Сьогодні у Сочі представники Газпрому, італійської компанії ENI, французької EDF та німецької Wintershall мають підписати угоду, у якій будуть обумовлені всі права та обов’язки сторін, розподіл часток і параметри можливого виходу з проекту газопроводу «Південний потік».
Енергокомісар Євросоюзу Гюнтер Еттінгер розкритикував проект «Південного потоку». Він називає його спробою перешкодити розвитку альтернативного газопроводу Nabucco, будівництво якого ще не почалося, проте активно підтримується Європою.
Минулого ж тижня було запущено першу гілку російсько-німецького газопроводу «Північний потік». За прогнозами українського міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Бойка, введення в експлуатацію «Північного потоку» означає незначне зменшення транзиту газу по території України.
Між тим, речник прем’єр-міністра Віталій Лук’яненко заявив, що Україна хоче від Росії та Європейського Союзу ясності щодо перспектив використання газотранспортної системи. За його словами, якщо Росія має намір відмовитися від використання України як транзитера газу до Європи, то для України утримання газотранспортної системи є нерентабельним, і тому її доведеться демонтувати.
– Пане Саприкін, щодо заяви речника Прем’єр-міністра України про нерентабельність і перспективу демонтажу української ГТС, чи справді ситуація для України настільки критична?
– Ні, це перебільшення. Дійсно, із введенням нового газопроводу по дну Балтики дещо зменшиться прокачка газу через Україну. Однак це буде в межах не більше 10% від існуючих обсягів. Отже, панікувати зарано.
Але якщо буде введено наступний, другий обхідний газопровід, це суттєво зменшить обсяги прокачування газу через Україну. Скоріш за все, за моїми підрахунками, «Південний потік» буде введено ближче до 2019 року. І це в разі, якщо все піде за планом.
Отже, це поки що політичні заяви, і Україна буде працювати ще багато десятків років, я сподіваюсь. Оскільки український шлях транзитування – найбільш короткий і, що головне, найдешевший.
– Введення в експлуатацію першої гілки «Північного потоку», за підрахунками деяких експертів, призведе до недоотримання Україною прибутку у розмірі 770 мільйонів доларів на рік. Планується, що друга гілка цього газогону буде запущена у 2015 році. А зараз ще й активізувалася ситуація щодо «Південного потоку». Що це означає для майбутнього української ГТС?
– У цьому році йде значне зростання транспортування газу до Європи, в тому числі, по українському напрямку. Отже, оцінювати до копійки, що буде, наприклад, наступного року, складно. Наприкінці цього року перша гілка «Північного потоку» запрацює на повну потужність. Коли буде наступна гілка введена, поки що під питанням.
Нагадаю, що першу гілку було затримано із введенням на 4 роки. Тобто плани були більш швидкі. В результаті, не вдалося вчасно запустити цей проект. Отже, поки я не вбачаю катастрофічної загрози для України, оскільки все ж таки, на мою думку, Україна залишиться основним транзитером російського газу.
– Тим не менше, розмови про загрози українській ГТС можуть з’явитись через 4-5 років. На Вашу думку, які можуть бути альтернативні шляхи виходу з ситуації для України?
– Є багато питань, які від України не залежать. Якщо Європейський Союз реалізує свій газопровід Nabucco, то, швидше за все, російський проект «Південний потік» не буде потрібен загалом. Тобто попри те, що від Nabucco прямої користі для України не буде, Україна не буде з нього брати газ, але разом з тим, Україна має підтримувати цей проект. Його реалізація не дозволить відбудувати ще один обхідний газопровід. Отже, це Україні вигідно.
Тобто, на сьогодні диктат – за виробником газу. Це значною мірою шкодить і Євросоюзу, який ще не має контрактів на постачання азербайджанського, туркменського газу.
Поки що ЄС почав, умовно кажучи, боротьбу проти Росії, оскільки вона перешкоджає всіляко будівництву проекту Nabucco, перекуповуючи газ в Азербайджану. І загалом є певні проблеми у Росії із введенням так званого третього енергетичного пакету ЄС.
Енергокомісар Євросоюзу Гюнтер Еттінгер розкритикував проект «Південного потоку». Він називає його спробою перешкодити розвитку альтернативного газопроводу Nabucco, будівництво якого ще не почалося, проте активно підтримується Європою.
Минулого ж тижня було запущено першу гілку російсько-німецького газопроводу «Північний потік». За прогнозами українського міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Бойка, введення в експлуатацію «Північного потоку» означає незначне зменшення транзиту газу по території України.
Між тим, речник прем’єр-міністра Віталій Лук’яненко заявив, що Україна хоче від Росії та Європейського Союзу ясності щодо перспектив використання газотранспортної системи. За його словами, якщо Росія має намір відмовитися від використання України як транзитера газу до Європи, то для України утримання газотранспортної системи є нерентабельним, і тому її доведеться демонтувати.
– Пане Саприкін, щодо заяви речника Прем’єр-міністра України про нерентабельність і перспективу демонтажу української ГТС, чи справді ситуація для України настільки критична?
– Ні, це перебільшення. Дійсно, із введенням нового газопроводу по дну Балтики дещо зменшиться прокачка газу через Україну. Однак це буде в межах не більше 10% від існуючих обсягів. Отже, панікувати зарано.
Але якщо буде введено наступний, другий обхідний газопровід, це суттєво зменшить обсяги прокачування газу через Україну. Скоріш за все, за моїми підрахунками, «Південний потік» буде введено ближче до 2019 року. І це в разі, якщо все піде за планом.
Отже, це поки що політичні заяви, і Україна буде працювати ще багато десятків років, я сподіваюсь. Оскільки український шлях транзитування – найбільш короткий і, що головне, найдешевший.
– Введення в експлуатацію першої гілки «Північного потоку», за підрахунками деяких експертів, призведе до недоотримання Україною прибутку у розмірі 770 мільйонів доларів на рік. Планується, що друга гілка цього газогону буде запущена у 2015 році. А зараз ще й активізувалася ситуація щодо «Південного потоку». Що це означає для майбутнього української ГТС?
– У цьому році йде значне зростання транспортування газу до Європи, в тому числі, по українському напрямку. Отже, оцінювати до копійки, що буде, наприклад, наступного року, складно. Наприкінці цього року перша гілка «Північного потоку» запрацює на повну потужність. Коли буде наступна гілка введена, поки що під питанням.
Нагадаю, що першу гілку було затримано із введенням на 4 роки. Тобто плани були більш швидкі. В результаті, не вдалося вчасно запустити цей проект. Отже, поки я не вбачаю катастрофічної загрози для України, оскільки все ж таки, на мою думку, Україна залишиться основним транзитером російського газу.
– Тим не менше, розмови про загрози українській ГТС можуть з’явитись через 4-5 років. На Вашу думку, які можуть бути альтернативні шляхи виходу з ситуації для України?
– Є багато питань, які від України не залежать. Якщо Європейський Союз реалізує свій газопровід Nabucco, то, швидше за все, російський проект «Південний потік» не буде потрібен загалом. Тобто попри те, що від Nabucco прямої користі для України не буде, Україна не буде з нього брати газ, але разом з тим, Україна має підтримувати цей проект. Його реалізація не дозволить відбудувати ще один обхідний газопровід. Отже, це Україні вигідно.
Тобто, на сьогодні диктат – за виробником газу. Це значною мірою шкодить і Євросоюзу, який ще не має контрактів на постачання азербайджанського, туркменського газу.
Поки що ЄС почав, умовно кажучи, боротьбу проти Росії, оскільки вона перешкоджає всіляко будівництву проекту Nabucco, перекуповуючи газ в Азербайджану. І загалом є певні проблеми у Росії із введенням так званого третього енергетичного пакету ЄС.
