37 гірників загинули наприкінці минулого місяця в результаті інцидентів, що сталися на двох українських шахтах – на «Суходільській-Східній» на Луганщині та на шахті імені Бажанова у Донецькій області. Як наслідок, без батьків залишилися 28 дітей, майже половина з них – неповнолітні.
Експертна комісія з розслідування інциденту на шахті імені Бажанова констатувала, що до аварії призвели кілька чинників. Падіння залізобетонного копра сталося через неякісний бетон, важке обладнання та несприятливі погодні умови (дощі та сильний вітер протягом тижня напередодні аварії). А причиною аварії на «Суходільській-Східній» назвали вибух метану, що зайнявся від іскри.
Зі свого боку, шахтар «Суходільської-Східної» Ігор Сметанін зазначив, що інцидент на копальні пов’язаний із тим, що керівництво нехтувало кепським станом охорони праці, вимагаючи від працівників перевиконання плану.
Хто винен?
З року в рік на українських шахтах гинуть працівники, і з року в рік урядовці обіцяють «принципово та твердо» підійти до оцінки стану копалень та визначення відповідальності за безпеку людей. Голова Незалежної профспілки гірників України, народний депутат від БЮТ Михайло Волинець вважає, що влада не зацікавлена називати істинну причину аварій, бо тоді доведеться притягати до відповідальності справді винних осіб.
«Практика показує: завжди намагаються зробити винними стрілочників або покласти відповідальність на шахтарів, які загинули під час аварії. Влада, яка мала б захищати кожного громадянина України, на кожному робочому місці, кожного разу всім публічно демонструє, що вона буде на боці олігархів, роботодавців», – стверджує Михайло Волинець.
Без людського чинника не обійшлося
Зі свого боку, голова Федерації профспілок України Василь Хара зазначає, що висока аварійність на копальнях дісталася у спадок від вугільної промисловості Радянського Союзу. Крім того, дається взнаки і людський чинник.
«Переважна більшість шахт (якщо не сказати всі) працюють нижче від рівня тисячі метрів. У нашій країні вугільні шахти є небезпечними і особливо небезпечними. Крім того, ставлення до шахтарів, ставлення до охорони праці на підприємствах і ставлення самих шахтарів до дотримання правил безпеки можна максимум оцінити на «трієчку», – каже Василь Хара.
Заблокована погодинна оплата праці
На українських шахтах десятиріччями діяла радянська схема нарахування зарплат – відрядно-преміальна (за норму видобутку вугілля). Як наслідок, гірники в гонитві за виконанням норми змушені нехтувати технікою безпеки.
Три роки тому ухвалили закон «Про підвищення престижності шахтарської праці». У ньому передбачили запровадження погодинної оплати праці. Це, зокрема, мало знизити рівень травматизму гірників. »
Але серед самих гірників не всі погодилися на погодинну оплату. Мовляв, така схема оплати скоротить видобуток вугілля, а це, в свою чергу, може призвести до закриття шахт.
Один із таких гірників – Віктор Вербій, який аргументував свою позицію на прикладі роботи шахти «Горіхівська» на Луганщині.
«А як можна платити погодинно шахтареві, який видобуває вугілля? Адже у нас комплексна бригада. Я у першу зміну здам трохи більше вугілля і маю заробити трохи більше, чи ні? Тут потрібно розглядати усе в комплексі. Є план. Щоб людина, здаючи певну кількість вугілля, отримувала за це гроші», – наполягав Віктор Вербій.
Натомість Михайло Волинець підтримує запровадження погодинної оплати праці. За його словами, саме так працюють шахтарі в інших державах, де рівень аварійності менший, ніж в Україні. Тому закон «Про підвищення престижності шахтарської праці» варто було ухвалювати, переконує Михайло Волинець.
Однак закон діє лише щодо збільшення пенсії, яку підняли ще восени 2008 року, стверджує голова Незалежної профспілки гірників України. А запровадження погодинної оплати блокували генеральні директори і чиновники, що відповідають за вугільну галузь.
Експертна комісія з розслідування інциденту на шахті імені Бажанова констатувала, що до аварії призвели кілька чинників. Падіння залізобетонного копра сталося через неякісний бетон, важке обладнання та несприятливі погодні умови (дощі та сильний вітер протягом тижня напередодні аварії). А причиною аварії на «Суходільській-Східній» назвали вибух метану, що зайнявся від іскри.
Зі свого боку, шахтар «Суходільської-Східної» Ігор Сметанін зазначив, що інцидент на копальні пов’язаний із тим, що керівництво нехтувало кепським станом охорони праці, вимагаючи від працівників перевиконання плану.
Хто винен?
З року в рік на українських шахтах гинуть працівники, і з року в рік урядовці обіцяють «принципово та твердо» підійти до оцінки стану копалень та визначення відповідальності за безпеку людей. Голова Незалежної профспілки гірників України, народний депутат від БЮТ Михайло Волинець вважає, що влада не зацікавлена називати істинну причину аварій, бо тоді доведеться притягати до відповідальності справді винних осіб.
«Практика показує: завжди намагаються зробити винними стрілочників або покласти відповідальність на шахтарів, які загинули під час аварії. Влада, яка мала б захищати кожного громадянина України, на кожному робочому місці, кожного разу всім публічно демонструє, що вона буде на боці олігархів, роботодавців», – стверджує Михайло Волинець.
Без людського чинника не обійшлося
Зі свого боку, голова Федерації профспілок України Василь Хара зазначає, що висока аварійність на копальнях дісталася у спадок від вугільної промисловості Радянського Союзу. Крім того, дається взнаки і людський чинник.
«Переважна більшість шахт (якщо не сказати всі) працюють нижче від рівня тисячі метрів. У нашій країні вугільні шахти є небезпечними і особливо небезпечними. Крім того, ставлення до шахтарів, ставлення до охорони праці на підприємствах і ставлення самих шахтарів до дотримання правил безпеки можна максимум оцінити на «трієчку», – каже Василь Хара.
Заблокована погодинна оплата праці
На українських шахтах десятиріччями діяла радянська схема нарахування зарплат – відрядно-преміальна (за норму видобутку вугілля). Як наслідок, гірники в гонитві за виконанням норми змушені нехтувати технікою безпеки.
Три роки тому ухвалили закон «Про підвищення престижності шахтарської праці». У ньому передбачили запровадження погодинної оплати праці. Це, зокрема, мало знизити рівень травматизму гірників. »
Але серед самих гірників не всі погодилися на погодинну оплату. Мовляв, така схема оплати скоротить видобуток вугілля, а це, в свою чергу, може призвести до закриття шахт.
Один із таких гірників – Віктор Вербій, який аргументував свою позицію на прикладі роботи шахти «Горіхівська» на Луганщині.
«А як можна платити погодинно шахтареві, який видобуває вугілля? Адже у нас комплексна бригада. Я у першу зміну здам трохи більше вугілля і маю заробити трохи більше, чи ні? Тут потрібно розглядати усе в комплексі. Є план. Щоб людина, здаючи певну кількість вугілля, отримувала за це гроші», – наполягав Віктор Вербій.
Натомість Михайло Волинець підтримує запровадження погодинної оплати праці. За його словами, саме так працюють шахтарі в інших державах, де рівень аварійності менший, ніж в Україні. Тому закон «Про підвищення престижності шахтарської праці» варто було ухвалювати, переконує Михайло Волинець.
Однак закон діє лише щодо збільшення пенсії, яку підняли ще восени 2008 року, стверджує голова Незалежної профспілки гірників України. А запровадження погодинної оплати блокували генеральні директори і чиновники, що відповідають за вугільну галузь.
