– Пане Погорельцев, як Ви, як дипломат, сприймаєте роль України у сучасному світі з огляду на 20-річчя незалежності?
– Загалом я на дипломатичній службі від 1991 року, так що можна вважати, що весь період незалежності я працюю в системі Міністерства закордонних справ. Безумовно, 20 років не дуже великий відрізок у світовому вимірі, але ми мусимо розуміти, що упродовж цього періоду Україна пройшла дуже серйозний шлях від моменту набуття незалежності до консолідації суспільства, до розбудови потужної демократичної держави з європейськими цінностями, держави, яка піклується про своїх громадян, держави, яка має величезні перспективи у своєму розвитку. Мені хотілося б на початку цього інтерв’ю звернутися до співвітчизників зі словами привітання з нагоди 20-ї річниці незалежності України, привітати вихідців з нашої Батьківщини, які волею долі опинилися в інших країнах світу, а також до тих, хто докладав зусиль до набуття незалежності нашої держави, до становлення України як демократичної, стабільної, розвинутої економічно країни.
20 років тому Україна розпочала новий етап своєї історії, було відкрито нову сторінку в національному історичному літописі, добу утвердження країни як самостійної і незалежної держави. Були закладені підвалини для подальшого правового розвитку нації, становлення демократії, підвалини традиції чесних прозорих виборів, культури свободи слова, яка вже вкорінилася у засобах масової інформації – все це є поважним показником рівня демократії в Україні. Це вже реалії, без яких нинішнє покоління українців фактично не уявляє свого існування.
– Яку роль відіграє дипломатична присутність України тут, у столиці світу, як багато хто називає Нью-Йорк?
– Я сподіваюсь, що вагому. Взагалі українська дипломатія представлена у Сполучених Штатах посольством і консульством у Вашингтоні, генеральними консульствами у Нью-Йорку, Сан-Франциско, Чикаго, а також постійним представництвом України при ООН. Такий потужний механізм української дипломатії, очевидно, має у своєму арсеналі достатньо засобів для обстоювання інтересів України, для сприяння розвиткові двосторонніх відносин між Україною та Сполученими Штатами у політичній, торговельно-економічній, культурній сфері.
– Чи змінилася, і в який бік, кількість громадян України, які реєструються у вашому консулаті для участі у виборах?
– Кількість громадян, які перебувають на консульському обліку, постійно змінюється у бік збільшення. Скажімо, станом на кінець минулого року у нас, у генеральному консульстві в Нью-Йорку, перебувало близько 22 тисяч громадян України. Це незначна цифра, але треба розуміти, що постановка на консульський облік не є обов’язком громадянина України тепер, за чинним законодавством, тому у нас реєструються лише ті громадяни, які звертаються за допомогою.
– І їх 22 тисячі? Це велика кількість, на мій погляд. Пам’ятаю, під час мого останнього візиту до Києва я вранці, бігаючи по вулиці Ярославів Вал, побачив величезний натовп за загорожею італійського посольства. То була черга за робочими візами до Італії. То можна собі уявити, що значна кількість українців нині працює поза межами Батьківщини…
– Я б хотів прокоментувати. Говорячи про ті 22 тисячі, що стоять на консульському обліку в Нью-Йорку, треба розуміти, що взагалі кількість громадян України, які проживають у межах нашого консульського округу сягає від 400 тисяч до 600 тисяч. Це ми говоримо лише про громадян України, але є також багато вихідців із України. Це діаспора, громада українська, яка є досить потужною. Ті, що прибувають зараз, їх можна вважати четвертою хвилею української еміграції.
– У приймальні консулату я бачив бронзову дошку з карбованими іменами американських українців: архітекторів, інженерів, будівників, правників, фінансистів– які брали активну участь у появі Генерального консульства України в Нью-Йорку. Однак це вже історія 90-х років. А нині які у вас стосунки з місцевою українською громадою? Чи вони активні і чи вони взагалі є?
– Однією з функцій Генерального консульства є підтримка зв’язків із закордонним українством. До цієї роботи ми намагаємося ставитись неформально, про що свідчить наш суттєвий досвід співпраці з провідними організаціями закордонних українців у Сполучених Штатах. Я міг би назвати багато українських громадських організацій, з якими ми співпрацюємо. Це Український народний союз, до речі, два тижні тому за сприяння Українського народного союзу на оселі «Созівка», яка теж належить до цього Союзу, ми провели семінар-зустріч із родинами, які всиновили дітей з України. Цього року участь з американського боку взяли 50 родин. Це вже восьмий раз ми проводимо таку зустріч, щорічно. Очікуємо, що наступного року у зустрічі братимуть участь 200-250 родин. Також співпрацюємо з Українським конгресовим комітетом Америки. З цією організацією ми організовуємо і проводимо круглі столи, дискусії, проекти стосовно відзначення річниць Чорнобильської катастрофи, Голодомору. Також ми співпрацюємо з Союзом українок Америки, з Українським народним домом, зі Злученим українсько-американським допомоговим комітетом, який істотно сприяв свого часу допомогою районам України, що постраждали від повені – мова йде про райони Закарпаття. Серед наших партнерів є Українсько-американська координаційна рада, Фонд допомоги дітям Чорнобиля, Український культурно-освітній центр у Філадельфії... Ми підтримуємо тісні зв’язки з Асоціацією ветеранів-інвалідів Другої світової війни.
– Ваш консулат, як Ви згадували, четвертий в Америці, чи не так? Є консулат у Вашингтоні при посольстві, є у Сан-Франциско й Чикаго. Не запитую, скільки коштує Україні утримання генерального консулату в Нью-Йорку, але явно
недешево. А чи потрібно це? Адже є тут, на сусідній вулиці, Українська місія при ООН. Чи не спадало на думку Міністерству закордонних справ у Києві поєднати дві функції?
– Про поєднання тут мови не може йти, тому що функції цих двох установ абсолютно різні, але якщо ми говоримо про кошти на утримання консульських установ, то можна сказати, що ї Генеральне консульство України в Нью-Йорку, і всі інші консульства у Сполучених Штатах заробляють грошей більше, ніж витрачають на себе. Тобто, сума консульського збору значно перевищує витрати, що їх несе держава на утримання консульських установ.
– Загалом я на дипломатичній службі від 1991 року, так що можна вважати, що весь період незалежності я працюю в системі Міністерства закордонних справ. Безумовно, 20 років не дуже великий відрізок у світовому вимірі, але ми мусимо розуміти, що упродовж цього періоду Україна пройшла дуже серйозний шлях від моменту набуття незалежності до консолідації суспільства, до розбудови потужної демократичної держави з європейськими цінностями, держави, яка піклується про своїх громадян, держави, яка має величезні перспективи у своєму розвитку. Мені хотілося б на початку цього інтерв’ю звернутися до співвітчизників зі словами привітання з нагоди 20-ї річниці незалежності України, привітати вихідців з нашої Батьківщини, які волею долі опинилися в інших країнах світу, а також до тих, хто докладав зусиль до набуття незалежності нашої держави, до становлення України як демократичної, стабільної, розвинутої економічно країни.
20 років тому Україна розпочала новий етап своєї історії, було відкрито нову сторінку в національному історичному літописі, добу утвердження країни як самостійної і незалежної держави. Були закладені підвалини для подальшого правового розвитку нації, становлення демократії, підвалини традиції чесних прозорих виборів, культури свободи слова, яка вже вкорінилася у засобах масової інформації – все це є поважним показником рівня демократії в Україні. Це вже реалії, без яких нинішнє покоління українців фактично не уявляє свого існування.
– Яку роль відіграє дипломатична присутність України тут, у столиці світу, як багато хто називає Нью-Йорк?
– Я сподіваюсь, що вагому. Взагалі українська дипломатія представлена у Сполучених Штатах посольством і консульством у Вашингтоні, генеральними консульствами у Нью-Йорку, Сан-Франциско, Чикаго, а також постійним представництвом України при ООН. Такий потужний механізм української дипломатії, очевидно, має у своєму арсеналі достатньо засобів для обстоювання інтересів України, для сприяння розвиткові двосторонніх відносин між Україною та Сполученими Штатами у політичній, торговельно-економічній, культурній сфері.
– Чи змінилася, і в який бік, кількість громадян України, які реєструються у вашому консулаті для участі у виборах?
– Кількість громадян, які перебувають на консульському обліку, постійно змінюється у бік збільшення. Скажімо, станом на кінець минулого року у нас, у генеральному консульстві в Нью-Йорку, перебувало близько 22 тисяч громадян України. Це незначна цифра, але треба розуміти, що постановка на консульський облік не є обов’язком громадянина України тепер, за чинним законодавством, тому у нас реєструються лише ті громадяни, які звертаються за допомогою.
– І їх 22 тисячі? Це велика кількість, на мій погляд. Пам’ятаю, під час мого останнього візиту до Києва я вранці, бігаючи по вулиці Ярославів Вал, побачив величезний натовп за загорожею італійського посольства. То була черга за робочими візами до Італії. То можна собі уявити, що значна кількість українців нині працює поза межами Батьківщини…
– Я б хотів прокоментувати. Говорячи про ті 22 тисячі, що стоять на консульському обліку в Нью-Йорку, треба розуміти, що взагалі кількість громадян України, які проживають у межах нашого консульського округу сягає від 400 тисяч до 600 тисяч. Це ми говоримо лише про громадян України, але є також багато вихідців із України. Це діаспора, громада українська, яка є досить потужною. Ті, що прибувають зараз, їх можна вважати четвертою хвилею української еміграції.
– У приймальні консулату я бачив бронзову дошку з карбованими іменами американських українців: архітекторів, інженерів, будівників, правників, фінансистів– які брали активну участь у появі Генерального консульства України в Нью-Йорку. Однак це вже історія 90-х років. А нині які у вас стосунки з місцевою українською громадою? Чи вони активні і чи вони взагалі є?
– Однією з функцій Генерального консульства є підтримка зв’язків із закордонним українством. До цієї роботи ми намагаємося ставитись неформально, про що свідчить наш суттєвий досвід співпраці з провідними організаціями закордонних українців у Сполучених Штатах. Я міг би назвати багато українських громадських організацій, з якими ми співпрацюємо. Це Український народний союз, до речі, два тижні тому за сприяння Українського народного союзу на оселі «Созівка», яка теж належить до цього Союзу, ми провели семінар-зустріч із родинами, які всиновили дітей з України. Цього року участь з американського боку взяли 50 родин. Це вже восьмий раз ми проводимо таку зустріч, щорічно. Очікуємо, що наступного року у зустрічі братимуть участь 200-250 родин. Також співпрацюємо з Українським конгресовим комітетом Америки. З цією організацією ми організовуємо і проводимо круглі столи, дискусії, проекти стосовно відзначення річниць Чорнобильської катастрофи, Голодомору. Також ми співпрацюємо з Союзом українок Америки, з Українським народним домом, зі Злученим українсько-американським допомоговим комітетом, який істотно сприяв свого часу допомогою районам України, що постраждали від повені – мова йде про райони Закарпаття. Серед наших партнерів є Українсько-американська координаційна рада, Фонд допомоги дітям Чорнобиля, Український культурно-освітній центр у Філадельфії... Ми підтримуємо тісні зв’язки з Асоціацією ветеранів-інвалідів Другої світової війни.
– Ваш консулат, як Ви згадували, четвертий в Америці, чи не так? Є консулат у Вашингтоні при посольстві, є у Сан-Франциско й Чикаго. Не запитую, скільки коштує Україні утримання генерального консулату в Нью-Йорку, але явно
недешево. А чи потрібно це? Адже є тут, на сусідній вулиці, Українська місія при ООН. Чи не спадало на думку Міністерству закордонних справ у Києві поєднати дві функції?
– Про поєднання тут мови не може йти, тому що функції цих двох установ абсолютно різні, але якщо ми говоримо про кошти на утримання консульських установ, то можна сказати, що ї Генеральне консульство України в Нью-Йорку, і всі інші консульства у Сполучених Штатах заробляють грошей більше, ніж витрачають на себе. Тобто, сума консульського збору значно перевищує витрати, що їх несе держава на утримання консульських установ.
