Королівський інститут міжнародних справ, аналітична установа, відома ще як «Чатам-Гаус», оприлюднив звіт, який закликає усвідомити загрозу та працювати над захистом. Потрібні дослідження та інвестиції.
У звіті мовиться, що це можуть бути як випадкові хакери-розбишаки, так і люди чи структури зі злочинними або ворожими намірами.
У ці ж дні друком вийшла книга про кібернетичну злочинність «DarkMarket» британського дослідника Міші Ґленні, який вказує, що одним з центрів хакерства є і Україна.
«Це дуже важливий центр хакерства і кіберзлочинності разом із такими центрами, як Росія, Бразилія, Китай і, в меншій мірі, Індія. Ми ведемо тут мову про країни переважно на розвитковій стадії. Тут є також специфічні соціологічні причини: присутність досить освіченого молодого населення, високий рівень безробіття та обмежені можливості працевлаштування», – каже Міша Ґленні.
Кібернетичні війни
У книжці «DarkMarket» йдеться переважно про злодіїв, які викрадають у людей гроші з кредитних карток чи банківських рахунків. Проте Міша Ґленні говорить про не менш серйозну загрозу ворожих кібернетичних нападів і навіть воєн.
Британський дослідник каже, що уряди низки країн світу вже вирішили, що це питання у майбутньому буде життєво важливим, і вкладають мільярди доларів у системи комп’ютерної безпеки та військові програми.
Прикладом першого відомого воєнного застосування комп’ютерної зброї через інтернет називають кібернетичний напад на Естонію навесні 2007 року.
Міша Ґленні набагато серйознішим прикладом називає вірус «Стакснет», який хтось спромігся закинути в Іран і вразити ним два важливі ядерні об’єкти.
«Це був досить складний вірус, який міг завдати тим об’єктам величезної шкоди. «Стакснет» засвідчив, що ми входимо в нову еру, в якій нам треба мати на увазі загрозу того, що може бути зроблене через інтернет», – попереджає дослідник.
і
У звіті мовиться, що це можуть бути як випадкові хакери-розбишаки, так і люди чи структури зі злочинними або ворожими намірами.
У ці ж дні друком вийшла книга про кібернетичну злочинність «DarkMarket» британського дослідника Міші Ґленні, який вказує, що одним з центрів хакерства є і Україна.
«Це дуже важливий центр хакерства і кіберзлочинності разом із такими центрами, як Росія, Бразилія, Китай і, в меншій мірі, Індія. Ми ведемо тут мову про країни переважно на розвитковій стадії. Тут є також специфічні соціологічні причини: присутність досить освіченого молодого населення, високий рівень безробіття та обмежені можливості працевлаштування», – каже Міша Ґленні.
Кібернетичні війни
У книжці «DarkMarket» йдеться переважно про злодіїв, які викрадають у людей гроші з кредитних карток чи банківських рахунків. Проте Міша Ґленні говорить про не менш серйозну загрозу ворожих кібернетичних нападів і навіть воєн.
Британський дослідник каже, що уряди низки країн світу вже вирішили, що це питання у майбутньому буде життєво важливим, і вкладають мільярди доларів у системи комп’ютерної безпеки та військові програми.
Прикладом першого відомого воєнного застосування комп’ютерної зброї через інтернет називають кібернетичний напад на Естонію навесні 2007 року.
Міша Ґленні набагато серйознішим прикладом називає вірус «Стакснет», який хтось спромігся закинути в Іран і вразити ним два важливі ядерні об’єкти.
«Це був досить складний вірус, який міг завдати тим об’єктам величезної шкоди. «Стакснет» засвідчив, що ми входимо в нову еру, в якій нам треба мати на увазі загрозу того, що може бути зроблене через інтернет», – попереджає дослідник.
і
