На думку Бориса Тадича, арешт Ґорана Хаджича означає завершення «одного з найскладніших розділів» у відносинах Белграда з Гаазьким трибуналом.
«Сербія продовжить виконання своїх зобов’язань на міжнародному рівні. Водночас наголошую на тому, що арештом Ґорана Хаджича ми виконали свій обов’язок – і юридичний, і моральний», – сказав Тадич.
На початку дев’яностих років Хаджич очолив місцевий комітет сербської націоналістичної партії у хорватському місті Вуковарі. Згодом його обрали головою сербської автономної області Славонія, що на сході Хорватії, а після захоплення Вуковара сербськими силами в листопаді 1991 року він став головою самопроголошеної Республіки Сербська Країна в Хорватії.
Саме в той час сили місцевих сербів розстріляли щонайменше двісті хорватів, захоплених у вуковарській лікарні. Упродовж 1991 та в перші місяці 1992 року з країв, що перебували під сербською владою, були депортовані тисячі хорватів, а також кількасот русинів та українців.
Хаджич запроваджував політику Мілошевича
Від середини дев’яностих років Хаджич займав високу посаду у державній нафтопереробній компанії Сербії. А коли його оголосили в розшук, він безвісти щез. Було це в 2004 році. Знайшли його щойно тепер.
Час від часу ЗМІ повідомляли, що він перебуває в Росії. Інші припускали, що він переховується в одному з православних монастирів, які розташовані в лісах на правому березі Дунаю.
Заарештували його саме неподалік монастиря Крушедол, що за сорок кілометрів від Белграда. Він не чинив опору, хоча в нього виявили пістолет.
У час воєнних дій Хаджич, так само як й інші сербські політичні лідери та офіцери, здобув велике майно. Отож він не був змушений заробляти на прожиток й міг спокійно перебувати на дачі неподалік глухого гірського селища.
Хаджич свого часу зазначав, що він – «малий човен, прив’язаний до великого корабля». Цим кораблем був Слободан Мілошевич, колишній президент Сербії, який помер у в’язниці Гаазького трибуналу в березні 2006 року.
Хорватський журналіст Драґо Хедл, який уже двадцять років досліджує воєнні дії в регіоні, зазначає, що колишній лідер самопроголошеної сербської республіки на території Хорватії не був маргінальним діячем. «Ґоран Хаджич у час війни був визначною постаттю. Процес, що невдовзі розпочнеться в Гаазі, дасть можливість з’ясувати, де поховані жертви, так що члени їхній сімей зможуть гідно перепоховати їх. Хаджич свою політичну посаду використав і для приватного бізнесу. Відома річ, що Сербія в час міжнародних санкцій перевозила велику кількість нафти з містечка Дєлетовці, що в східній Хорватії. Відомо й те, що рубали ліси в Славонії. Це був великий бізнес Ґорана Хаджича», – каже Хедл.
Сербія подолала велику перешкоду на європейському шляху
А Манда Патко, активістка Об’єднання матерів Вуковара, чоловік якої безвісти щез в час війни, стверджує: «Вже був останній час, щоб заарештували Хаджича». За її словами, «він відповідальний за злочини й порушення закону, які були скоєні у Вуковарі – можливо, що він особисто не скоїв злочини, але він давав накази».
Процес євроінтеграції Сербїі Брюссель обумовлював видачею Гаазькому трибуналові генерала Ратка Младича та Хаджича. Младича видали на початку червня, зараз вже й Хаджич у руках правосуддя.
Белград подолав велику перешкоду на європейському шляху. Та Сербія ще далеко від європейських стандартів у майже всіх ланках життя.
Оглядачі припускають, що наразі створені умови для того, щоб країна до кінця поточного року здобула статус кандидата на вступ до Євросоюзу. А від кандидатства до членства треба пройти довгий шлях перебудови політичної, економічної та юридичної систем.
«Сербія продовжить виконання своїх зобов’язань на міжнародному рівні. Водночас наголошую на тому, що арештом Ґорана Хаджича ми виконали свій обов’язок – і юридичний, і моральний», – сказав Тадич.
На початку дев’яностих років Хаджич очолив місцевий комітет сербської націоналістичної партії у хорватському місті Вуковарі. Згодом його обрали головою сербської автономної області Славонія, що на сході Хорватії, а після захоплення Вуковара сербськими силами в листопаді 1991 року він став головою самопроголошеної Республіки Сербська Країна в Хорватії.
Саме в той час сили місцевих сербів розстріляли щонайменше двісті хорватів, захоплених у вуковарській лікарні. Упродовж 1991 та в перші місяці 1992 року з країв, що перебували під сербською владою, були депортовані тисячі хорватів, а також кількасот русинів та українців.
Хаджич запроваджував політику Мілошевича
Від середини дев’яностих років Хаджич займав високу посаду у державній нафтопереробній компанії Сербії. А коли його оголосили в розшук, він безвісти щез. Було це в 2004 році. Знайшли його щойно тепер.
Час від часу ЗМІ повідомляли, що він перебуває в Росії. Інші припускали, що він переховується в одному з православних монастирів, які розташовані в лісах на правому березі Дунаю.
Заарештували його саме неподалік монастиря Крушедол, що за сорок кілометрів від Белграда. Він не чинив опору, хоча в нього виявили пістолет.
У час воєнних дій Хаджич, так само як й інші сербські політичні лідери та офіцери, здобув велике майно. Отож він не був змушений заробляти на прожиток й міг спокійно перебувати на дачі неподалік глухого гірського селища.
Хаджич свого часу зазначав, що він – «малий човен, прив’язаний до великого корабля». Цим кораблем був Слободан Мілошевич, колишній президент Сербії, який помер у в’язниці Гаазького трибуналу в березні 2006 року.
Хорватський журналіст Драґо Хедл, який уже двадцять років досліджує воєнні дії в регіоні, зазначає, що колишній лідер самопроголошеної сербської республіки на території Хорватії не був маргінальним діячем. «Ґоран Хаджич у час війни був визначною постаттю. Процес, що невдовзі розпочнеться в Гаазі, дасть можливість з’ясувати, де поховані жертви, так що члени їхній сімей зможуть гідно перепоховати їх. Хаджич свою політичну посаду використав і для приватного бізнесу. Відома річ, що Сербія в час міжнародних санкцій перевозила велику кількість нафти з містечка Дєлетовці, що в східній Хорватії. Відомо й те, що рубали ліси в Славонії. Це був великий бізнес Ґорана Хаджича», – каже Хедл.
Сербія подолала велику перешкоду на європейському шляху
А Манда Патко, активістка Об’єднання матерів Вуковара, чоловік якої безвісти щез в час війни, стверджує: «Вже був останній час, щоб заарештували Хаджича». За її словами, «він відповідальний за злочини й порушення закону, які були скоєні у Вуковарі – можливо, що він особисто не скоїв злочини, але він давав накази».
Процес євроінтеграції Сербїі Брюссель обумовлював видачею Гаазькому трибуналові генерала Ратка Младича та Хаджича. Младича видали на початку червня, зараз вже й Хаджич у руках правосуддя.
Белград подолав велику перешкоду на європейському шляху. Та Сербія ще далеко від європейських стандартів у майже всіх ланках життя.
Оглядачі припускають, що наразі створені умови для того, щоб країна до кінця поточного року здобула статус кандидата на вступ до Євросоюзу. А від кандидатства до членства треба пройти довгий шлях перебудови політичної, економічної та юридичної систем.
