Тарілки, ложки, стільнички, скарбнички і навіть скрині. Кілька десятиліть тому продукцію фабрики декоративного розпису «Дружба» знали далеко за межами України. За радянських часів на підприємстві працювало півтисячі людей. А втім, у ринкових умовах фабрика почала пасти задніх. 2001 року її приватизували. Місцеві мешканці розповідають: в останні кілька років діяв лише пресовий цех, два роки тому за борги в приміщенні відрізали електроенергію і виробництво взагалі зупинилось. Але працівники все ж сподівались на відродження підприємства, каже місцевий мешканець Максим Голосний.
«Це потужне підприємство, яке за умови грамотного підходу і правильного підбору персоналу могло приносити великі фінансові вливання в район. Зараз район дотаційний, і таке підприємство втрачене назавжди», – зазначив Максим Голосний.
Розписані тарілки з тирси вже нікому не потрібні
Після того, як у цеху невідомі вирізали на металобрухт усі 14 залізних пресів, надії на відновлення фабрики розтанули. Петриківська міліція зараз шукає винних. А втім, кримінальну справу поки не порушували, адже заяв від власників фабрики – столичного концерну «Укрхудожпром» – поки не надходило. У правоохоронців є підозра, що обладнання знищене не без згоди власника. Між тим телефони концерну «глухі».
Місцева ж влада запевняє: знищення фабрики ніяк не вплине на існування самого петриківського розпису. Голова райдержадміністрації Володимир Муха зазначає: у пресовому цеху було тільки застаріле обладнання, та й форми, які там виготовляли, – із тирси і вже давно не користуються попитом. Зараз художники беруть для своїх витворів винятково чисте дерево: липу, вільху, березу.
«На території селища Петриківка розташована будівля промислового призначення, яка належить приватним особам. І ніякогостосунку до петриківського промислу дана споруда не має», – запевнив голова Петриківської райдержадміністрації.
Справа не в фабриці, а в байдужості держави
Представники районної влади заспокоюють: знищена фабрика давно не була осередком петриківського розпису. Сувенірну продукцію у Петриківці, кажуть в райдержадміністрації, зараз є кому виготовляти – це 200 майстрів-«надомників» та 40 художників, об’єднаних у центр «Петриківка».
Проте голова правління цього центру Андрій Пікуш не поділяє оптимізму влади. Як зазначив пан Пікуш в інтерв’ю Радіо Свобода, справа навіть не в розкраданні однієї фабрики розпису, а в постійному ігноруванні державою народного мистецтва.
«Стан галузі декоративно-художніх промислів на критичній межі виживання. І це тягнеться останні 20 років. Закон «Про народні художні промисли», ухвалений у 2001 році, сам по собі хороший, але чиновники зробили так, що цей закон залишився декларацією. Всі ці роки він не виконувався, жодна копійка не виділялась, тільки у деяких областях були затверджені місцеві програми і коштом місцевих бюджетів були здійснені окремі справи: хто музейчик зробив, хто спілку майстрів допоміг організувати. Але це обмаль, а в межах України – ніщо. Тобто, справа не в одній фабриці, бо таких фабрик в «Укрхудожпромі» було тридцять!» – каже Андрій Пікуш.
Поки міліція встановлює суму збитків, завданих фабриці руками вандалів.
«Це потужне підприємство, яке за умови грамотного підходу і правильного підбору персоналу могло приносити великі фінансові вливання в район. Зараз район дотаційний, і таке підприємство втрачене назавжди», – зазначив Максим Голосний.
Розписані тарілки з тирси вже нікому не потрібні
Місцева ж влада запевняє: знищення фабрики ніяк не вплине на існування самого петриківського розпису. Голова райдержадміністрації Володимир Муха зазначає: у пресовому цеху було тільки застаріле обладнання, та й форми, які там виготовляли, – із тирси і вже давно не користуються попитом. Зараз художники беруть для своїх витворів винятково чисте дерево: липу, вільху, березу.
«На території селища Петриківка розташована будівля промислового призначення, яка належить приватним особам. І ніякогостосунку до петриківського промислу дана споруда не має», – запевнив голова Петриківської райдержадміністрації.
Справа не в фабриці, а в байдужості держави
Представники районної влади заспокоюють: знищена фабрика давно не була осередком петриківського розпису. Сувенірну продукцію у Петриківці, кажуть в райдержадміністрації, зараз є кому виготовляти – це 200 майстрів-«надомників» та 40 художників, об’єднаних у центр «Петриківка».
Проте голова правління цього центру Андрій Пікуш не поділяє оптимізму влади. Як зазначив пан Пікуш в інтерв’ю Радіо Свобода, справа навіть не в розкраданні однієї фабрики розпису, а в постійному ігноруванні державою народного мистецтва.
«Стан галузі декоративно-художніх промислів на критичній межі виживання. І це тягнеться останні 20 років. Закон «Про народні художні промисли», ухвалений у 2001 році, сам по собі хороший, але чиновники зробили так, що цей закон залишився декларацією. Всі ці роки він не виконувався, жодна копійка не виділялась, тільки у деяких областях були затверджені місцеві програми і коштом місцевих бюджетів були здійснені окремі справи: хто музейчик зробив, хто спілку майстрів допоміг організувати. Але це обмаль, а в межах України – ніщо. Тобто, справа не в одній фабриці, бо таких фабрик в «Укрхудожпромі» було тридцять!» – каже Андрій Пікуш.
Поки міліція встановлює суму збитків, завданих фабриці руками вандалів.
