Про життя і творчість уродженця Катеринослава Данила Сахненка відомо небагато. 1908 року представники відомої французької фірми братів Пате найняли його кінокореспондентом, забезпечили знімальною апаратурою, і він почав фіксувати хроніку міського життя. Завдяки саме цим зйомкам історики Дніпропетровська тепер знають про події тих років – випадки холери, велику повінь, сільськогосподарську виставку тощо.
Пізніше Сахненко робив картини-краєвиди. Жодна з цих стрічок не вціліла. Але, каже голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач, саме на підмурівку тих робіт виростало пізніше блискуче українське кіно.
«Довгий час вважалось, що до 20-х років в Україні практично кіно не існувало, якесь таке аматорське хіба що. Але зараз, в останні 20 років, чимало праць показали, що на початку 20-го століття кіно розвивалось, розвивалась кіноіндустрія, були такі люди, як Данило Сахненко. Тобто ми починаємо поступово проявляти постаті людей, які творили кінокультуру. На жаль, статистика жахлива: 80 відсотків українського німого кіно не збереглося. Блискуче кіно, яке виникло в Україні у 20-ті роки, виникло не на порожньому місці», – розповів Тримбач.
Переломним у творчості Данила Сахненка називають 1911 рік. Саме тоді він відзняв перший в історії світового кіно повнометражний український фільм «Запорозька Січ». Це була стрічка про бойові подвиги запорозьких козаків та кошового отамана Івана Сірка, що захищали Україну від татар та турків у ХVII столітті.
Консультував Сахненка академік Дмитро Яворницький, кадри знімали за участі нащадків запорожців на місці колишньої Січі. Фільм вийшов на екрани 1912 року, але до наших часів, як і десятки інших українських фільмів, не дійшов. У російських архівах є тільки фрагменти, каже молодий дніпропетровський дослідник, керівник кіноклубу імені Сахненка Євген Шевченко.
Будівля навпроти кінотеатру – саме там працював на початку 20 ст. Данило Сахненко
«Режисер Зотиков працював у російських архівах і відшукав лише невеликі сюжетики. По 30 секунд, по хвилинці. Там можна побачити фрагменти фільму «Запорозька січ». Ми також сподіваємось, що, може, у Франції збереглися його кінохроніки і знайдуться люди, які нам допоможуть і привезуть стрічки сюди», – сказав Євген Шевченко Радіо Свобода.
Пошук матеріалів про життя піонера українського кіно триває
Відомо, що Данило Сахненко був також першим екранізатором драматичних творів українських класиків – Карпенка-Карого та Котляревського. А втім, життя і творчість одного з перших українських кінорежисерів досі належно не вивчені. Довгі роки про нього навіть не згадували, зауважує ініціатор проекту з відродження забутих імен у Дніпропетровську Олексій Лазько. На пам’ятній дошці, яку в четвер урочисто відкрили на фасаді міського кінотеатру, немає портрету Сахненка – його зображення дослідникам так і не вдалось знайти.
«Меморіальна форма у нас символічна. Ми не зображували обличчя, тільки символ – півтора кадра кіноплівки. Фотографія Данила Сахненка не збереглася», – зазначив фундатор міжнародної громадської організації «Інститут україніки» Олексій Лазько.
Пошук матеріалів про життя піонера українського кіно Данила Сахненка триває. Кінознавці кажуть: схожі дослідження витоків кінематографу наразі активізувались і в інших містах України, зокрема Харкові та Одесі.
Пізніше Сахненко робив картини-краєвиди. Жодна з цих стрічок не вціліла. Але, каже голова Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач, саме на підмурівку тих робіт виростало пізніше блискуче українське кіно.
«Довгий час вважалось, що до 20-х років в Україні практично кіно не існувало, якесь таке аматорське хіба що. Але зараз, в останні 20 років, чимало праць показали, що на початку 20-го століття кіно розвивалось, розвивалась кіноіндустрія, були такі люди, як Данило Сахненко. Тобто ми починаємо поступово проявляти постаті людей, які творили кінокультуру. На жаль, статистика жахлива: 80 відсотків українського німого кіно не збереглося. Блискуче кіно, яке виникло в Україні у 20-ті роки, виникло не на порожньому місці», – розповів Тримбач.
Переломним у творчості Данила Сахненка називають 1911 рік. Саме тоді він відзняв перший в історії світового кіно повнометражний український фільм «Запорозька Січ». Це була стрічка про бойові подвиги запорозьких козаків та кошового отамана Івана Сірка, що захищали Україну від татар та турків у ХVII столітті.
Консультував Сахненка академік Дмитро Яворницький, кадри знімали за участі нащадків запорожців на місці колишньої Січі. Фільм вийшов на екрани 1912 року, але до наших часів, як і десятки інших українських фільмів, не дійшов. У російських архівах є тільки фрагменти, каже молодий дніпропетровський дослідник, керівник кіноклубу імені Сахненка Євген Шевченко.
Пошук матеріалів про життя піонера українського кіно триває
Відомо, що Данило Сахненко був також першим екранізатором драматичних творів українських класиків – Карпенка-Карого та Котляревського. А втім, життя і творчість одного з перших українських кінорежисерів досі належно не вивчені. Довгі роки про нього навіть не згадували, зауважує ініціатор проекту з відродження забутих імен у Дніпропетровську Олексій Лазько. На пам’ятній дошці, яку в четвер урочисто відкрили на фасаді міського кінотеатру, немає портрету Сахненка – його зображення дослідникам так і не вдалось знайти.
«Меморіальна форма у нас символічна. Ми не зображували обличчя, тільки символ – півтора кадра кіноплівки. Фотографія Данила Сахненка не збереглася», – зазначив фундатор міжнародної громадської організації «Інститут україніки» Олексій Лазько.
Пошук матеріалів про життя піонера українського кіно Данила Сахненка триває. Кінознавці кажуть: схожі дослідження витоків кінематографу наразі активізувались і в інших містах України, зокрема Харкові та Одесі.
| Данило Сахненко (1879-1930) – кінооператор і режисер, один із піонерів української кінематографії. Знімав у Катеринославі хроніко-документальні фільми для французької фірми «Пате», екранізував спектаклі театру М. Садовського, поставив історичний фільм «Запорозька Січ» про кошового отамана Івана Сірка, фільми «Любов Андрія» (за «Тарасом Бульбою» Миколи Гоголя), «Мазепа» (за поемою Олександра Пушкіна «Полтава»), працював у Катеринославській філії Кінокомітету та в центральній лабораторії ВУФКУ в Харкові. Помер у Харкові. Могила не збереглась. |
