Кожен із музеїв-учасників привіз до Дніпропетровська найцінніші та найцікавіші експонати, знакові для України. Колекція давніх народних строїв приїхала із Сум, унікальні зразки зброярського мистецтва – із Вінниці, старовинні годинники – зі Львова.
Експозицію Рівненського краєзнавчого музею складав лише один експонат, зате який – Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають Президенти України. Острозький музей друкарства показав Острозьку Біблію, Києво-Печерський патерик та інші книжкові старожитності в оригіналах.
Без скляної вітрини, без громіздких стендів
А втім, експонати на форумі – не основне. Музейники кажуть: вони прагнули продемонструвати нові погляди на виставкову справу.
Виставка Донецького обласного краєзнавчого музею була присвячена відомому композиторові Сергію Прокоф’єву, який, як виявилось, народився у маленькому донбаському селі. До всіх експонатів можна було доторкнутися.
Експозиція Донецького обласного краєзнавчого музею. До експонатів можна торкатись
За прикладом європейських колег, каже завідувачка відділу науково-фондової роботи Тетяна Тимофеєва, почали відмовлятись від великих вітрин і планшетів і тепер не ховають раритети за склом.
«Ми стараємось нашу експозицію осучаснювати. Зараз наш музей готується до Євро-2012, і чимало експонатів ми показуємо з урахуванням найновіших європейських підходів. Ми показуємо не просто площинні матеріали, планшети, а об’ємні, щоб людина бачила, що це не мертва річ, бачила її в русі, могла доторкнутись. Експонати у нас цікаві, але відстає ще культура показу. Треба, щоб людина не тільки прочитала текстівку, а й пережила емоції, захотіла дізнатись більше про історію предмету», – поділилась із Радіо Свобода донецька музейниця.
Польський досвід – недосяжна мрія
Фахівці Вінницького обласного краєзнавчого музею погоджуються: українські музеї часто мають колекції не гірші від закордонних, але не вміють їх гідно представити.
Завідувач відділу давньої історії Лілія Гальчевська побувала в музеї в Польщі і щиро вражена: там не бояться експериментів.
«Взагалі підхід у них дуже цікавий. У них щомісяця повністю змінюється експозиція. Усі підписи робляться не на папері чи картоні, а просто на стінах. І під кожну виставку все перефарбовується, оновлюється, змінюється обладнання. Вони більш мобільні. У нас же, якщо вже зробили виставку, то вона має попрацювати тривалий час. Хочеться всі ці новації хоча б знати, щоб не винаходити заново велосипед», – зазначила в інтерв’ю Радіо Свобода фахівець із Вінниці.
Новації – добре, але ремонт – нагальніший
А втім, українські музейники кажуть: прагнення до ноу-хау часто наштовхуються на фінансові перешкоди. З місцевих бюджетів музеї досі фінансуються за залишковим принципом. Зарплата старшого музейного співробітника зараз не перевищує 2 тисяч гривень на місяць. Відтак і про європейське виставкове обладнання, і про звичну для Європи практику повного оновлення експозицій кожні вісім років можна тільки мріяти.
Директор Рівненського обласного краєзнавчого музею Олександр Булига зізнався Радіо Свобода: головна проблема зараз – привести до ладу музейні приміщення.
«Такі, як в усіх музеїв, проблеми і в нас. Музей комунальний, фінансується з обласного бюджету. Чесно кажучи, що б ми найбільше хотіли, – це провести ремонтно-реставраційні роботи. Наше приміщення – це пам’ятка 19 століття, будівлі вже 172 роки», – розповів директор Вінницького краєзнавчого музею.
Упродовж чотирьох фестивальних днів українські музейники спілкувались за «круглими» столами та в кулуарах. Чергова нагода обмінятись досвідом і обговорити проблеми може випасти не скоро: через брак коштів свій професійний форум музейники проводять раз на два роки.
Експозицію Рівненського краєзнавчого музею складав лише один експонат, зате який – Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають Президенти України. Острозький музей друкарства показав Острозьку Біблію, Києво-Печерський патерик та інші книжкові старожитності в оригіналах.
Без скляної вітрини, без громіздких стендів
А втім, експонати на форумі – не основне. Музейники кажуть: вони прагнули продемонструвати нові погляди на виставкову справу.
Виставка Донецького обласного краєзнавчого музею була присвячена відомому композиторові Сергію Прокоф’єву, який, як виявилось, народився у маленькому донбаському селі. До всіх експонатів можна було доторкнутися.
«Ми стараємось нашу експозицію осучаснювати. Зараз наш музей готується до Євро-2012, і чимало експонатів ми показуємо з урахуванням найновіших європейських підходів. Ми показуємо не просто площинні матеріали, планшети, а об’ємні, щоб людина бачила, що це не мертва річ, бачила її в русі, могла доторкнутись. Експонати у нас цікаві, але відстає ще культура показу. Треба, щоб людина не тільки прочитала текстівку, а й пережила емоції, захотіла дізнатись більше про історію предмету», – поділилась із Радіо Свобода донецька музейниця.
Польський досвід – недосяжна мрія
Фахівці Вінницького обласного краєзнавчого музею погоджуються: українські музеї часто мають колекції не гірші від закордонних, але не вміють їх гідно представити.
Завідувач відділу давньої історії Лілія Гальчевська побувала в музеї в Польщі і щиро вражена: там не бояться експериментів.
«Взагалі підхід у них дуже цікавий. У них щомісяця повністю змінюється експозиція. Усі підписи робляться не на папері чи картоні, а просто на стінах. І під кожну виставку все перефарбовується, оновлюється, змінюється обладнання. Вони більш мобільні. У нас же, якщо вже зробили виставку, то вона має попрацювати тривалий час. Хочеться всі ці новації хоча б знати, щоб не винаходити заново велосипед», – зазначила в інтерв’ю Радіо Свобода фахівець із Вінниці.
Новації – добре, але ремонт – нагальніший
А втім, українські музейники кажуть: прагнення до ноу-хау часто наштовхуються на фінансові перешкоди. З місцевих бюджетів музеї досі фінансуються за залишковим принципом. Зарплата старшого музейного співробітника зараз не перевищує 2 тисяч гривень на місяць. Відтак і про європейське виставкове обладнання, і про звичну для Європи практику повного оновлення експозицій кожні вісім років можна тільки мріяти.
Директор Рівненського обласного краєзнавчого музею Олександр Булига зізнався Радіо Свобода: головна проблема зараз – привести до ладу музейні приміщення.
«Такі, як в усіх музеїв, проблеми і в нас. Музей комунальний, фінансується з обласного бюджету. Чесно кажучи, що б ми найбільше хотіли, – це провести ремонтно-реставраційні роботи. Наше приміщення – це пам’ятка 19 століття, будівлі вже 172 роки», – розповів директор Вінницького краєзнавчого музею.
Упродовж чотирьох фестивальних днів українські музейники спілкувались за «круглими» столами та в кулуарах. Чергова нагода обмінятись досвідом і обговорити проблеми може випасти не скоро: через брак коштів свій професійний форум музейники проводять раз на два роки.
