– У будь-якому разі звичайна зона вільної торгівлі серед країн СНД не є проблемою. Питання у тому, чи Україна у цій інтеграції піде далі й чи переговори з ЄС, зрештою, зупиняться перед муром, створеним процесом над Тимошенко. Якщо це триватиме, то ми можемо уявити, що Україна відмовиться від подальших переговорів із Євросоюзом. Але ми ще до цього не дійшли.
– Якщо Брюссель та Київ домовляться й підпишуть угоду про зону вільної торгівлі, то чи зможуть співіснувати цей простір і зона вільної торгівлі у рамках СНД?
– У принципі, вони сумісні. Угода про зону вільної торгівлі з Євросоюзом, яка вже майже готова до підписання, буде всеохопна. Тобто, вона передбачає простір, де будуть єдині стандарти. Якщо те, про що домовляються країни СНД – класична зона вільної торгівлі, тобто, там тільки не впроваджуватимуть митних зборів, то обидві зони зможуть співіснувати. Це навіть допомогло б українцям у перехідний період, коли розпочне діяти вільна торгівля з ЄС.
– Тобто, мова йтиме тільки про рівень інтеграції ринків, з одного боку, України та держав СНД, а з іншого – України та країн Євросоюзу?
– Сумісність двох просторів можлива, але за деяких умов. Європа чітко застерегла Україну, що глибокої інтеграції, на кшталт Митного союзу із Росією, Білоруссю та Казахстаном не можна здійснювати водночас із зоною вільної торгівлі з ЄС. Зобов’язання щодо гармонізації стандартів, законів і таке інше не однакові, а отже, вони конкуруватимуть. Коли під зоною вільної торгівлі у межах СНД мається на увазі тільки зменшення експортних тарифів, то проблем немає. Але коли за цим стоїть приєднання до Митного союзу чи щойно запропонованого Путіним «Євразійського союзу», то тоді, очевидно, що Україна відмовилась від своїх амбіцій економічної інтеграції з Європейським Союзом.
– Але лідери Європейського Союзу втрачають довіру до української влади. Як кажуть деякі європейські дипломати, нині вже зрозуміло, що Президент Янукович вів подвійну гру…
– Так, він справді вів подвійну гру з Європейським Союзом, бо пояснював, що є можливість знайти вихід із ситуації, яку створив судовий процес над Тимошенко. Але, зрештою, він нічого не зробив, щоб це припинити. Тепер виникає питання, чи знайде Євросоюз рішення, яке дозволило б зберегти імідж Януковичу, і водночас посилило б вплив на Україну на практиці.
– Відмова європейських лідерів від зустрічі з Януковичем, вочевидь, і є першим рішучим і практичним кроком впливу на ситуацію в Україні?
– Євросоюз не міг не відреагувати після всіх попередніх марних зусиль європейських дипломатів та окремих країн-членів, що намагалися вплинути на Київ. З іншого боку, є питання вільної торгівлі та асоціації з Україною, і, гадаю, для Брюсселя буде складно знехтувати цей проект, на підготовку якого пішло чотири роки. Україні та особливо її політикам ці ініціативи теж вигідні, бо наближаються вибори і відомо, що населення країни прагне європейської інтеграції. Це на руку Європі. Однак, якщо Брюссель скаже «ні», то зрозуміло, що у нинішній ситуації Януковичу буде складно відмовитися від Митного союзу, бо Україні необхідний вихід на один із великих ринків, які існують за її державним кордоном.
– Якщо Брюссель та Київ домовляться й підпишуть угоду про зону вільної торгівлі, то чи зможуть співіснувати цей простір і зона вільної торгівлі у рамках СНД?
– У принципі, вони сумісні. Угода про зону вільної торгівлі з Євросоюзом, яка вже майже готова до підписання, буде всеохопна. Тобто, вона передбачає простір, де будуть єдині стандарти. Якщо те, про що домовляються країни СНД – класична зона вільної торгівлі, тобто, там тільки не впроваджуватимуть митних зборів, то обидві зони зможуть співіснувати. Це навіть допомогло б українцям у перехідний період, коли розпочне діяти вільна торгівля з ЄС.
– Тобто, мова йтиме тільки про рівень інтеграції ринків, з одного боку, України та держав СНД, а з іншого – України та країн Євросоюзу?
– Сумісність двох просторів можлива, але за деяких умов. Європа чітко застерегла Україну, що глибокої інтеграції, на кшталт Митного союзу із Росією, Білоруссю та Казахстаном не можна здійснювати водночас із зоною вільної торгівлі з ЄС. Зобов’язання щодо гармонізації стандартів, законів і таке інше не однакові, а отже, вони конкуруватимуть. Коли під зоною вільної торгівлі у межах СНД мається на увазі тільки зменшення експортних тарифів, то проблем немає. Але коли за цим стоїть приєднання до Митного союзу чи щойно запропонованого Путіним «Євразійського союзу», то тоді, очевидно, що Україна відмовилась від своїх амбіцій економічної інтеграції з Європейським Союзом.
– Але лідери Європейського Союзу втрачають довіру до української влади. Як кажуть деякі європейські дипломати, нині вже зрозуміло, що Президент Янукович вів подвійну гру…
– Так, він справді вів подвійну гру з Європейським Союзом, бо пояснював, що є можливість знайти вихід із ситуації, яку створив судовий процес над Тимошенко. Але, зрештою, він нічого не зробив, щоб це припинити. Тепер виникає питання, чи знайде Євросоюз рішення, яке дозволило б зберегти імідж Януковичу, і водночас посилило б вплив на Україну на практиці.
– Відмова європейських лідерів від зустрічі з Януковичем, вочевидь, і є першим рішучим і практичним кроком впливу на ситуацію в Україні?
– Євросоюз не міг не відреагувати після всіх попередніх марних зусиль європейських дипломатів та окремих країн-членів, що намагалися вплинути на Київ. З іншого боку, є питання вільної торгівлі та асоціації з Україною, і, гадаю, для Брюсселя буде складно знехтувати цей проект, на підготовку якого пішло чотири роки. Україні та особливо її політикам ці ініціативи теж вигідні, бо наближаються вибори і відомо, що населення країни прагне європейської інтеграції. Це на руку Європі. Однак, якщо Брюссель скаже «ні», то зрозуміло, що у нинішній ситуації Януковичу буде складно відмовитися від Митного союзу, бо Україні необхідний вихід на один із великих ринків, які існують за її державним кордоном.
