Нові звинувачення на суді у Франції сьогодні стосуються причетності Карлоса-Шакала до чотирьох терактів у Франції в 1982–83 роках, коли загинуло 11 осіб і було поранено понад сто людей. Це напад на редакцію арабської газети в Парижі і вибухи в поїздах, коли Карлос домагався від французів визволення з в’язниць двох його спільників та його майбутньої дружини Маґдалени Копп.
Нині Шакал намагається відкидати будь-яку його роль у вибухах та представляє себе перед протитерористичним судом як «професійний революціонер».
Адвокат жертв Шакала Франсіс Спінер каже журналістам, що суд над венесуельським радикалом важливий для демонстрації неминучого покарання для терористів. «Для жертв важливо те, що це крах культури безкарності. Бо дуже довгий час ці люди думали, що вони вищі від закону… Але впав Берлінський мур, і частина міжнародного тероризму, яка знаходила захист на Сході, з’ясувала, що вже позбавлена його. А сьогодні ми бачимо цікаву річ: у всьому світі вже немає притулку для вбивць», – каже юрист.
А адвокат Карлоса-Шакала Ізабель Кутан-Пейр, яка 10 років тому вийшла за нього заміж за ісламським звичаєм, доводить сьогодні судові в Парижі, що процес є насмішкою над юстицією, бо, за її словами, її підзахисний позбавлений доступу до матеріалів слідства і не готовий до захисту.
Процес може завершитися новим вироком довічного ув’язнення для Карлоса-Шакала.
Карлос не шкодує про «революційну боротьбу»
Перед судом у телефонному інтерв’ю французькій радіостанції «Європа-1» 62-річний Карлос-Шакал висловив жаль лише через те, що пожертвував сімейним життям заради революційної боротьби. «Я не зміг виростити моїх дітей – тільки наймолодшу дитину до віку 5–6 років. Це шкода, хоча я мав заплатити цю ціну. Я був чоловіком, який більшість часу для родини був відсутній», – сказав він.
Перед процесом у Парижі, що, як очікують, протриває півтора місяця, Карлос також дав інтерв’ю венесуельській газеті, де хвалиться своєю причетністю до понад 100 терактів і нападів, в яких загинуло до 2 тисяч осіб.
Карлос-Шакал відомий як венесуельський лівий радикал,чиї бойові групи допомагали міжнародному тероризмові в організації низки терактів у 70-і та 80-і роки. Родом з Венесуели, він вчився у Москві, потім приєднався до Народного фронту визволення Палестини і здійснив у 1975 році відомий акт викрадення групи з 11 міністрів Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) до Алжиру. 1976 року він викрав літак французьких авіаліній із заручниками до Уганди, де його по тому штурмували ізраїльські десантники.
Карлос також підозрюється у причетності до вибуху в будівлі Радіо Свобода в Мюнхені у 1981 році, в результаті якого було поранено 5 осіб. У той час Карлос-Шакал жив в Угорщині. Відкриті після 1989 року таємні комуністичні архіви в Румунії дають знати, що вибух в мюнхенському офісі Радіо Свобода замовляв румунський диктатор Ніколає Чаушеску. Не виключають зв’язок Шакала й з іншими комуністичними спецслужбами.
Після нападів на французьку поліцію на початку 80-х і втечі до Сирії у 1991 році та вимушеного переїзду до Судану Карлос потрапив там у 1994 році до рук французького спецназу. У 1997 році суд у Франції покарав його довічним ув’язненням за вбивство двох поліцейських та їхнього інформатора.
Вже у в’язниці Шакал перейшов у мусульманську віру, почав проповідувати «революційний іслам» і хвалити покійного вже Осаму бін Ладена.
Матеріал підготували Василь Зілгалов і Antoine Blua
Нині Шакал намагається відкидати будь-яку його роль у вибухах та представляє себе перед протитерористичним судом як «професійний революціонер».
Адвокат жертв Шакала Франсіс Спінер каже журналістам, що суд над венесуельським радикалом важливий для демонстрації неминучого покарання для терористів. «Для жертв важливо те, що це крах культури безкарності. Бо дуже довгий час ці люди думали, що вони вищі від закону… Але впав Берлінський мур, і частина міжнародного тероризму, яка знаходила захист на Сході, з’ясувала, що вже позбавлена його. А сьогодні ми бачимо цікаву річ: у всьому світі вже немає притулку для вбивць», – каже юрист.
А адвокат Карлоса-Шакала Ізабель Кутан-Пейр, яка 10 років тому вийшла за нього заміж за ісламським звичаєм, доводить сьогодні судові в Парижі, що процес є насмішкою над юстицією, бо, за її словами, її підзахисний позбавлений доступу до матеріалів слідства і не готовий до захисту.
Процес може завершитися новим вироком довічного ув’язнення для Карлоса-Шакала.
Карлос не шкодує про «революційну боротьбу»
Перед судом у телефонному інтерв’ю французькій радіостанції «Європа-1» 62-річний Карлос-Шакал висловив жаль лише через те, що пожертвував сімейним життям заради революційної боротьби. «Я не зміг виростити моїх дітей – тільки наймолодшу дитину до віку 5–6 років. Це шкода, хоча я мав заплатити цю ціну. Я був чоловіком, який більшість часу для родини був відсутній», – сказав він.
Перед процесом у Парижі, що, як очікують, протриває півтора місяця, Карлос також дав інтерв’ю венесуельській газеті, де хвалиться своєю причетністю до понад 100 терактів і нападів, в яких загинуло до 2 тисяч осіб.
Карлос-Шакал відомий як венесуельський лівий радикал,чиї бойові групи допомагали міжнародному тероризмові в організації низки терактів у 70-і та 80-і роки. Родом з Венесуели, він вчився у Москві, потім приєднався до Народного фронту визволення Палестини і здійснив у 1975 році відомий акт викрадення групи з 11 міністрів Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) до Алжиру. 1976 року він викрав літак французьких авіаліній із заручниками до Уганди, де його по тому штурмували ізраїльські десантники.
Карлос також підозрюється у причетності до вибуху в будівлі Радіо Свобода в Мюнхені у 1981 році, в результаті якого було поранено 5 осіб. У той час Карлос-Шакал жив в Угорщині. Відкриті після 1989 року таємні комуністичні архіви в Румунії дають знати, що вибух в мюнхенському офісі Радіо Свобода замовляв румунський диктатор Ніколає Чаушеску. Не виключають зв’язок Шакала й з іншими комуністичними спецслужбами.
Після нападів на французьку поліцію на початку 80-х і втечі до Сирії у 1991 році та вимушеного переїзду до Судану Карлос потрапив там у 1994 році до рук французького спецназу. У 1997 році суд у Франції покарав його довічним ув’язненням за вбивство двох поліцейських та їхнього інформатора.
Вже у в’язниці Шакал перейшов у мусульманську віру, почав проповідувати «революційний іслам» і хвалити покійного вже Осаму бін Ладена.
Матеріал підготували Василь Зілгалов і Antoine Blua
