До 2006 року товарообіг між Туркменистаном та Україною перевищував 4 мільярди доларів на рік, нині він скоротився до 400 мільйонів. Одною з головних причин згортання співпраці між країнами було припинення постачання туркменського газу до України.
Ситуацію має докорінно змінити сьогоднішній візит Президента України Віктора Януковича до Ашгабата, вважає заступник голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді Анатолій Кінах. Він зауважує, що туркменське блакитне паливо є невід’ємною складовою енергетичної стратегії України.
«Туркменистан постачав до України 30-35 мільярдів кубометрів газу щорічно. Українські підприємства виконували там низку інвестиційних проектів, постачали до цієї країни свою продукцію – Туркменистан розраховувався газом. Мова йде про необхідність відновлення системних взаємозв’язків, і, безумовно, – серйозні переговори щодо постачання туркменського газу. Але тут треба шукати баланс інтересів, оскільки шлях цього газу до України може пролягати лише через Російську Федерацію», – пояснює Анатолій Кінах.
За його словами, цього разу українського голову держави супроводжують урядовці й представники великого бізнесу, які візьмуть участь у переговорах зі своїми потенційними партнерами для налагодження різних напрямків співпраці. Найбільш перспективні з цих напрямків Радіо Свобода назвав виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
«Туркменистан для України був ринком збуту продукції АПК та харчової промисловості, частка України на цьому сегменті туркменського ринку сягала 30%, – каже експерт. – Зі свого боку, Україна була споживачем туркменського газу. Маючи такий багаж відносин, співпрацю можна відновити. Але це не легке завдання, оскільки нині за цей ринок конкурують США, Росія та країни Європи. Постачання ж туркменського газу слід прив’язувати з усіма іншими контрактами, саме так вони зав’язувалися раніше».
Диверсифікація з туркменським акцентом: надії марні?
Днями міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко запевнив, що Україна готова поновити закупівлю туркменського газу. І позитивно оцінив майбутні переговори. Між тим, реальної диверсифікації газопостачання вони Україні не принесуть, вважає директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар:
«Диверсифікація неможлива через відсутність альтернативних газових маршрутів, окрім як через Росію. Не варто очікувати економічної вигоди. Навіть якщо домовленість буде, виникне питання, куди подіти надлишок російського газу. Єдиний варіант – закупівля в Туркменистані для реекспорту».
Експерт згадує про ситуацію кількарічної давності, коли Україна не змогла отримати невеликої партії газу з Узбекистану, яка була платою за послуги українських підприємств цій країні. Тоді російський «Газпром» відмовив у транзиті, оцінивши це як загрозу своєму монопольному становищу.
Українська делегація на чолі з Президентом перебуватиме в Ашгабаті 12 і 13 вересня.
Ситуацію має докорінно змінити сьогоднішній візит Президента України Віктора Януковича до Ашгабата, вважає заступник голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді Анатолій Кінах. Він зауважує, що туркменське блакитне паливо є невід’ємною складовою енергетичної стратегії України.
«Туркменистан постачав до України 30-35 мільярдів кубометрів газу щорічно. Українські підприємства виконували там низку інвестиційних проектів, постачали до цієї країни свою продукцію – Туркменистан розраховувався газом. Мова йде про необхідність відновлення системних взаємозв’язків, і, безумовно, – серйозні переговори щодо постачання туркменського газу. Але тут треба шукати баланс інтересів, оскільки шлях цього газу до України може пролягати лише через Російську Федерацію», – пояснює Анатолій Кінах.
За його словами, цього разу українського голову держави супроводжують урядовці й представники великого бізнесу, які візьмуть участь у переговорах зі своїми потенційними партнерами для налагодження різних напрямків співпраці. Найбільш перспективні з цих напрямків Радіо Свобода назвав виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
«Туркменистан для України був ринком збуту продукції АПК та харчової промисловості, частка України на цьому сегменті туркменського ринку сягала 30%, – каже експерт. – Зі свого боку, Україна була споживачем туркменського газу. Маючи такий багаж відносин, співпрацю можна відновити. Але це не легке завдання, оскільки нині за цей ринок конкурують США, Росія та країни Європи. Постачання ж туркменського газу слід прив’язувати з усіма іншими контрактами, саме так вони зав’язувалися раніше».
Диверсифікація з туркменським акцентом: надії марні?
Днями міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко запевнив, що Україна готова поновити закупівлю туркменського газу. І позитивно оцінив майбутні переговори. Між тим, реальної диверсифікації газопостачання вони Україні не принесуть, вважає директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар:
«Диверсифікація неможлива через відсутність альтернативних газових маршрутів, окрім як через Росію. Не варто очікувати економічної вигоди. Навіть якщо домовленість буде, виникне питання, куди подіти надлишок російського газу. Єдиний варіант – закупівля в Туркменистані для реекспорту».
Експерт згадує про ситуацію кількарічної давності, коли Україна не змогла отримати невеликої партії газу з Узбекистану, яка була платою за послуги українських підприємств цій країні. Тоді російський «Газпром» відмовив у транзиті, оцінивши це як загрозу своєму монопольному становищу.
Українська делегація на чолі з Президентом перебуватиме в Ашгабаті 12 і 13 вересня.
