– Коли в 1991 році народився 6-мільярдний мешканець Землі, мало хто думав, що темпи зростання народонаселення будуть зменшуватися. Світ сьогодні розуміє, що темпи зростання населення не можуть не враховувати меж земних ресурсів чи екологічних проблем. Минуле десятиріччя виявило підтвердження мальтузіанства, тобто теорії, за якою населення має тенденцію зростати в геометричній прогресії, тоді як засоби існування можуть збільшуватися тільки в арифметичній прогресії. Але хто міг подумати, що зростання населення створить проблему його старіння?
– Демографи підтверджують, що масштаби народжуваності від 1990-х зменшуються. Розміри родини зменшуються. Економічні темпи регіонів світу змінні. Дотепер переважали у зростанні Азія та Південна Америка. Далі нас чекає виклик – зростання, приблизно учетверо за 100 років, населення Африки. У багатьох країнах Азії буде щось подібне. Тому цим треба управляти, економно розвиватися. Це ще можливо… Незважаючи на проблеми голоду у деяких неспокійних регіонах, все ж планета дає достатньо харчів і для 7 мільярдів.
– Чи достатньо рішень Фонду народонаселення ООН для вирішення проблем приросту населення, його освіти, планування родини і боротьби з глобальним потеплінням?
– Людство змінилося за два попередні століття так, що все більше родин у світі є невеликими. Батьки хочуть менше дітей, але кращого життя для них, щоб ті вчилися, мали добру роботу. Ця тенденція помітна повсюди. Політика народонаселення може сприяти правильному балансові народонаселення, але не суті цього процесу. Таким чином людство зробить все для того, щоб населення стабілізувалося. І головна причина – подружжя хочуть лише небагато дітей.
Матеріал підготували Василь Зілгалов і Antoine Blua