Ікону «Покрова Богородиці» авторства майстра Галицької школи іконопису Дмитрія викрали у 1984-му із фондосховища тодішнього Львівського музею українського мистецтва, що містилося у Вірменському соборі. Зловмисники проламали замуроване вікно і винесли 22 ікони. 9 із них вдалося повернути одразу, ще одну – 19 років по тому.
Минулого року московський колекціонер Ігор Возяков придбав ікону, яка виявилась не тільки надзвичайно цінною, а й краденою.
Поціновувач старожитностей розповів: «Це була підготовка нової експозиції музею. Експерти розглядали кожну нову річ. Одна із експерток звернула увагу на цей раритет. Чекай, сказала мені вона, давай поглянемо уважніше».
Раритет вирішили повернути колишнім власникам. У вівторок урочиста частина передачі ікони Україні пройшла в Києві. У середу її доправлять до Львова, зазначив Ігор Возяков.
Приємно приймати – шкода віддавати?
«Покрова» – ікона, що надзвичайно високо цінувалася, зокрема, серед українського козацтва. Після стількох років, коли старожитності з України вивозилися, досить незвичним є сам факт такого повернення, вважає Володимир Яворівський, голова парламентського Комітету з питань духовності та культури.
«І це ще один доказ того, що все цінне, що ми маємо – хай як його крадуть, хай як намагаються десь заховати – це зробити уже неможливо: буквально нещодавно, місяців два тому, ми прийняли писанки від німців, які нам їх передали; зараз повертається унікальна ікона Покрови, – зауважує політик. – «Покрова» – це істинно українська ікона, чисто українська ікона».
Радник-посланник Посольства Російської Федерації в Україні Андрій Воробйов прокоментував подію, визнавши, що вирішувати проблему з переміщенням культурних цінностей необхідно.
«От я думаю, що найцінніший подарунок – це той, котрий шкода віддавати, – зауважив він. – Я переконаний, що Ігор Возяков у глибині душі не шкодує про свій вчинок, але він коштує дарувальникові певних душевних зусиль, які, однак, роблять людей кращими».
Представники Росохоронкультури (російська Федеральна служба з нагляду за дотриманням законодавства у сфері масових комунікацій, зв’язку та охорони культурної спадщини) висловили намір щодо подальшої двосторонньої співпраці у справі повернення втрачених пам’яток.
Минулого року московський колекціонер Ігор Возяков придбав ікону, яка виявилась не тільки надзвичайно цінною, а й краденою.
Поціновувач старожитностей розповів: «Це була підготовка нової експозиції музею. Експерти розглядали кожну нову річ. Одна із експерток звернула увагу на цей раритет. Чекай, сказала мені вона, давай поглянемо уважніше».
Раритет вирішили повернути колишнім власникам. У вівторок урочиста частина передачі ікони Україні пройшла в Києві. У середу її доправлять до Львова, зазначив Ігор Возяков.
Приємно приймати – шкода віддавати?
«Покрова» – ікона, що надзвичайно високо цінувалася, зокрема, серед українського козацтва. Після стількох років, коли старожитності з України вивозилися, досить незвичним є сам факт такого повернення, вважає Володимир Яворівський, голова парламентського Комітету з питань духовності та культури.
«І це ще один доказ того, що все цінне, що ми маємо – хай як його крадуть, хай як намагаються десь заховати – це зробити уже неможливо: буквально нещодавно, місяців два тому, ми прийняли писанки від німців, які нам їх передали; зараз повертається унікальна ікона Покрови, – зауважує політик. – «Покрова» – це істинно українська ікона, чисто українська ікона».
Радник-посланник Посольства Російської Федерації в Україні Андрій Воробйов прокоментував подію, визнавши, що вирішувати проблему з переміщенням культурних цінностей необхідно.
«От я думаю, що найцінніший подарунок – це той, котрий шкода віддавати, – зауважив він. – Я переконаний, що Ігор Возяков у глибині душі не шкодує про свій вчинок, але він коштує дарувальникові певних душевних зусиль, які, однак, роблять людей кращими».
Представники Росохоронкультури (російська Федеральна служба з нагляду за дотриманням законодавства у сфері масових комунікацій, зв’язку та охорони культурної спадщини) висловили намір щодо подальшої двосторонньої співпраці у справі повернення втрачених пам’яток.