Відкриваючи виставку, Прем’єр-міністр України Микола Азаров пообіцяв з наступного року збільшити удвічі державні дотації книговиданню і зробити дорогу, на його думку, українську книгу більш доступною потенційним читачам.
«По мірі того, як розвиватиметься українська економіка, буде збільшуватись підтримка вітчизняного книговидання. Адже видання книг – це внесок у розвиток української культури. Уряд планує удвічі збільшити дотації на розвиток книговидання в Україні. Я особисто люблю книгу, пишаюся своєю домашньою бібліотекою, найбільший інтерес у мене викликає класична література, класична книга», – зазначив Прем’єр-міністр.
Він придбав на виставці нові видання прози Тараса Шевченка та Миколи Гоголя. І представив свою письменницьку працю – книгу, видану у співавторстві з кількома колишніми та нинішніми урядовцями російською мовою. Книга має назву «Инновационные механизмы управления программами развития» і розрахована на фахівців із державного управління.
«Проблема у слабкості держави, яка не зрозуміла важливості читання»
Тим часом, українських видавців здивувала теза Азарова про високу вартість книги. За словами президента Асоціації книговидавців України Олександра Афоніна, проблема у слабкості держави, яка не зрозуміла важливості читання, яка не налагодила систему кредитування галузі, не підтримала запропоновану видавцями стратегію її інноваційного розвитку та інвестиційної привабливості.
«Книга дорога не тому, що вона дорога, а тому, що наклади книжок в Україні у зв’язку з повною відсутністю популяризації книги й читання, відведення їй чільних полиць у діяльності влади як головного інструменту формування особистості, нації та держави, – це перетворило книгу на раритетний елемент існування держави», – зауважив Олександр Афонін.
Раритетний – тому що наклади українських книг мізерні, і не лише у порівнянні з Росією чи США, а і якщо брати невеликі за кількістю потенційних читачів Естонію, Латвію або Болгарію, пояснює Афонін.
А болгарський видавець Петр Мамчев зазначає, що книговидання у Болгарії вижило у скрутні часи і нині розвивається доволі стрімко саме завдяки великим накладам.
«Болгари, так би мовити, «голосували за книгу», купуючи її у книгарнях. Видавництва, маючи підтримку читачів і держави, продемонстрували здатність «вписатися» у сучасні світові тенденції: ми видаємо і книгу у письмовому вигляді, і в електронному форматі», – зауважив Петр Мамчев.
Переконатись у цьому у найближчі два дні можуть усі, хто відвідає Міжнародну книжкову виставку, яка проходить в столичному «Українському домі». Серед гостей форуму – українська поетеса Ліна Костенко і російський письменник-фантаст Сергій Лук’яненко.
«По мірі того, як розвиватиметься українська економіка, буде збільшуватись підтримка вітчизняного книговидання. Адже видання книг – це внесок у розвиток української культури. Уряд планує удвічі збільшити дотації на розвиток книговидання в Україні. Я особисто люблю книгу, пишаюся своєю домашньою бібліотекою, найбільший інтерес у мене викликає класична література, класична книга», – зазначив Прем’єр-міністр.
Він придбав на виставці нові видання прози Тараса Шевченка та Миколи Гоголя. І представив свою письменницьку працю – книгу, видану у співавторстві з кількома колишніми та нинішніми урядовцями російською мовою. Книга має назву «Инновационные механизмы управления программами развития» і розрахована на фахівців із державного управління.
«Проблема у слабкості держави, яка не зрозуміла важливості читання»
Тим часом, українських видавців здивувала теза Азарова про високу вартість книги. За словами президента Асоціації книговидавців України Олександра Афоніна, проблема у слабкості держави, яка не зрозуміла важливості читання, яка не налагодила систему кредитування галузі, не підтримала запропоновану видавцями стратегію її інноваційного розвитку та інвестиційної привабливості.
«Книга дорога не тому, що вона дорога, а тому, що наклади книжок в Україні у зв’язку з повною відсутністю популяризації книги й читання, відведення їй чільних полиць у діяльності влади як головного інструменту формування особистості, нації та держави, – це перетворило книгу на раритетний елемент існування держави», – зауважив Олександр Афонін.
Раритетний – тому що наклади українських книг мізерні, і не лише у порівнянні з Росією чи США, а і якщо брати невеликі за кількістю потенційних читачів Естонію, Латвію або Болгарію, пояснює Афонін.
А болгарський видавець Петр Мамчев зазначає, що книговидання у Болгарії вижило у скрутні часи і нині розвивається доволі стрімко саме завдяки великим накладам.
«Болгари, так би мовити, «голосували за книгу», купуючи її у книгарнях. Видавництва, маючи підтримку читачів і держави, продемонстрували здатність «вписатися» у сучасні світові тенденції: ми видаємо і книгу у письмовому вигляді, і в електронному форматі», – зауважив Петр Мамчев.
Переконатись у цьому у найближчі два дні можуть усі, хто відвідає Міжнародну книжкову виставку, яка проходить в столичному «Українському домі». Серед гостей форуму – українська поетеса Ліна Костенко і російський письменник-фантаст Сергій Лук’яненко.
