– Які зараз найпоширеніні виборчі технології?
– Кампанія Обами, наприклад, була побудована загалом з використанням інтернету. Але такий цинік, як я, просив би більших дотації на створення бази даних і більше на кампанію. Головне – дати відчути виборцям, що вони беруть участь в активній виборчій кампанії.
– Серед засобів комунікації, як Ви кажете, одну з ключових ролей відіграє інтернет. Але якщо взяти Україну, то в нас все ж таки найактивніші виборці – це люди похилого віку, в яких не те що інтернету, комп’ютерів немає.
– За моїми даними, в Україні сьогодні 34% населення користуються інтернетом. Це більше, аніж зазвичай голосів на виборах. А якщо говорити не лише про Україну, то на Близькому Сході, в Єгипті соціальні медіа, інтернет відіграють дуже важливу роль. І ще більшу роль відіграє те, що люди, які, наприклад, влаштовують мітинги чи демонстрації, сідаючи в таксі, активно обговорюють ту чи іншу інформацію, яку треба «вкинути», а потім водій таксі багаторазово повторює це зі своїм наступним пасажирам. Тобто інтернет відіграє велику роль, але це не єдиний, не основний і не завжди найефективніший канал комунікації.
– Що зі світового досвіду політичного піару, на Вашу думку, зараз варто брати на озброєння?
– Глобальна тенденція полягає в тому, що люди хочуть, щоб їхній голос був почутий. Це чітко проявилося під час виборів у США. Те ж стосується і арабських країн. Люди хочуть висловлювати свою думку. Якби я, наприклад, організовував політичну кампанію у Великобританії, то вона була б побудована на створенні можливості для людей висловлювати свої думки. Проблема з інтернетом у тому, що там надто багато людей висловлюються. І треба ще працювати, щоб ці думки зрозуміти і узагальнити. Але робити це все одно треба, і таким чином, щоб люди відчували себе учасниками політичного життя. Дуже важлива річ у британській демократії: людина, яка обирається, представляє точки зору усіх, хто за неї голосував. У нас були політики, які вважали, що оскільки їх обрали, то можуть робити все, що заманеться. Тому в британському законодавстві є пункт, який передбачає відкликання такого політика. Якщо він обраний на п’ять років, а виборцям він не подобається, вони цілком можуть зібрати достатню голосів і такого парламентаря відкликати.
– Наскільки реальні вибори без брудних технологій?
– Так, це можливо. Але я не говорю, що це відбувається… Це питання лише того, наскільки суспільство контролює своїх обранців.
Тим часом місцеві експерти кажуть: майбутня виборча кампанія, як і попередня, буде характеризуватися не стільки роботою та діалогом із виборцями, скільки затребуваністю гарних юристів, які допоможуть відстояти результат виборів.
На думку фахівця у галузі зв’язків із громадскістю Олексія Солдатенка, ці вибори в Україні «будуть ще важчими – через утиск опозиції та спробу монополізувати інформаційний простір». «А також через нетерпимість влади», – каже він.
– Кампанія Обами, наприклад, була побудована загалом з використанням інтернету. Але такий цинік, як я, просив би більших дотації на створення бази даних і більше на кампанію. Головне – дати відчути виборцям, що вони беруть участь в активній виборчій кампанії.
– Серед засобів комунікації, як Ви кажете, одну з ключових ролей відіграє інтернет. Але якщо взяти Україну, то в нас все ж таки найактивніші виборці – це люди похилого віку, в яких не те що інтернету, комп’ютерів немає.
– За моїми даними, в Україні сьогодні 34% населення користуються інтернетом. Це більше, аніж зазвичай голосів на виборах. А якщо говорити не лише про Україну, то на Близькому Сході, в Єгипті соціальні медіа, інтернет відіграють дуже важливу роль. І ще більшу роль відіграє те, що люди, які, наприклад, влаштовують мітинги чи демонстрації, сідаючи в таксі, активно обговорюють ту чи іншу інформацію, яку треба «вкинути», а потім водій таксі багаторазово повторює це зі своїм наступним пасажирам. Тобто інтернет відіграє велику роль, але це не єдиний, не основний і не завжди найефективніший канал комунікації.
– Що зі світового досвіду політичного піару, на Вашу думку, зараз варто брати на озброєння?
– Глобальна тенденція полягає в тому, що люди хочуть, щоб їхній голос був почутий. Це чітко проявилося під час виборів у США. Те ж стосується і арабських країн. Люди хочуть висловлювати свою думку. Якби я, наприклад, організовував політичну кампанію у Великобританії, то вона була б побудована на створенні можливості для людей висловлювати свої думки. Проблема з інтернетом у тому, що там надто багато людей висловлюються. І треба ще працювати, щоб ці думки зрозуміти і узагальнити. Але робити це все одно треба, і таким чином, щоб люди відчували себе учасниками політичного життя. Дуже важлива річ у британській демократії: людина, яка обирається, представляє точки зору усіх, хто за неї голосував. У нас були політики, які вважали, що оскільки їх обрали, то можуть робити все, що заманеться. Тому в британському законодавстві є пункт, який передбачає відкликання такого політика. Якщо він обраний на п’ять років, а виборцям він не подобається, вони цілком можуть зібрати достатню голосів і такого парламентаря відкликати.
– Наскільки реальні вибори без брудних технологій?
– Так, це можливо. Але я не говорю, що це відбувається… Це питання лише того, наскільки суспільство контролює своїх обранців.
Тим часом місцеві експерти кажуть: майбутня виборча кампанія, як і попередня, буде характеризуватися не стільки роботою та діалогом із виборцями, скільки затребуваністю гарних юристів, які допоможуть відстояти результат виборів.
На думку фахівця у галузі зв’язків із громадскістю Олексія Солдатенка, ці вибори в Україні «будуть ще важчими – через утиск опозиції та спробу монополізувати інформаційний простір». «А також через нетерпимість влади», – каже він.
