Півроку потрібно було державам-членам Ради Безпеки ООН, щоб сформулювати ставлення світової спільноти до подій у Сирії, де режим Башара Асада вбив близько трьох тисяч учасників антиурядових демонстрацій. І цей рахунок далеко не закінчений.
Проект резолюції називають практично беззубим, бо там не йдеться навіть про якісь санкції, навіть мінімальні, щодо дій диктатури в Дамаску супроти власного народу.
Документ лише закликає до припинення кровопролиття й поваги до прав людини, засуджуючи їхнє порушення. Дев’ять країн, включно з усіма західними, підтримали резолюцію, чотири утрималися, але Росія й Китай наклали вето.
Віталій Чуркін, російський посол, пояснюючи світові рішення свого уряду, сказав: «...нам треба обдумати концепцію законності. Це дуже складна концепція, але я напевно знаю, що ані Париж, ані Вашингтон, ані Лондон не повинні виносити судження щодо законності певних лідерів в арабському світі або деінде».
А Чарльз Крапухаммер, коментатор газети Washington Post і телеканалу новин Fox News додав саркастично: «Навіть якщо цей диктатор є сином тирана, що свого часу захопив владу в Сирії шляхом військового перевороту».
Позиція США
Сюзен Райс, глава делегації США в ООН, засудила нездатність Ради Безпеки застосувати санкції проти Сирії. Вона наголосила, що «Сполучені Штати обурені тим, що Рада Безпеки відмовилася виносити моральне судження щодо дедалі зростаючої загрози регіональному мирові та безпеці... У цей сезон змін народи Близького Сходу ясно бачать, які держави воліють ігнорувати їхній заклик до демократії, підтримуючи жорстоких диктаторів».
Мотиви Кремля
Метью Рожаньскі, аналітик Фонду Карнеґі, вважає, що Росія почувається у програшу у випадку з Лівією, тож Москва не бажає, щоб Башар Асад, відданий союзник Москви, її єдина опора на Близькому Сході, пішов у небуття слідом за Муамаром Каддафі у Північній Африці.
Рожаньскі в інтерв’ю телемережі новин Fox News каже, що «вони обрали собі переможця і цього разу – це Башар Асад, так само, як це було з родиною Асадів у Сирії у минулі десятиріччя. Залишаються невиплачені сирійські борги за постачання російських озброєнь, тісними залишаються стосунки як дипломатичні, так і військові та розвідувальні – все те, що було започатковано у період ще до 1991 року. Тож усі ці речі відчутно даються взнаки».
Рука Путіна
На думку Фіони Гілл із Інституту Брукінгса, росіяни взагалі налаштовані проти революційних зрушень і міжнароодного втручання, результатом чого може стати демократичний лад західного типу. Фіона Гілл вбачає у російському вето руку прем’єр-міністра Володимира Путіна, якому напередодні президентських виборів вигідно показати росіянам здатність протистояти волі Вашингтона.
Проект резолюції називають практично беззубим, бо там не йдеться навіть про якісь санкції, навіть мінімальні, щодо дій диктатури в Дамаску супроти власного народу.
Документ лише закликає до припинення кровопролиття й поваги до прав людини, засуджуючи їхнє порушення. Дев’ять країн, включно з усіма західними, підтримали резолюцію, чотири утрималися, але Росія й Китай наклали вето.
Віталій Чуркін, російський посол, пояснюючи світові рішення свого уряду, сказав: «...нам треба обдумати концепцію законності. Це дуже складна концепція, але я напевно знаю, що ані Париж, ані Вашингтон, ані Лондон не повинні виносити судження щодо законності певних лідерів в арабському світі або деінде».
А Чарльз Крапухаммер, коментатор газети Washington Post і телеканалу новин Fox News додав саркастично: «Навіть якщо цей диктатор є сином тирана, що свого часу захопив владу в Сирії шляхом військового перевороту».
Позиція США
Сюзен Райс, глава делегації США в ООН, засудила нездатність Ради Безпеки застосувати санкції проти Сирії. Вона наголосила, що «Сполучені Штати обурені тим, що Рада Безпеки відмовилася виносити моральне судження щодо дедалі зростаючої загрози регіональному мирові та безпеці... У цей сезон змін народи Близького Сходу ясно бачать, які держави воліють ігнорувати їхній заклик до демократії, підтримуючи жорстоких диктаторів».
Мотиви Кремля
Метью Рожаньскі, аналітик Фонду Карнеґі, вважає, що Росія почувається у програшу у випадку з Лівією, тож Москва не бажає, щоб Башар Асад, відданий союзник Москви, її єдина опора на Близькому Сході, пішов у небуття слідом за Муамаром Каддафі у Північній Африці.
Рожаньскі в інтерв’ю телемережі новин Fox News каже, що «вони обрали собі переможця і цього разу – це Башар Асад, так само, як це було з родиною Асадів у Сирії у минулі десятиріччя. Залишаються невиплачені сирійські борги за постачання російських озброєнь, тісними залишаються стосунки як дипломатичні, так і військові та розвідувальні – все те, що було започатковано у період ще до 1991 року. Тож усі ці речі відчутно даються взнаки».
Рука Путіна
На думку Фіони Гілл із Інституту Брукінгса, росіяни взагалі налаштовані проти революційних зрушень і міжнароодного втручання, результатом чого може стати демократичний лад західного типу. Фіона Гілл вбачає у російському вето руку прем’єр-міністра Володимира Путіна, якому напередодні президентських виборів вигідно показати росіянам здатність протистояти волі Вашингтона.
