У студенток, які перебувають в харківській жіночій колонії – основи вищої математики. В аудиторії сім засуджених намагаються розібратися у формулах та математичних термінах. Постукуючи крейдою по дошці, викладач час-від-часу звертається до своєї нечисленної аудиторії: «Ну ви ж мені довіряєте?»
Їхній викладач, доцент Харківського інституту екології та соціального захисту Костянтин Гавриляка каже: «Я намагаюся їх залучити до навчального процесу. Оскільки це майбутні соціальні працівники, то я математику намагаюся подати в пізнавальній формі»
За словами доцента кафедри фундаментальних екологічних досліджень, усі навчальні дисципліни, що їх опановують майбутні соціальні працівники, а нині студентки за ґратами, – такі самі, як і в тих, хто здобуває цей фах на волі. Є лише одне АЛЕ: не студенти приходять до викладачів, а викладачі в колонію.
У Качанівській виправній 54-й колонії розповідають: після зовнішнього незалежного тестування сім засуджених виявили бажання здобувати вищу освіту. Більшість хотіла стати психологами. Та в інституті, який погодився на викладання за ґратами, цього фаху немає.
Отже, чотири роки у вільний від роботи та колонійських заходів час засуджені дівчата студіюватимуть предмети, які знадобляться їм як соціальним працівникам. Де саме знадобляться? Чи зможуть знайти собі роботу на волі? Ці запитання я адресую одній із студенток, Людмилі.
«Поки що я не думаю про проблеми з працевлаштуванням. А потім, можливо, все покращиться. Все буде добре», – не втрачає оптимізму дівчина.
За чотири роки Людмилі виходити на волю, тоді ж вона сподівається отримати диплом про вищу освіту.
Пару років тому співробітники жіночої колонії намагалися домовитися із Харківським національним педагогічним університетом імені Григорія Сковороди про викладання для засуджених. Отримали відмову. У самому університеті про такі перемови вже не пам’ятають. Керівництво вишу заявляє: позбавляти права на навчання людей, що тимчасово перебувають за ґратами, не мають права. Але потрібно лише, щоб Міністерство освіти та департамент з виконання покарань знайшли спільну мову, зауважує ректор педагогічного університету Іван Прокопенко.
«У тих формах навчання, що існують у вищій школі в Україні, зокрема в нашому університеті, це денна форма або заочна. Дистанційної як такої немає, існують лише її елементи в нашій державі, тому виникають складнощі. Заочна форма передбачає щотижневе відвідування занять – у суботу й неділю. І раз на місяць – атестаційні заняття», – так прокоментував складнощі з викладанням для засуджених професор Іван Прокопенко.
Посадовці забувають про Конституцію, де закріплене право на навчання – Янчук
У самому Міністерстві освіти та науки України кажуть, що здобувати освіту в колонії дистанційно – не реально. У цьому Радіо Свобода запевнив Ярослав Болюбаш, керівник департаменту вищої освіти. Він посилається саме на відсутність нормативно-правової бази.
«Позбавлений волі – він позбавлений волі. Як він може бути присутнім на лабораторних, практичних, семінарських заняттях? Тому Ви мене здивували тим, що зараз у нас, перебуваючи в неволі, можна отримати вищу освіту. Для них можуть організувати навчання з робочих професій, а вища освіта є вища освіта», – зауважив Ярослав Болюбаш.
Навчання засуджених у приватних та державних вишах поки що – поодинокі випадки. Кожна колонія домовляється з університетом про викладання в індивідуальному порядку, зазначає начальник Департаменту кримінально-виконавчої та соціально-психологічної роботи з засудженими пенітенціарної служби України Олег Янчук.
«Ми порушували питання вищої освіти для засуджених, просто в нашій державі деякі посадові особи, якщо чогось не хочуть зробити, то завжди посилаються на відсутність відповідного нормативного акту або процедури, яка регулює ті або інші процеси. Дехто не зважає на Конституцію, де закріплене право на навчання», – наголошує Олег Янчук.
Українські колонії співпрацюють із професійно-технічними училищами та коледжами, але в Качанівській виправній жіночій колонії переконані: здобуття саме вищої освіти допоможе засудженим студенткам після виходу на волю змінити спосіб життя і більше не потрапляти за ґрати.
Їхній викладач, доцент Харківського інституту екології та соціального захисту Костянтин Гавриляка каже: «Я намагаюся їх залучити до навчального процесу. Оскільки це майбутні соціальні працівники, то я математику намагаюся подати в пізнавальній формі»
За словами доцента кафедри фундаментальних екологічних досліджень, усі навчальні дисципліни, що їх опановують майбутні соціальні працівники, а нині студентки за ґратами, – такі самі, як і в тих, хто здобуває цей фах на волі. Є лише одне АЛЕ: не студенти приходять до викладачів, а викладачі в колонію.
У Качанівській виправній 54-й колонії розповідають: після зовнішнього незалежного тестування сім засуджених виявили бажання здобувати вищу освіту. Більшість хотіла стати психологами. Та в інституті, який погодився на викладання за ґратами, цього фаху немає.
Отже, чотири роки у вільний від роботи та колонійських заходів час засуджені дівчата студіюватимуть предмети, які знадобляться їм як соціальним працівникам. Де саме знадобляться? Чи зможуть знайти собі роботу на волі? Ці запитання я адресую одній із студенток, Людмилі.
«Поки що я не думаю про проблеми з працевлаштуванням. А потім, можливо, все покращиться. Все буде добре», – не втрачає оптимізму дівчина.
За чотири роки Людмилі виходити на волю, тоді ж вона сподівається отримати диплом про вищу освіту.
Пару років тому співробітники жіночої колонії намагалися домовитися із Харківським національним педагогічним університетом імені Григорія Сковороди про викладання для засуджених. Отримали відмову. У самому університеті про такі перемови вже не пам’ятають. Керівництво вишу заявляє: позбавляти права на навчання людей, що тимчасово перебувають за ґратами, не мають права. Але потрібно лише, щоб Міністерство освіти та департамент з виконання покарань знайшли спільну мову, зауважує ректор педагогічного університету Іван Прокопенко.
«У тих формах навчання, що існують у вищій школі в Україні, зокрема в нашому університеті, це денна форма або заочна. Дистанційної як такої немає, існують лише її елементи в нашій державі, тому виникають складнощі. Заочна форма передбачає щотижневе відвідування занять – у суботу й неділю. І раз на місяць – атестаційні заняття», – так прокоментував складнощі з викладанням для засуджених професор Іван Прокопенко.
Посадовці забувають про Конституцію, де закріплене право на навчання – Янчук
У самому Міністерстві освіти та науки України кажуть, що здобувати освіту в колонії дистанційно – не реально. У цьому Радіо Свобода запевнив Ярослав Болюбаш, керівник департаменту вищої освіти. Він посилається саме на відсутність нормативно-правової бази.
«Позбавлений волі – він позбавлений волі. Як він може бути присутнім на лабораторних, практичних, семінарських заняттях? Тому Ви мене здивували тим, що зараз у нас, перебуваючи в неволі, можна отримати вищу освіту. Для них можуть організувати навчання з робочих професій, а вища освіта є вища освіта», – зауважив Ярослав Болюбаш.
Навчання засуджених у приватних та державних вишах поки що – поодинокі випадки. Кожна колонія домовляється з університетом про викладання в індивідуальному порядку, зазначає начальник Департаменту кримінально-виконавчої та соціально-психологічної роботи з засудженими пенітенціарної служби України Олег Янчук.
«Ми порушували питання вищої освіти для засуджених, просто в нашій державі деякі посадові особи, якщо чогось не хочуть зробити, то завжди посилаються на відсутність відповідного нормативного акту або процедури, яка регулює ті або інші процеси. Дехто не зважає на Конституцію, де закріплене право на навчання», – наголошує Олег Янчук.
Українські колонії співпрацюють із професійно-технічними училищами та коледжами, але в Качанівській виправній жіночій колонії переконані: здобуття саме вищої освіти допоможе засудженим студенткам після виходу на волю змінити спосіб життя і більше не потрапляти за ґрати.