Заробляти на шматок хліба «зеленим» туризмом першими спробували селяни Петриківщини та Нікопольщини. Саме в цих районах Дніпропетровщини збереглись цікаві археологічні пам’ятки і традиційні народні промисли.
Зелена садиба петриківської родини Деків може похвалитися затишними кімнатами, домашньою їжею, майстер-класами з традиційного розпису та виготовлення народної ляльки і навіть маленьким етномузеєм. Екскурсії проводять самі господарі садиби, розказує молодша донька родини Олеся.
«Зараз є багато традицій, які ми використовуємо в повсякденному житті, але мало хто пам’ятає про їхній сенс: що означає ота квіточка чи отой листочок. Наш розпис має дуже давнє коріння, багату символіку. Калина є символом дівочої і жіночої краси,а також символом козацької слави. Птах є символом щастя і любові. Ось цю кімнату ми розписали, коли сестричка збиралась заміж», – розповіла дівчина.
«Зелений» туризм: всупереч чи завдяки?
На Петриківщині вже налічується сім садиб, які приймають туристів. Найпопулярніші – у давніх козацьких хуторах Гречаному та Сорочиному. Усі власники пройшли відповідне навчання та тренінги, свої садиби вони презентують і на виставках, і в інтернеті.
За словами голови Петриківської районної ради Наталії Коваленко, сільський туризм – один із пріоритетів району, але державна підтримка напрямку поки не дуже відчутна.
«Після реформування агропромислового комплексу багато працівників села вивільнилося, вони не мають робочих місць, тому «зелений» туризм повинен стати тим напрямком, який буде працювати на створення нових робочих місць, на покращення добробуту селянства. Незважаючи на те, що визначеності у нас в законодавстві ще немає, немає програми державної підтримки, ми працюємо», – зазначила Наталія Коваленко.
До «туристично зеленої» Петриківщини потроху долучаються й інші райони. Майже в кожному вже є садиби з цікавинками: «трояндова», господиня якої має сотні видів троянд і дає майстер-класи з їхнього вирощування, «кам’яна», господар котрої вчить гостей обробляти природний камінь, тощо. Хтось із власників пропонує туристам разом варити варення, хтось – катає на конях.
Якість послуг і ціна залежать від кількості «мальв»
Загалом в області діє вісім цілорічних «садиб» і 32 сезонні, де можна відпочивати з травня по вересень. У кожної – певна кількість «мальв» (це аналог «зірочок» для готелів). Від кількості «мальв» залежить комфортабельність житла і вартість.
Проживання може коштувати від 25–50 гривень до 500 гривень за добу з людини. Триразове харчування – від 60 гривень на добу. Обрані екскурсії туристи оплачують додатково.
«Зелений» туризм на Дніпропетровщині поки молодий. Тільки кілька років тому про нього заговорили на офіційному рівні і ухвалили регіональну програму підтримки, розповідає директор комунального підприємства «Центр «зеленого» туризму і народних ремесел Дніпропетровщини» Лариса Філінова.
«Виконуємо всі заходи, які передбачені цією програмою. Звичайно, хотілося б краще фінансування. Але й при цьому фінансуванні, яке відшукали для нас депутати, ми стоїмо в числі перших», – каже Лариса Філінова.
А втім, сільському туризму Дніпропетровщини поки далеко до масового виду відпочинку. «Зелені» садиби орієнтовані тільки на невеликі компанії чи родини, що приїздять ненадовго. Привабити іноземців дуже складно.
Зелена садиба петриківської родини Деків може похвалитися затишними кімнатами, домашньою їжею, майстер-класами з традиційного розпису та виготовлення народної ляльки і навіть маленьким етномузеєм. Екскурсії проводять самі господарі садиби, розказує молодша донька родини Олеся.
«Зараз є багато традицій, які ми використовуємо в повсякденному житті, але мало хто пам’ятає про їхній сенс: що означає ота квіточка чи отой листочок. Наш розпис має дуже давнє коріння, багату символіку. Калина є символом дівочої і жіночої краси,а також символом козацької слави. Птах є символом щастя і любові. Ось цю кімнату ми розписали, коли сестричка збиралась заміж», – розповіла дівчина.
«Зелений» туризм: всупереч чи завдяки?
На Петриківщині вже налічується сім садиб, які приймають туристів. Найпопулярніші – у давніх козацьких хуторах Гречаному та Сорочиному. Усі власники пройшли відповідне навчання та тренінги, свої садиби вони презентують і на виставках, і в інтернеті.
За словами голови Петриківської районної ради Наталії Коваленко, сільський туризм – один із пріоритетів району, але державна підтримка напрямку поки не дуже відчутна.
«Після реформування агропромислового комплексу багато працівників села вивільнилося, вони не мають робочих місць, тому «зелений» туризм повинен стати тим напрямком, який буде працювати на створення нових робочих місць, на покращення добробуту селянства. Незважаючи на те, що визначеності у нас в законодавстві ще немає, немає програми державної підтримки, ми працюємо», – зазначила Наталія Коваленко.
До «туристично зеленої» Петриківщини потроху долучаються й інші райони. Майже в кожному вже є садиби з цікавинками: «трояндова», господиня якої має сотні видів троянд і дає майстер-класи з їхнього вирощування, «кам’яна», господар котрої вчить гостей обробляти природний камінь, тощо. Хтось із власників пропонує туристам разом варити варення, хтось – катає на конях.
Якість послуг і ціна залежать від кількості «мальв»
Загалом в області діє вісім цілорічних «садиб» і 32 сезонні, де можна відпочивати з травня по вересень. У кожної – певна кількість «мальв» (це аналог «зірочок» для готелів). Від кількості «мальв» залежить комфортабельність житла і вартість.
Проживання може коштувати від 25–50 гривень до 500 гривень за добу з людини. Триразове харчування – від 60 гривень на добу. Обрані екскурсії туристи оплачують додатково.
«Зелений» туризм на Дніпропетровщині поки молодий. Тільки кілька років тому про нього заговорили на офіційному рівні і ухвалили регіональну програму підтримки, розповідає директор комунального підприємства «Центр «зеленого» туризму і народних ремесел Дніпропетровщини» Лариса Філінова.
«Виконуємо всі заходи, які передбачені цією програмою. Звичайно, хотілося б краще фінансування. Але й при цьому фінансуванні, яке відшукали для нас депутати, ми стоїмо в числі перших», – каже Лариса Філінова.
А втім, сільському туризму Дніпропетровщини поки далеко до масового виду відпочинку. «Зелені» садиби орієнтовані тільки на невеликі компанії чи родини, що приїздять ненадовго. Привабити іноземців дуже складно.
