– Глибоко переконаний, що нинішній російський прем’єр, колишній, а ймовірно, і майбутній президент Російської Федерації, який сказав, що вважає розпад СРСР найбільшим геополітичним нещастям 20-го століття (після двох світових воєн), буде намагатися зробити все, що в його силах, щоб цей процес якось повернути назад. Він прагне об’єднати Росію, Україну та Білорусь як можна більш конкретними державними зв’язками, і з його точки зору це зрозуміло. Однак у мене викликає занепокоєння те, що протягом перебування при владі Володимира Путіна зміцнювалися авторитарні методи правління Росією, що робить вплив і на сусідні країни.
– Як Ви дивитеся на співпрацю України та ЄС?
– Україна цілком успішно веде переговори в Брюсселі, ці перемовини продовжуються доволі успішно. Та у випадку України є певна небезпека, що якби протягом наступних тижнів виявилося, що, скажімо, верховенство права обмежене, то це буде мати свої наслідки щодо можливості України наблизитися до ЄС. Як я вже сказав, ми є спільнота, що дотримується своїх визначених цінностей. Якби Україна продемонструвала, що ігнорує верховенство права та що ігнорує права опозиційних партій, тоді, звичайно, це була би величезна проблема. Поки що, зізнаюся, Україні ведеться дуже добре в переговорному процесі. Україна, наскільки я чув, має доволі здібну команду, отже, побачимо, як буде ситуація далі розвиватися. Скажімо так – з одного боку, розвиток дуже позитивний, з іншого боку, існує дедалі більша небезпека.
– Пане міністр, а як Ви взагалі дивитеся на необхідність допомоги опозиції ззовні, якщо це порівняти з ситуацією в Вашій країні?
– Це необхідно. Зазвичай при всіх диктатурах людей із опозиційними поглядами викидають з роботи, вони не мають регулярних доходів. Організації, що борються за свободу, теж відрізані від усіх джерел. Тому всі вони залежать від допомоги з-за кордону. Це ми пережили колись у Чехословаччині, в сусідніх країнах, в цьому була необхідність. Це – частина нормальної міжнародної солідарності. Люди, які борються за свободу, розуміють, що вона завжди під загрозою, поки десь у світі царює диктатура. Ми повинні взаємно допомагати. Це для мене перше правило. Воно важливіше, ніж якісь фінансово-податкові декрети.
Матеріал підготували Людмила Ваннек і Alena Kovářová
Повну версію інтерв’ю міністра закордонних справ Чехії Карела Шварценберґа опубліковане на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода
– Як Ви дивитеся на співпрацю України та ЄС?
– Україна цілком успішно веде переговори в Брюсселі, ці перемовини продовжуються доволі успішно. Та у випадку України є певна небезпека, що якби протягом наступних тижнів виявилося, що, скажімо, верховенство права обмежене, то це буде мати свої наслідки щодо можливості України наблизитися до ЄС. Як я вже сказав, ми є спільнота, що дотримується своїх визначених цінностей. Якби Україна продемонструвала, що ігнорує верховенство права та що ігнорує права опозиційних партій, тоді, звичайно, це була би величезна проблема. Поки що, зізнаюся, Україні ведеться дуже добре в переговорному процесі. Україна, наскільки я чув, має доволі здібну команду, отже, побачимо, як буде ситуація далі розвиватися. Скажімо так – з одного боку, розвиток дуже позитивний, з іншого боку, існує дедалі більша небезпека.
– Пане міністр, а як Ви взагалі дивитеся на необхідність допомоги опозиції ззовні, якщо це порівняти з ситуацією в Вашій країні?
– Це необхідно. Зазвичай при всіх диктатурах людей із опозиційними поглядами викидають з роботи, вони не мають регулярних доходів. Організації, що борються за свободу, теж відрізані від усіх джерел. Тому всі вони залежать від допомоги з-за кордону. Це ми пережили колись у Чехословаччині, в сусідніх країнах, в цьому була необхідність. Це – частина нормальної міжнародної солідарності. Люди, які борються за свободу, розуміють, що вона завжди під загрозою, поки десь у світі царює диктатура. Ми повинні взаємно допомагати. Це для мене перше правило. Воно важливіше, ніж якісь фінансово-податкові декрети.
Матеріал підготували Людмила Ваннек і Alena Kovářová
Повну версію інтерв’ю міністра закордонних справ Чехії Карела Шварценберґа опубліковане на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода