Президент Афганістану Хамід Карзай терміново перериває участь у сесії Генеральної асамблеї ООН і повертається до Кабула на позачергове засідання уряду країни, тема якого – загрози безпеці Афганістану. Таких серйозних наслідків побоюються від убивства одного з провідних афганських діячів останніх десятиліть Бурхануддіна Раббані.
Його вбив смертник, який приніс вибухівку в традиційному пуштунському тюрбані на своїй голові і підірвав її, схиливши голову в поклоні перед Раббані. Він назвався командиром талібів, який прийшов домовлятися зі владою про мир. Адже 70-літній Бурхануддін Раббані, або просто «устад» – «учитель», як називали колишнього професора богослов’я Кабульського університету, – якраз і очолював Високу раду миру, створену для досягнення миру з ісламістським рухом «Талібан».
Переговори з талібами, які й так майже не просувалися, тепер узагалі під загрозою. А вбивство Раббані розглядають як глибокий символічний удар по намаганнях влади Афганістану досягти примирення в країні.
Сотні людей збираються біля кабульського дому вбитого, щоб ушанувати його пам’ять. За десятиліття діяльності Раббані здобув багато прихильників – хоча й супротивників у нього не бракувало.
Іслам, «воєнні злочини» і президентство
Бурхануддін Раббані став відомий іще в середині 1970-х років як ісламський теолог і керівник ісламської партії «Джаміат-е ісламі» («Ісламське товариство»), яку він очолював до самої смерті. Його тверда прихильність ісламові викликала тоді невдоволення світської влади Афганістану, і Раббані був змушений втекти у вигнання.
Після радянського вторгнення 1979 року Раббані став одним із лідерів «моджагедів», як називали супротивників встановленої СРСР комуністичної влади Афганістану і радянських окупантів. Після скинення комуністичного режиму 1992 року Раббані став другим президентом Ісламської Держави Афганістан.
Та розрізнені сили «моджагедів», яких об’єднувала боротьба зі спільним ворогом, після своєї перемоги швидко скотилися в громадянську війну між собою. У ній загинули тисячі мирних афганців, і сили Раббані теж брали в цьому участь. За словами правозахисників, Раббані був тоді серед афганських керівників, які, можливо, коїли воєнні злочини.
У цій війні постала й нова сила, яка обіцяла, що покладе їй край. Цією силою став ісламістський рух «Талібан». Та коли 1996 року цей рух вигнав владу Раббані з Кабула й захопив дві третини країни, міжнародна спільнота не визнала цього. Відтак Раббані далі визнавали за президента Афганістану.
Та, залишаючись керівником усього Афганістану на папері, в дійсності Раббані став одним із чільників об’єднання супротивників талібів, відомого на Заході як «Північний альянс». Те, що влада талібів так і не отримала міжнародного визнання, вважають у першу чергу його заслугою.
Після скинення талібів силами міжнародної коаліції в 2001 році Бурхануддін Раббані ще на місяць повернувся до президентського палацу в Кабулі, перш ніж мусив був передати владу обраному на міжнародній конференції в Бонні Хамідові Карзаю.
Останньою посадою Бурхануддіна Раббані було від минулого року головування у Вищій раді миру, створеній для переговорів про примирення з рухом «Талібан».
Матеріал підготували: Сергій Драчук, Abubakar Siddique
Його вбив смертник, який приніс вибухівку в традиційному пуштунському тюрбані на своїй голові і підірвав її, схиливши голову в поклоні перед Раббані. Він назвався командиром талібів, який прийшов домовлятися зі владою про мир. Адже 70-літній Бурхануддін Раббані, або просто «устад» – «учитель», як називали колишнього професора богослов’я Кабульського університету, – якраз і очолював Високу раду миру, створену для досягнення миру з ісламістським рухом «Талібан».
Переговори з талібами, які й так майже не просувалися, тепер узагалі під загрозою. А вбивство Раббані розглядають як глибокий символічний удар по намаганнях влади Афганістану досягти примирення в країні.
Сотні людей збираються біля кабульського дому вбитого, щоб ушанувати його пам’ять. За десятиліття діяльності Раббані здобув багато прихильників – хоча й супротивників у нього не бракувало.
Іслам, «воєнні злочини» і президентство
Бурхануддін Раббані став відомий іще в середині 1970-х років як ісламський теолог і керівник ісламської партії «Джаміат-е ісламі» («Ісламське товариство»), яку він очолював до самої смерті. Його тверда прихильність ісламові викликала тоді невдоволення світської влади Афганістану, і Раббані був змушений втекти у вигнання.
Після радянського вторгнення 1979 року Раббані став одним із лідерів «моджагедів», як називали супротивників встановленої СРСР комуністичної влади Афганістану і радянських окупантів. Після скинення комуністичного режиму 1992 року Раббані став другим президентом Ісламської Держави Афганістан.
Та розрізнені сили «моджагедів», яких об’єднувала боротьба зі спільним ворогом, після своєї перемоги швидко скотилися в громадянську війну між собою. У ній загинули тисячі мирних афганців, і сили Раббані теж брали в цьому участь. За словами правозахисників, Раббані був тоді серед афганських керівників, які, можливо, коїли воєнні злочини.
У цій війні постала й нова сила, яка обіцяла, що покладе їй край. Цією силою став ісламістський рух «Талібан». Та коли 1996 року цей рух вигнав владу Раббані з Кабула й захопив дві третини країни, міжнародна спільнота не визнала цього. Відтак Раббані далі визнавали за президента Афганістану.
Та, залишаючись керівником усього Афганістану на папері, в дійсності Раббані став одним із чільників об’єднання супротивників талібів, відомого на Заході як «Північний альянс». Те, що влада талібів так і не отримала міжнародного визнання, вважають у першу чергу його заслугою.
Після скинення талібів силами міжнародної коаліції в 2001 році Бурхануддін Раббані ще на місяць повернувся до президентського палацу в Кабулі, перш ніж мусив був передати владу обраному на міжнародній конференції в Бонні Хамідові Карзаю.
Останньою посадою Бурхануддіна Раббані було від минулого року головування у Вищій раді миру, створеній для переговорів про примирення з рухом «Талібан».
Матеріал підготували: Сергій Драчук, Abubakar Siddique
