексті філософії розглядається достатньо серйозно», – наголосила Ганна Сизоненко.
Наразі курс «Християнської етики» може з’явитися у школі лише за умови, що навчальна група нараховуватиме не менше ніж 8 учнів, батьки яких написали відповідні заяви. Фінансується дисципліна за кошти регіональних органів самоврядування.
Вперше в українських школах цей курс з’явився 1992 року, коли відповідні рішення ухвалили місцеві керівники Львівщини, Тернопільщини та Івано-Франківщини
П’ятикласник Микола Хомічак минулого року вивчав факультатив із «Християнської етики». Його мама Леся каже, що такі уроки він відвідував охоче. Вона зазначає, що викладав предмет священик, котрий «вчив дітей загальних християнських істин».
«Вони такі речі організовували гарні. Наприклад, для 3-4 класів – екскурсію у монастир, конкурс вертепів і Миколая. Перед Пасхою він вчив їх малювати писанки. Моя дитина приносила позитивні враження. Але я не впевнена, що інша конфесія могла би бути толерантною до всіх і не афішувати, хто вони є. Це як виняток», – розповіла мама Миколи.
Натомість мама шестикласника Сашка Ганна Коновальчук вважає, що подібні дисципліни сформують у її сина неправильне розуміння про віру і релігію.
«Відправляєш ти дитину в невідоме, – каже вона. – І не знаєш, що буде в його голові, куди він потім піде. Моя дитина точно не буде відвідувати такі уроки в школі».
«Християнській етиці» заважає радянський атеїзм
На популярність у школах предмету «Християнська етика» головним чином впливають місцеві культурні традиції, зауважує головний спеціаліст департаменту середньої та дошкільної освіти Міносвіти Раїса Євтушенко
«В Луганській – 4,8 відсотка було на минулий рік. А Тернопільська – невелика область. Там 82 відсотки загальноосвітніх навчальних закладів, де вивчають курс «Християнська етика». Все залежить від того, наскільки глибоко має коріння атеїзм, який насаджувався протягом 70 років», – відзначила Раїса Євтушенко.
Вона наголошує, що за останні роки кількість шкіл, де викладають дисципліну, збільшилася. «Біблійна історія та християнська етика», «Основи християнської культури», «Етика: духовні засади» та «Основи благочестя», за її словами, далеко не всі курси, які сьогодні вивчають українські школярі. Зауважує, що деяким кримським учням пропонують також і «Основи ісламської культури Криму».
Через Конституцію чимало дітей недостатньо етично виховані?
Заступник голови громадської ради з питань співпраці з церквами і релігійними організаціями при Міносвіти Юрій Решетников у коментарі Радіо Свобода зазначив, що, якби не конституційне розмежування школи і церкви, то «Християнську етику» варто було б зробити обов’язковою дисципліною. Саме через факультативність предмету значна частина дітей «не отримує достатнього етичного виховання», наголошує він.
«В країні, де 80 відсотків людей сповідують християнство, іншим представникам, незалежно від того, які релігійні течії вони сповідують, принаймні ознайомитися у що вірять їхні сусіди, видається, абсолютно нормальним. І воно би вело і до толерантності, і до взаєморозуміння», – запевняє Юрій Решетников.
Він зазначає, що вбачати проповідування у такій дисципліні не варто, адже навчальні програми укладені представниками різних конфесій, а «виховні засади будь-якої світової релігії – однакові».
Говорити з дітьми про віру – завдання батьків
Водночас подібні ідеї схвалюють далеко не всі педагоги. На думку директора Українського гуманітарного ліцею Національного університету імені Тараса Шевченка Галини Сизоненко, про віру з дітьми повинні говорити батьки, а не вчителі.
«Слово викладання віри звучить шокуюче. Хочуть – вони ідуть слухають проповідь священика. У нас основи філософії, етика, естетика. Там є розуміння і добра, і щастя. Це в контексті філософії розглядається достатньо серйозно», – наголосила Ганна Сизоненко.
Наразі курс «Християнської етики» може з’явитися у школі лише за умови, що навчальна група нараховуватиме не менше ніж 8 учнів, батьки яких написали відповідні заяви. Фінансується дисципліна за кошти регіональних органів самоврядування.
Вперше в українських школах цей курс з’явився 1992 року, коли відповідні рішення ухвалили місцеві керівники Львівщини, Тернопільщини та Івано-Франківщини
