Дедалі частіша практика спалювання тіл покійників стала характерною ознакою сучасності, а навіть своєрідною модою – з тривогою зазначають польські єпископи. Вони говорять про це у зверненні до віруючих, в якому йдеться про пошану до тіла померлого та про поховальні обряди, пов’язані з кремацією.
Польські єпископи наголосили, що церква категорично проти поширеної останнім часом практики розсіювання праху померлого на так званих полях пам’яті, над морями, у горах, чи в інших місцях. І тіло, і попіл потрібно ховати в могилі, сказано в листі єпископів.
Богослужіння тільки над тілом
Єпископи нагадують, що Церква однозначно виступала проти кремації тоді, коли вона була формою заперечення християнської релігії. У наш час Церква допускає кремацію за умови, «якщо вона не заперечує віри у воскресіння тіла».
«На першому місці християнська Церква ставить пошану до людського тіла і поховання людського тіла. Натомість на другому місці – можливість, я наголошую, лише можливість спалення людського тіла», – пояснює речник Конференції єпископів Польщі Юзеф Кльох.
Польське духовенство закликає поляків ховати померлих у традиційний спосіб – в землі. Священики кажуть, що кремація – це звичай, який був поширений у дохристиянські часи. Якщо ж хтось наполягатиме на кремації покійника, тоді, кажуть священики, вони не відправлятимуть поховального богослужіння над попелом спаленого. Священики молитимуться тільки над тілом. У своєму листі польські єпископи наголосили на тому, що закопування покійника у землі – це багатовікова традиція християнства, пов’язана з вірою у воскресіння людини після смерті.
Як зазначено в посланні польських єпископів, священики можуть молитися над урною з попелом людини лише у виняткових випадках. Наприклад тоді, коли людина померла далеко від дому й не було можливості привезти її тіло.
Ритуал майбутнього чи «пекельний вогонь»?
Тим часом, за даними опитувань громадської думки, понад 50 відсотків поляків твердять, що вони вже призвичаїлися до кремації покійників. Здебільшого такий поховальний ритуал підтримує молоде покоління поляків.
«Радіо Свобода» запитало варшав’ян, які 1 листопада відвідують кладовища, що вони думають про кремацію. Студентка Зузанна в День пам’яті померлих прийшла на старовинний столичний цвинтар «Повонзкі». Вона каже, що кремація – це поховальна процедура майбутнього. «Мені важко погодитися з думкою єпископів, – говорить студентка. – На землі сім мільярдів людей, а буде ще більше. Якщо ми будемо всіх покійників закопувати, то наша планета стане суцільним цвинтарем».
Натомість думку єпископів поділяють представники старшого покоління. 82-річний варшав’янин Кароль Пшевлоцький зауважує: «Я не впевнений у тому, що попіл, який ми ховаємо – це справді попіл з людського тіла. Я особисто прошу своїх рідних, а навіть рішуче наполягаю на тому, щоб моє тіло не кремували. Взагалі цей ритуал кремації нагадує мені якийсь пекельний вогонь».
Польські єпископи застерігають, що розповсюдження практики кремації тіл може закінчитися зникненням традиційних християнських цвинтарів. А це, вважає духовенство, удар по національній пам’яті, по зв’язку поколінь.
Польські єпископи наголосили, що церква категорично проти поширеної останнім часом практики розсіювання праху померлого на так званих полях пам’яті, над морями, у горах, чи в інших місцях. І тіло, і попіл потрібно ховати в могилі, сказано в листі єпископів.
Богослужіння тільки над тілом
Єпископи нагадують, що Церква однозначно виступала проти кремації тоді, коли вона була формою заперечення християнської релігії. У наш час Церква допускає кремацію за умови, «якщо вона не заперечує віри у воскресіння тіла».
«На першому місці християнська Церква ставить пошану до людського тіла і поховання людського тіла. Натомість на другому місці – можливість, я наголошую, лише можливість спалення людського тіла», – пояснює речник Конференції єпископів Польщі Юзеф Кльох.
Польське духовенство закликає поляків ховати померлих у традиційний спосіб – в землі. Священики кажуть, що кремація – це звичай, який був поширений у дохристиянські часи. Якщо ж хтось наполягатиме на кремації покійника, тоді, кажуть священики, вони не відправлятимуть поховального богослужіння над попелом спаленого. Священики молитимуться тільки над тілом. У своєму листі польські єпископи наголосили на тому, що закопування покійника у землі – це багатовікова традиція християнства, пов’язана з вірою у воскресіння людини після смерті.
Як зазначено в посланні польських єпископів, священики можуть молитися над урною з попелом людини лише у виняткових випадках. Наприклад тоді, коли людина померла далеко від дому й не було можливості привезти її тіло.
Ритуал майбутнього чи «пекельний вогонь»?
Тим часом, за даними опитувань громадської думки, понад 50 відсотків поляків твердять, що вони вже призвичаїлися до кремації покійників. Здебільшого такий поховальний ритуал підтримує молоде покоління поляків.
«Радіо Свобода» запитало варшав’ян, які 1 листопада відвідують кладовища, що вони думають про кремацію. Студентка Зузанна в День пам’яті померлих прийшла на старовинний столичний цвинтар «Повонзкі». Вона каже, що кремація – це поховальна процедура майбутнього. «Мені важко погодитися з думкою єпископів, – говорить студентка. – На землі сім мільярдів людей, а буде ще більше. Якщо ми будемо всіх покійників закопувати, то наша планета стане суцільним цвинтарем».
Натомість думку єпископів поділяють представники старшого покоління. 82-річний варшав’янин Кароль Пшевлоцький зауважує: «Я не впевнений у тому, що попіл, який ми ховаємо – це справді попіл з людського тіла. Я особисто прошу своїх рідних, а навіть рішуче наполягаю на тому, щоб моє тіло не кремували. Взагалі цей ритуал кремації нагадує мені якийсь пекельний вогонь».
Польські єпископи застерігають, що розповсюдження практики кремації тіл може закінчитися зникненням традиційних християнських цвинтарів. А це, вважає духовенство, удар по національній пам’яті, по зв’язку поколінь.
