Журналіст американської «Крісчен Саєнс Монітор» Лусіан Кім, який працює багато років у Москві, каже, що імідж «Газпрому», розрекламованого монстра Путіна, як «енергетичної зброї» є більше «химерним та ілюзорним», і «врешті-решт «Північний потік», що стартує 8 листопада з благословення канцлера Меркель та президента Медведєва, може стати єдиним реальним витвором у мережі запланованих «Газпромом» трубопроводів». Бо «Південний потік», як наголошує Кім, «все більше нагадує блеф, покликаний чинити тиск на Україну і відмовити європейських партнерів від прокладання власних газогонів до Каспійського басейну». На думку автора цієї статті, Росія все більше потребує допомоги Заходу в подальшій експлуатації своїх газових родовищ, та й наростання виробництва зрідженого і сланцевого газу значно зменшує перспективи посилення впливу російського блакитного палива на енергетичний баланс Європи та сусідів Росії. Навіть повна експлуатація двох планованих ниток «Північного потоку» дозволить наростити їхню потужність лише до трохи більше ніж 50 мільярдів кубічних метрів газу на рік, тоді як українська ГТС вже сьогодні здатна перекачувати до Європи понад 150 мільярдів кубічних метрів блакитного палива з Росії. Тому, на думку Кіма, «Північний потік» з його невиправданою вартістю у понад 12 мільярдів доларів є «символом архаїзму, побудованої на енергоресурсах недієздатної і контрпродуктивної зовнішньої політики».
Лондонська «Файненшел Таймз» також наголошує, що ЄС значно обмежує вплив «Газпрому» на своєму енергетичному ринку антимонопольними обмеженням, та й падіння цін на природний газ і наростання ролі альтернатив у вигляді сланцевого газу свідчать, що «не все виходить так, як хотіла Росія… хоча вона святкує нині перемогу, завершивши будівництво «Північного потоку», який має чимало супротивників».
Швейцарська «Ноє Цюрхер Цайтунґ» інформує, що Москві не вдалося блокувати доступ Європи до газових запасів на Каспії, і свідченням цього є нова угода між Азербайджаном і Туреччиною про постачання каспійського газу, яка зміцнює перспективи європейського газогону «Набукко». Газета також відзначає неефективність роботи російського монополіста «Газпрому», його заскорузлість у ставленні до модернізації енергетичного комплексу і вдосконаленні внутрішнього газового ринку Росії, де ціни на газ штучно занижені та не відповідають міжнародному рівню.
Ендрю Ретман попереджає на сторінках видання EUObserver, що «Україна має менше бажання щодо зустрічі на найвищому рівні» у зв’язку з відсутністю так бажаної для Києва політичної перспективи вступу до ЄС як складової нової угоди між Брюсселем та Україною. Видання цитує при цьому двозначні висловлювання заступника міністра закордонних справ України Павла Климкіна, який сказав у Брюсселі 7 листопада: «нам необхідна тверда заява про те, що ми завершили всі переговори, але чи парафуємо ми їх, чи ні, вже не так важливо». Дипломати ЄС, що їх цитує Ретман, вважають цю вимогу Києва до політичної частини угоди нереальною у зв’язку з відсутністю згоди в ЄС щодо перспектив розширення і попереджають, що така ситуація «ставить угоду як ціле в стан глибокого замороження». Маневри напередодні зустрічі на найвищому рівні між ЄС та Україною відбуваються на тлі різкого погіршення у стосунках сторін, зауважує Ендрю Ретман. Представники ЄС не мають вже стовідсоткової впевненості у тому, що саміт Україна – ЄС, запланований на 19 грудня, все ж відбудеться. При цьому автор статті цитує висловлювання речників Брюсселя на згадану тему.
Лондонська «Файненшел Таймз» також наголошує, що ЄС значно обмежує вплив «Газпрому» на своєму енергетичному ринку антимонопольними обмеженням, та й падіння цін на природний газ і наростання ролі альтернатив у вигляді сланцевого газу свідчать, що «не все виходить так, як хотіла Росія… хоча вона святкує нині перемогу, завершивши будівництво «Північного потоку», який має чимало супротивників».
Швейцарська «Ноє Цюрхер Цайтунґ» інформує, що Москві не вдалося блокувати доступ Європи до газових запасів на Каспії, і свідченням цього є нова угода між Азербайджаном і Туреччиною про постачання каспійського газу, яка зміцнює перспективи європейського газогону «Набукко». Газета також відзначає неефективність роботи російського монополіста «Газпрому», його заскорузлість у ставленні до модернізації енергетичного комплексу і вдосконаленні внутрішнього газового ринку Росії, де ціни на газ штучно занижені та не відповідають міжнародному рівню.
Ендрю Ретман попереджає на сторінках видання EUObserver, що «Україна має менше бажання щодо зустрічі на найвищому рівні» у зв’язку з відсутністю так бажаної для Києва політичної перспективи вступу до ЄС як складової нової угоди між Брюсселем та Україною. Видання цитує при цьому двозначні висловлювання заступника міністра закордонних справ України Павла Климкіна, який сказав у Брюсселі 7 листопада: «нам необхідна тверда заява про те, що ми завершили всі переговори, але чи парафуємо ми їх, чи ні, вже не так важливо». Дипломати ЄС, що їх цитує Ретман, вважають цю вимогу Києва до політичної частини угоди нереальною у зв’язку з відсутністю згоди в ЄС щодо перспектив розширення і попереджають, що така ситуація «ставить угоду як ціле в стан глибокого замороження». Маневри напередодні зустрічі на найвищому рівні між ЄС та Україною відбуваються на тлі різкого погіршення у стосунках сторін, зауважує Ендрю Ретман. Представники ЄС не мають вже стовідсоткової впевненості у тому, що саміт Україна – ЄС, запланований на 19 грудня, все ж відбудеться. При цьому автор статті цитує висловлювання речників Брюсселя на згадану тему.
