Частина перша
Частина друга
Ірина Штогрін: В Україні стартує проект Green Awards Ukraine-2011, покликаний із залученням найкращих європейський експертів у цій галузі визначити найкращі проекти. Проекти, які дадуть нам можливість жити вже в новому тисячолітті за новими правилами.
Ситуація в Україні склалася таким чином, що за 20 років незалежності ми стали більш залежними в енергетичному плані. Україна зараз досягла найвищої точки у стосунках із газовим монополістом «Газпромом» Російської Федерації.Всі політичні баталії так чи інакше пов’язані з цим.
А між тим Україна має безліч ресурсів, які дозволяли б, не забруднюючи довкілля, розвиватися, стати модерною країною.
Пані Березовська, ви залучили до журі проекту Green Awards Ukraine-2011 людей, які є відомими і в Європі, і в світі. Легко було це зробити?
Це перший в Україні незалежний конкурс ділових і соціальних «зелених» проектів. До сьогодні багато було таких ініціатив, втім, це здебільшого були вузькоспеціалізовані конкурси, де головним чином експертне журі або повністю було відсутнє, або це були якісь проекти певних вузькоспеціалізованих організацій, які мали чи то політичний, чи то рекламний окрас. Зважаючи на те, були менш привабливі.
Вже є певний прошарок інвесторів, які готові реалізовувати проекти у сегменті «зелених» технологій. Це і підвищення енергоефективності, і реалізація проектів альтернативної енергетики, ряд «зелених» проектів у сегменті туризму, готельного господарства, нерухомості
Тому нам вдалося на сьогоднішній день залучити експертів головним чином завдяки тому, що ми створили максимально прозору процедуру голосування, оцінки проектів через те, що ми створили такий проект, який, я вважаю, створить додану вартість «зеленим» проектам і покаже ці історії успіху у «зеленому» ринку України, який тільки формується.
На сьогоднішній день уже є певний прошарок інвесторів, які готові реалізовувати проекти у сегменті «зелених» технологій. Це і підвищення енергоефективності, це і реалізація якихось певних проектів у сегменті альтернативної енергетики та альтернативних видів палива, це ми знаємо, що зараз, особливо напередодні «Євро-2012» є ряд «зелених» проектів у сегменті туризму та готельного господарства, нерухомості. Таким чином усі ці «зелені» ініціативи потрібно підтримувати.
– Проект, який отримає головну премію, які матиме переваги?
Юлія Березовська: У нас 15 номінацій. Як я вже говорила, від відновлювальної енергетики та енергоефективності до «зеленого» будівництва, нерухомості, туризму, до навіть «зеленої» реклами, тому що її теж потрібно сприяти. До сих пір «зелену» рекламу розміщували далеко не «зелені» компанії. І це було щось на зразок того, що компанія продовжує реалізувати і забруднювати навколишнє середовище, але при цьому переконувати громадськість, що вона «зелена».
Які дивіденди дає Green Awards Ukraine-2011? П’ять найкращих проектів, відібраних на цьому конкурсі, мають можливість бути представленими на міжнародному конкурсі International Green Awards, який вже 6 років поспіль проходить у Лондоні і є одним із найвідоміших, найавторитетніших конкурсів у світі.
Це можливості для побудови «зеленого» бренду компаній проекту, це можливість для подальшого розвитку проекту.
– Пане Апальков, чи справді це може допомогти цим сміливцям вибудувати ось такий ефективний, цікавий і «зелений», що найголовніше для нас усіх, бізнес?
Сергій Апальков: Я хочу зазначити, що, по-перше, я повністю підтримую пані Березовську в цій ініціативі і в цих проектах.
Так, я погоджуюся з тим, що презентація п’яти українських найкращих проектів на найвищому рівні у Лондоні буде сприяти розвитку і реалізації цих проектів в Україні, по-перше, і буде сприяти залученню іноземних інвестицій до України у реалізацію «зелених» або енергозберігальних, як ми їх ще називаємо, проектів.
Бо сьогодні стратегія на розвиток «зеленої» відновлювальної енергетики і перехід як промисловості, так і комунального сектору, так би мовити, приватного сектору європейських споживачів енергії на відновлювальні джерела енергії є стратегічним напрямком усієї європейської спільноти.
– А чи за 20 років незалежності Україна дозріла до розуміння, що це треба робити зараз, або, точніше, це треба було робити ще вчора, але зараз точно цим треба вже займатися, тому що ми вже практично на межі?
Сергій Апальков: Абсолютно дозріла. Причому у нас був свій шлях. Це суто економічний тиск. Ми з вами всі добре розуміємо, які ми вже маємо ціни на газ, що на нас чекає у найближчому майбутньому, які ми маємо ціни на нафту, нафтопродукти. Достатньо подивитися на ціни будь-якої АЗС України. Тому нас економіка змушує для того, щоб фактично Україна, українські споживачі як промислові, між іншим, так і приватні не були буквально роздягнуті цими тарифами. Ця ситуація змушує нас шукати альтернативні шляхи отримання енергії і розвивати відновлювальну енергетику, альтернативні джерела енергії.
За 20 років ми пройшли цей шлях. Сьогодні ми маємо найпотужніший стимул...
– Наразі інші фахівці, опитані Радіо Свобода, також оцінюють, що «зелені» технології за 20 років незалежності тупцювалися на місці. Але, схоже, зараз насправді вже настав час такого ривка, час старту…
Зараз такий динамічний час, і будь-який раунд переговорів з «Газпромом», мені здається, якраз посилює розуміння того, що треба щось кардинально міняти.
Щодо маленьких населених пунктів чи містечок, яким найпростіше, на думку експертів, створити такий «зелений» прецедент, коли можуть перейти абсолютно на відновлювальні джерела енергетики. Такі якісь проекти, як Ви думаєте, з’являться в рамках премії Green Awards Ukraine-2011?
Юлія Березовська: Насправді премія оцінює лише ті проекти, які вже були реалізовані. Таким чином ми намагаємося стимулювати розвиток і реалізацію проектів, тому що насправді, якщо ми промоніторимо інформаційний простір, то занадто багато заяв, занадто мало дій. І саме тому ми оцінюємо безпосередньо вже реалізовані проекти.
Втім, я можу сказати, що ми теж дуже ретельно аналізуємо інформаційне поле, відслідковуємо. І я можу сказати, що на сьогоднішній день є ряд позитивних ініціатив, які дозволяють якщо не повністю, то хоча б на 15-20% (це мінімум) і більше знизити енергоспоживання на рівні малих містечок.
Зокрема у південних регіонах України, не тільки в Криму, а й у Херсонській, Одеській областях є непоодинокі проекти, розглядаються наразі як по використанню біомаси та твердого біопалива для виробництва теплової та електроенергії, а також розглядається комбінована установка таких котелень на біомасі, плюс використання сонячних колекторів. Це дозволяє забезпечити не тільки потреби у гарячому водопостачанні, а й зимовий період знизити витрати на опалення.
І такі проекти є в Україні. Єдине, що до їх реалізації лише приступають. Хоча це проекти, які реалізовуються досить швидко, для них не потрібні роки реалізації, їх абсолютно можна побудувати упродовж одного-двох сезонів.
– Лише б була підтримка у вигляді, можливо, якихось податкових пільг…
Юлія Березовська: Фінанси, безумовно.
– А тут потрібні інвестори.
Пане Апальков, кажуть, що один із аргументів, який зупиняє сміливих і прогресивних, що «зелені» технології – це надзвичайно дорого, це потребує насправді великих фінансових затрат, робити такі проекти можуть тільки люди, які вже мають потужний бізнес в якихось інших галузях.
Чи поділяєте Ви цю думку?
Сергій Апальков: По-перше, до кожного питання потрібно ставитися окремо, бо кожний вид відновлювальної енергетики і механізм її виробництва, обладнання для її виробництва – це індивідуальна річ.
Загалом не досить поділяю, тому що приватний проект відновлювальної енергетики для людини може початися з придбання та встановлення, скажімо, твердопаливного котла або геліосистем в першу чергу на власних будинках: або у заміському будинку, або на дачному будинку, де мешкає людина.
Так, на першому етапі це певні фінансові вкладення. Не занадто великі, як про це кажуть. Але порахувати фактичну економію, яку отримає людина в найближчі роки, а мінімальний строк служби таких котлів від 20 до 50 років, якщо найвищого ґатунку котли, дуже легко порахувати, який додатковий заробіток за рахунок економії енергоспоживання, отримає людина.
– А Ви рахували? Можете назвати якусь цифру?
Сергій Апальков: Так.
У середньому, якщо взяти домоволодіння в Україні площею 180 метрів квадратних, встановлення твердопаливного котла потужністю 20 кіловат у такій будівлі дозволяє людині споживати у 2,5 рази менше палива для виробництва певної кількості гігакалорій у порівнянні з газом, якщо це газовий котел.
За нашими підрахунками, таке придбання повністю окуповується упродовж одного сезону або одного року, і далі людина фактично отримує певний заробіток.
Якщо порівнювати з електричними системами опалення, з електричними, так би мовити, котлами, то там рівень економії ще більший: від 3 до 4 разів.
– Пане Апальков, як Ви думаєте, найближчим часом що найшвидше «вистрелить» з тих напрямків, які вже розвиваються в Україні в галузі «зелених» технологій і енергозберігання?
Сергій Апальков: По-перше, вже, так би мовити, «вистрілили», як ми висловлюємося, це сонячна енергетика, сонячні електростанції, це досить великий потенціал малої гідроенергетики, однозначно це розвиток утилізації біомаси та виробництво твердих пресованих видів палива, це біогаз. Це, на мою думку, найбільш перспективні на найближчий час проекти, які зі стовідсотковою вірогідністю, я думаю, почнуть працювати під кінець цього року і наступні найближчі роки.
– Пані Березовська, як ставиться до цього проекту Міністерство екології України? Чи співпрацюєте ви з державними органами?
Юлія Березовська: Якщо говорити про чисті технології, то потрібно сказати, що в Міністерства екології та природних ресурсів була минулого року гарна ініціатива. Наприкінці минулого року вони навіть створили міжвідомчу комісію, яка мала б займатися розвитком чистих технологій, більш чистого виробництва, запровадженням концепції більш чистого виробництва. Це концепція ООН в Україні.
На жаль, пройшло майже 8-9 місяців, а окрім того першого, жодного засідання більше не було на цю тему.
Загалом, якщо ми говоримо про альтернативну енергетику та енергоефективність, то тут роль Міністерства екології практично відсутня. Там є певні погодження на рівні відділів, департаментів. Але вони абсолютно не впливають глобально на проект.
Тут радше Державне агентство енергоефективності та енергозбереження у цьому напрямку останнім часом почало більш активно працювати. І є все-таки сподівання, що, як і було задумано, це відомство теоретично має стати головним у сегменті альтернативної енергетики та енергоефективності.
Що стосується Міністерства енергетики та вугільної промисловості, то позитивом є те, що з’явився департамент, з’явилися відділи, які займаються альтернативною енергетикою. Тут потенційна роль Міністерства енергетики у тому, щоб адаптувати, модернізувати електромережі для під’єднання об’єктів альтернативної енергетики, які могли б не зливати вироблену електроенергію в мережу.
А також дуже багато чого залежить від самої позиції Міністерства енергетики та вугільної промисловості. Наразі це відомство, яке головним чином опікується традиційними напрямками палива та енергетики.
– Не тільки це відомство. Як ми бачили, і Верховна Рада , як ми пам’ятаємо, просто взяла і вибачила борги обленерго і енергопостачальним компаніям. Попри те, що більше нікому, я так розумію, у нас борги не пробачаються.
Юлія Березовська: «Зелені» технології – це не тільки і не стільки відновлювальна енергетика та енергоефективність. Хоча на даний момент це той напрямок, який найбільш насущний для України, і той напрямок, де громадський інтерес найбільший. І не тільки громадський інтерес, а й комерційний теж.
Але ви, мабуть, усі помітили, що останні місяці не проходить жодного дня, щоб в інформаційному просторі: на радіо, на телебаченні, у пресі не з’явилося повідомлення про якусь аварію в комунальній системі, про забруднення води, про викиди, про сміття, про відходи промислові, про відходи небезпечні.Усі місця «для подвигу» – це теж місце для впровадження чистих технологій.
І тут теж на сьогоднішній день уже міжнародні фінансові установи пропонують, відкрили програми, які дозволяють організовувати проекти у цій сфері. На жаль, це не так рухається, як могло б. Тому що в принципі фінанси деякі є. Той же Світовий банк, ЄБРР – вони мають програми для реалізації проектів у сфері водопостачання, очистки стічних вод. Теоретично вони готові розглядати фінансування проектів будівництва сміттєпереробних заводів.
Таких проектів, готових до фінансування, підготовлених, прописаних, де є команда сформована, де є розуміння того, до чого прагнуть під час реалізації цього проекту, дуже мало – їх на пальцях рук…
– Між тим європейські країни вже вирішили багато проблем, які сьогодні є очевидними практично для кожного громадянина України.
Рейн теж колись був брудним. А тепер це чиста ріка. Дніпро зараз надзвичайно брудний. І Південний Буг. І всі річки України. А при цьому вони можуть стати чистими, якщо ми лише це захочемо зробити.
Причому це зробити можна з користю для себе, використовуючи те, що ми зараз викидаємо просто, забруднюючи наш простір і нераціонально використовуючи енергію, ми можемо це перетворити на те, що зробить наше довкілля чистим, а нашу економіку незалежною і такою, яка спрямована у майбутнє.
