Усі домовленості між Україною та Росією будуватимуться на паритетних засадах, заявив у середу на прес-конференції міністр енергетики та вуглепрому Юрій Бойко. А пропозиція про злиття «Нафтогазу» й «Газпрому» є принизливою і неприйнятною. За його словами, реформування «Нафтогазу» планується завершити до кінця поточного року.
Він також висловив упевненість, що через запуск обхідного газопроводу «Північний потік» обсяги транзиту російського газу територією України зменшаться неістотно. За словами Юрія Бойка, Україна планує наростити власний видобуток газу та утричі скоротити імпорт російського: із цьогорічних 40 мільярдів кубометрів до 12,5 мільярдів у 2015-му.
«Ми купимо газу стільки, скільки потрібно нашій економіці. Якщо нам запропонують купити більше газу, то ми, враховуючи наше дуже вигідне транзитне положення і наявність газових сховищ, із задоволенням це зробимо, але свій газ перепродамо в Європу в піковий режим, коли це буде найбільш вигідно для нас», – заявив урядовець.
Особливості Харківських угод
Проте, як зазначає радник посольства Росії в Україні Олексій Урін, згідно з чинною газовою угодою, Україна зобов’язана закуповувати щороку фіксований обсяг газу – не менше ніж 33 мільярди кубометрів. Також угода забороняє реекспорт газу.
«Наша юридична позиція тут бездоганна, – наголошує Олексій Урін. – Якщо українська сторона вважає, що контракт можна опротестувати в міжнародному арбітражі і що він небездоганний з юридичної точки зору, то, будь-ласка, ми готові до розгляду. Тут для нас немає ніяких проблем. Але я сподіваюся, що вдасться уникнути арбітражної перспективи».
Російський дипломат також зауважив, що звернення України до міжнародного арбітражу може призвести до денонсації Харківських угод, завдяки яким Україна має знижку на газ. За його словами, завдяки цій знижці Україна заощаджує до 4 мільярдів доларів щорічно.
Натомість український експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут зазначає, що ніякої знижки за Харківською угодою фактично не існує.
«Ціна для України сьогодні – 454 долари, з яких 354 ми платимо щомісяця і сто доларів – це зобов’язання України, гарантовані урядом з можливістю їх подальшого використання для розрахунків за базування Чорноморського флоту. Причому без оговореної ціни і механізму, але з можливістю позову щодо погашення цього боргу в будь-який момент», – стверджує експерт.
Із чим іти до суду?
Говорячи про перспективи судового оскарження газової угоди в міжнародному арбітражі, перший секретар посольства Німеччини в Україні Таня Байєр зазначає, що обвинувальний вирок у справі Юлії Тимошенко не буде аргументом для міжнародного арбітражу, так само як і ліквідація «Нафтогазу», адже компанія правонаступник успадкує не лише активи, але й зобов’язання також.
Натомість український експерт Олександр Нарбут іншої думки. Він переконаний, якщо говорити саме про ліквідацію, а не про реорганізацію «Нафтогазу», то нова компанія не повинна виконувати укладені раніше угоди.
На думку Тані Байєр, підставою для судового перегляду газової угоди мав би стати пункт, де йдеться про те, що сторони можуть переглянути ціну, якщо вона не відповідає ринковій. Утім, в угоді не міститься чіткого визначення, яка ж ціна є ринковою, наголошує дипломат.
Проте, за словами депутата-регіонала Володимира Олійника, навіть якщо ціну в суді змінити не вдасться, можна буде позбутися багатьох невигідних умов контракту. «Ціна на газ може бути і така сама. Але нам уже не нав’яжуть обсяги газу. Ми вже скажемо: ні, ми готові говорити тільки про те, що нам потрібно», – каже він.
ЄС пропонує аудит
Експерти погоджуються, що виконання чинного газового контракту убезпечить Україну, Росію та Європу від «газової війни» та проблем із постачанням газу.
Тим часом, міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що Єврокомісія може взяти участь в аудиті газового контракту між Україною та Росією.
За його словами, Євросоюз отримує 25 відсотків газового імпорту через українську територію і брав участь у підготовці газового договору 2009 року, а тому має підстави для участі в аудиті.
Також у ЄС кажуть про необхідність обміну інформацією про енергетичні угоди. Єврокомісар з питань енергетики Ґюнтер Еттінґер заявив, що такий обмін потрібен для покращення рівня енергобезпеки. Таку необхідність пояснюють підготовкою до укладення нових угод щодо імпорту енергоносіїв із Лівією та деякими іншими державами.
Він також висловив упевненість, що через запуск обхідного газопроводу «Північний потік» обсяги транзиту російського газу територією України зменшаться неістотно. За словами Юрія Бойка, Україна планує наростити власний видобуток газу та утричі скоротити імпорт російського: із цьогорічних 40 мільярдів кубометрів до 12,5 мільярдів у 2015-му.
«Ми купимо газу стільки, скільки потрібно нашій економіці. Якщо нам запропонують купити більше газу, то ми, враховуючи наше дуже вигідне транзитне положення і наявність газових сховищ, із задоволенням це зробимо, але свій газ перепродамо в Європу в піковий режим, коли це буде найбільш вигідно для нас», – заявив урядовець.
Особливості Харківських угод
Проте, як зазначає радник посольства Росії в Україні Олексій Урін, згідно з чинною газовою угодою, Україна зобов’язана закуповувати щороку фіксований обсяг газу – не менше ніж 33 мільярди кубометрів. Також угода забороняє реекспорт газу.
«Наша юридична позиція тут бездоганна, – наголошує Олексій Урін. – Якщо українська сторона вважає, що контракт можна опротестувати в міжнародному арбітражі і що він небездоганний з юридичної точки зору, то, будь-ласка, ми готові до розгляду. Тут для нас немає ніяких проблем. Але я сподіваюся, що вдасться уникнути арбітражної перспективи».
Російський дипломат також зауважив, що звернення України до міжнародного арбітражу може призвести до денонсації Харківських угод, завдяки яким Україна має знижку на газ. За його словами, завдяки цій знижці Україна заощаджує до 4 мільярдів доларів щорічно.
Натомість український експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут зазначає, що ніякої знижки за Харківською угодою фактично не існує.
«Ціна для України сьогодні – 454 долари, з яких 354 ми платимо щомісяця і сто доларів – це зобов’язання України, гарантовані урядом з можливістю їх подальшого використання для розрахунків за базування Чорноморського флоту. Причому без оговореної ціни і механізму, але з можливістю позову щодо погашення цього боргу в будь-який момент», – стверджує експерт.
Із чим іти до суду?
Говорячи про перспективи судового оскарження газової угоди в міжнародному арбітражі, перший секретар посольства Німеччини в Україні Таня Байєр зазначає, що обвинувальний вирок у справі Юлії Тимошенко не буде аргументом для міжнародного арбітражу, так само як і ліквідація «Нафтогазу», адже компанія правонаступник успадкує не лише активи, але й зобов’язання також.
Натомість український експерт Олександр Нарбут іншої думки. Він переконаний, якщо говорити саме про ліквідацію, а не про реорганізацію «Нафтогазу», то нова компанія не повинна виконувати укладені раніше угоди.
На думку Тані Байєр, підставою для судового перегляду газової угоди мав би стати пункт, де йдеться про те, що сторони можуть переглянути ціну, якщо вона не відповідає ринковій. Утім, в угоді не міститься чіткого визначення, яка ж ціна є ринковою, наголошує дипломат.
Проте, за словами депутата-регіонала Володимира Олійника, навіть якщо ціну в суді змінити не вдасться, можна буде позбутися багатьох невигідних умов контракту. «Ціна на газ може бути і така сама. Але нам уже не нав’яжуть обсяги газу. Ми вже скажемо: ні, ми готові говорити тільки про те, що нам потрібно», – каже він.
ЄС пропонує аудит
Експерти погоджуються, що виконання чинного газового контракту убезпечить Україну, Росію та Європу від «газової війни» та проблем із постачанням газу.
Тим часом, міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що Єврокомісія може взяти участь в аудиті газового контракту між Україною та Росією.
За його словами, Євросоюз отримує 25 відсотків газового імпорту через українську територію і брав участь у підготовці газового договору 2009 року, а тому має підстави для участі в аудиті.
Також у ЄС кажуть про необхідність обміну інформацією про енергетичні угоди. Єврокомісар з питань енергетики Ґюнтер Еттінґер заявив, що такий обмін потрібен для покращення рівня енергобезпеки. Таку необхідність пояснюють підготовкою до укладення нових угод щодо імпорту енергоносіїв із Лівією та деякими іншими державами.
