Відомий американський фахівець з України і радник одного з українських чільних опозиціонерів Юлії Тимошенко Тарас Кузьо переконує Захід на сторінках американського аналітичного видання «Джеймстаун Фаундейшен» , що там помилково роблять різницю у рівнях демократії між Білоруссю та Україною і досі вважають українську владу демократичнішою, аніж режим Лукашенка. Кузьо доводить, що масштаби політичних переслідувань в Україні стали не менш масштабними, аніж у Білорусі. Він також наголошує, що несправедливість судової системи, фальсифікації на місцевих виборах 2010 року, цензура преси, централізація влади Януковичем та витворення маріонеткового парламенту в Україні доводять, що «різниця між Лукашенком і Януковичем ілюзорна, відмінність лише в темпах демонтажу демократичних цінностей, коли Янукович підриває демократію в Україні набагато швидше, аніж це робив Лукашенко в 90-і роки».
Відомий на Заході український політичний аналітик і публіцист Микола Рябчук не погоджується на сторінках лондонського видання OpenDemocracy з намірами Польщі якнайскоріше досягти Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі між ЄС та Україною.Він критикує заклики американського професора політології родом із колишнього СРСР Александра Мотиля, який вважає, що краще втягнути напівавторитарну Україну у тісний союз із Європою, аніж дати їй перетворитися на внутрішню губернію авторитарної Росії. Микола Рябчук відповідає на сакраментальне нині для України питання про те, що для неї краще, таким чином: не можна вірити європейській риториці влади Януковича, бо це є «шантаж і блеф», якими влада українських олігархів прикриває свій страх перед Росією Путіна, абсолютне небажання жити за європейськими демократичними стандартами та прагнення використовувати Європу у своїх вузьких приватних інтересах. Миколу Рябчука дивує нинішня позиція Польщі, яка добре розуміє суть нинішніх антидемократичних процесів в Україні, але разом із тим намагається прискорити укладення між ЄС та Україною Януковича і К° Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі. Тому цей аналітик закликає Захід на сторінках OpenDemocracy: остаточне укладення Угоди ЄС з Україною нині не бажане, особливо допоки нинішні негативні тенденції не будуть змінені й заперечені парламентськими виборами 2012 року. Ці вибори мають стати реальним випробуванням того, настільки серйозно ставиться українська влада до європейських зобов’язань.Чи не вважає вона європейців дурнями, яких можна легко обдурити шантажем та блефом «шикарних євразійських хлопців»? Ще менш бажана, на думку Миколи Рябчука, ратифікація Угоди ЄС із Україною до президентських виборів 2015 року, які мали б бути визнані безсумнівно чесними і справедливими. «Інакше,– попереджає український аналітик,– реалізація польського плану (робити для українців більше добра, аніж вони самі собі) дозволяла б українській владі Януковича отримати своєрідний карт-бланш для знищення опозиції, ухвалення віроломного та маніпулятивного виборчого закону, підтасовки виборів, створення конституційної більшості в парламенті і перетворення майбутніх виборів будь-якого президента у межах цих умов на порожню формальність». Або ж, як резюмує Микола Рябчук, можливо, Європі більше подобається піддатися на брехливу проєвропейську риторику Януковича та регіоналів і вже пізніше ламати собі голову над тим, як покарати санкціями Брюсселя у стилі «проти Лукашенка» київських лідерів, які вже стануть асоційованими з ЄС і нібито вірними тим же європейським цінностям.
Американське аналітичне видання «Стратфор» вважає, що реалізація Україною та її енергетичними союзниками по російському нещастю, насамперед Мінськом та країнами Балтії, проекту будівництва терміналу для імпорту зрідженого газу на Чорному морі (в Одесі) стане одним із ключових екзаменів у досягненні більшої енергетичної незалежності цих країн. Але без прямої підтримки Заходу, як кажуть американські енергетичні аналітики, реалізувати затратний проект терміналу для зрідженого газу (від 1 до 1,5 мільярда доларів) буде важко. Сьогодні ж усе перебуває лише на «паперовій стадії» техніко-економічних обґрунтувань та пошуку потенційних інвесторів.
Відомий на Заході український політичний аналітик і публіцист Микола Рябчук не погоджується на сторінках лондонського видання OpenDemocracy з намірами Польщі якнайскоріше досягти Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі між ЄС та Україною.Він критикує заклики американського професора політології родом із колишнього СРСР Александра Мотиля, який вважає, що краще втягнути напівавторитарну Україну у тісний союз із Європою, аніж дати їй перетворитися на внутрішню губернію авторитарної Росії. Микола Рябчук відповідає на сакраментальне нині для України питання про те, що для неї краще, таким чином: не можна вірити європейській риториці влади Януковича, бо це є «шантаж і блеф», якими влада українських олігархів прикриває свій страх перед Росією Путіна, абсолютне небажання жити за європейськими демократичними стандартами та прагнення використовувати Європу у своїх вузьких приватних інтересах. Миколу Рябчука дивує нинішня позиція Польщі, яка добре розуміє суть нинішніх антидемократичних процесів в Україні, але разом із тим намагається прискорити укладення між ЄС та Україною Януковича і К° Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі. Тому цей аналітик закликає Захід на сторінках OpenDemocracy: остаточне укладення Угоди ЄС з Україною нині не бажане, особливо допоки нинішні негативні тенденції не будуть змінені й заперечені парламентськими виборами 2012 року. Ці вибори мають стати реальним випробуванням того, настільки серйозно ставиться українська влада до європейських зобов’язань.Чи не вважає вона європейців дурнями, яких можна легко обдурити шантажем та блефом «шикарних євразійських хлопців»? Ще менш бажана, на думку Миколи Рябчука, ратифікація Угоди ЄС із Україною до президентських виборів 2015 року, які мали б бути визнані безсумнівно чесними і справедливими. «Інакше,– попереджає український аналітик,– реалізація польського плану (робити для українців більше добра, аніж вони самі собі) дозволяла б українській владі Януковича отримати своєрідний карт-бланш для знищення опозиції, ухвалення віроломного та маніпулятивного виборчого закону, підтасовки виборів, створення конституційної більшості в парламенті і перетворення майбутніх виборів будь-якого президента у межах цих умов на порожню формальність». Або ж, як резюмує Микола Рябчук, можливо, Європі більше подобається піддатися на брехливу проєвропейську риторику Януковича та регіоналів і вже пізніше ламати собі голову над тим, як покарати санкціями Брюсселя у стилі «проти Лукашенка» київських лідерів, які вже стануть асоційованими з ЄС і нібито вірними тим же європейським цінностям.
Американське аналітичне видання «Стратфор» вважає, що реалізація Україною та її енергетичними союзниками по російському нещастю, насамперед Мінськом та країнами Балтії, проекту будівництва терміналу для імпорту зрідженого газу на Чорному морі (в Одесі) стане одним із ключових екзаменів у досягненні більшої енергетичної незалежності цих країн. Але без прямої підтримки Заходу, як кажуть американські енергетичні аналітики, реалізувати затратний проект терміналу для зрідженого газу (від 1 до 1,5 мільярда доларів) буде важко. Сьогодні ж усе перебуває лише на «паперовій стадії» техніко-економічних обґрунтувань та пошуку потенційних інвесторів.
