Село Рубанівське на мальовничих берегах невеличкої річки… Із цих країв, оповитих казками та легендами про звитяжні подвиги богатирів, на початку 1870-х років розпочав свій творчий шлях юнак Іван Манжура, управляючий маєтку поміщика Василенка. Дослідники біографії Манжури кажуть: інтелігентний пан ще тоді розгледів у вчорашньому студентові, звільненому з Харківського ветінституту за участь у народницькому русі, здібного вченого і літератора.
Із того часу понад 20 років свого короткого і драматичного життя (раннє сирітство, постійний нагляд поліції, злидні) Манжура провів на Придніпров’ї. Тут він заявив про себе як поет, тут розпочав систематичне збирання зразків фольклору, зробив унікальні записи народних пісень, казок, жартів.
Про все це розповідає виставка, відкрита до ювілею письменника в музеї «Літературне Придніпров’я», тут представлені раритетні матеріали про його життя та творчість.
Організатори виставки кажуть: Манжура стояв біля витоків української дитячої літератури, був автором перших книжок для дітей, призначених для народного читання. Але безжальна рука цензури викреслювала з його казок абзаци, де мова йшла про історичне минуле України, і слова «запорожець», «козак», «Січ».
Деякі твори взагалі дозволяли друкувати тільки за умови використання російського правопису, зазначає старший науковий співробітник музею «Літературне Придніпров’я» Наталя Василенко.
«Сподіваюсь, що тема дослідження творчості Івана Манжури буде розвиватись у нових виданнях, у нових літературно-мистецьких проектах», – каже вона.
Хто видасть повне зібрання казкарської спадщини Манжури?
Відомого краянина на Придніпров’ї довгий час гідно не шанували. Місце поховання Манжури у Дніпропетровську, у Севастопольському парку, десятиліттями було занедбане і забуте. Повне зібрання казок Придніпров’я, які записав Іван Манжура, обходивши увесь степовий край, досі чекає виходу в світ.
«Два роки тому фінансування різко скоротилось, і це видання, як багато інших, було відкладене до кращих часів», – розповіла заступник директора видавництва «Дніпрокнига» Ольга Ремова.
Поки ж популяризація творчої спадщини Манжури на Придніпров’ї відбувається завдяки ентузіастам. В останні роки меценати краю здійснили кілька нових ілюстрованих видань його казок. А в селі Рубанівському, де певний час жив поет, місцевий священик і громада облаштували єдиний у світі музей Манжури.
Із того часу понад 20 років свого короткого і драматичного життя (раннє сирітство, постійний нагляд поліції, злидні) Манжура провів на Придніпров’ї. Тут він заявив про себе як поет, тут розпочав систематичне збирання зразків фольклору, зробив унікальні записи народних пісень, казок, жартів.
Про все це розповідає виставка, відкрита до ювілею письменника в музеї «Літературне Придніпров’я», тут представлені раритетні матеріали про його життя та творчість.
Організатори виставки кажуть: Манжура стояв біля витоків української дитячої літератури, був автором перших книжок для дітей, призначених для народного читання. Але безжальна рука цензури викреслювала з його казок абзаци, де мова йшла про історичне минуле України, і слова «запорожець», «козак», «Січ».
Деякі твори взагалі дозволяли друкувати тільки за умови використання російського правопису, зазначає старший науковий співробітник музею «Літературне Придніпров’я» Наталя Василенко.
«Сподіваюсь, що тема дослідження творчості Івана Манжури буде розвиватись у нових виданнях, у нових літературно-мистецьких проектах», – каже вона.
Хто видасть повне зібрання казкарської спадщини Манжури?
Відомого краянина на Придніпров’ї довгий час гідно не шанували. Місце поховання Манжури у Дніпропетровську, у Севастопольському парку, десятиліттями було занедбане і забуте. Повне зібрання казок Придніпров’я, які записав Іван Манжура, обходивши увесь степовий край, досі чекає виходу в світ.
«Два роки тому фінансування різко скоротилось, і це видання, як багато інших, було відкладене до кращих часів», – розповіла заступник директора видавництва «Дніпрокнига» Ольга Ремова.
Поки ж популяризація творчої спадщини Манжури на Придніпров’ї відбувається завдяки ентузіастам. В останні роки меценати краю здійснили кілька нових ілюстрованих видань його казок. А в селі Рубанівському, де певний час жив поет, місцевий священик і громада облаштували єдиний у світі музей Манжури.