– Пане Немиря, зараз досить багато говорять про те, якими будуть внутрішні наслідки процесу проти Юлії Тимошенко, який триває в Печерському суді української столиці, однак немає розуміння того, якими можуть бути міжнародні наслідки. Тому що реакція є, але вона якась така стримана. Таке враження, що якоїсь такої серйозної позиції щодо можливого вироку, який буде винесено Юлії Тимошенко, не випрацьовано і що атмосфера суду, яку можуть побачити вже не тільки українські телеглядачі, але й міжнародна спільнота, не дозволяє поки що, принаймні, робити таких різких оцінок того, що відбувається.
– По-перше, я думаю, що це взаємопов’язані поняття. Сприйняття того, що відбувається в Україні самими українцями, матиме і вже має суттєвий вплив на те, як будуть сприйматися, і з якими наслідками для правлячого режиму, ці події за межами України, в першу чергу в європейських країнах, в Європейському Союзі зокрема.
– Чому це пов’язані питання?
– Тому що наявність або відсутність реальної опозиції, яка створює політичну конкуренцію, а отже, політичну альтернативу, можливість для громадян міняти владу в мирний конституційний спосіб, є запорукою будь-якої реакції взагалі, тому що відсутність опозиції – це вже ознака тоталітарного режиму. Режим Януковича має суттєві ознаки неоавторитарногорежиму з суттєвими елементами клептократії, як про це говориться, зокрема, в останній оцінці Freedom House. Україна не існує в вакуумі, вона є членом Ради Європи (міжнародної організації, до якої входять 47 країн Європи, крім Білорусі). Україна хоче (як вона декларує) наблизитися до Європейського Союзу і завершити переговори про зону вільної торгівлі і угоду про асоціацію, а отже, це є наближення до контрактних відносин, які передбачають можливість і впливу в партнерський спосіб, в коректний спосіб (як це передбачено міжнародними відносинами) на ситуацію, якщо вона суперечить задекларованим намірам.
–Такий вплив є?
– Такий вплив є, і він, зокрема, висловлений в резолюціях Європейського парламенту 9 червня, в резолюціях Парламентської асамблеї Ради Європи, в оцінках, які були дані на рівні віце-президента Європейської комісії Катрін Аштон, які були дані урядом США… За моєю інформацією, (11 липня) відбулася розмова президента Європейської комісії Жозе Мануеля Баррозу з Президентом Януковичем, під час якої було висловлено не просто серйозне занепокоєння тим, що відбувається, або, як нещодавно заявив єврокомісар (Штефан) Філе, «зростаюче глибоке занепокоєння», а й було висловлено і роз’яснено (як я розумію) Президенту Януковичу про можливі негативні наслідки для нього і для уряду у випадку, якщо ці події в Україні, зокрема, використання системи кримінального правосуддя як інструмента для досягнення політичних цілей, – якщо ця політика буде продовжуватися.
Хочу звернути вашу увагу на декларацію Європейської народної партії, затверджену самітом партії, на якому, до речі, були присутні і брали участь в обговоренні і президент (Єврокомісії) Баррозу, і президент (Європейської ради) Ван Ромпей, і президент (Європарламенту) Бузек, і лідери провідних європейських країн, зокрема, канцлер Німеччини, прем’єр-міністр Франції, прем’єр-міністр Польщі – (в ній) вперше говориться про персональну відповідальність Президента Януковича у випадку продовження політики руйнації верховенства права, недотримання прав опозиції і демократичних стандартів.
– А президент хоч здатний прислухатися до таких попереджень?
– В цьому є проблема. Це є проблема сприйняття, а якщо сприйняття, то реакції або відсутності реакції на таку критику не від пересічних політиків, а від політиків, які не просто мають політичну вагу, а які, власне, ухвалююють рішення або суттєво впливають на кінцеве рішення.
Існувала і досі існує в декого відчуття, що Янукович чує цю критику, але не робить висновків, і тому один спосіб реакції на це – підвищити рівень і говорити більш чіткою і менш дипломатичною в цьому сенсі мовою. Інший підхід – що, розуміючи, власне, про що ідеться і про які негативні наслідки ідеться, Президент Янукович готовий йти на репутаційні ризики персональні для себе і для режиму, який він очолює, задля досягнення цілей, які мають для нього найпріоритетніше значення, а саме – усунення з політичної арени головного політичного конкурента, лідера найбільшої опозиційної партії, колишнього Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко.
В цьому, скоріш за все, збігається його інтерес з інтересами окремих олігархічних угруповань, які найбільше виграли в економічному і в будь-якому іншому сенсі від президенства Януковича за останні 18 місяців, зокрема, йдеться про групу, яка історично пов’язана з контроверсійною посередницькою компанією «РосУкрЕнерго».
В цьому сенсі, я думаю, чіткі заяви, які ми, зокрема, почули наприкінці минулого тижня на міжнародній конференції високого рівня у Вашингтоні, про те, що в випадку продовження цього процесу або, не дай Боже, винесення вироку і засудження Юлії Тимошенко відносини України і Заходу можуть бути заморожені.
Цю оцінку висловив не якийсь політичний опонент нинішнього режиму, а людина, яка останнім часом головним чином позитивно висловлювалася про останні 18 місяців – це колишній президент FreedomHouse, нині один із радників консультаційних фірм пан Адріан Каратницький. Навіть він говорить про можливість замороження.
Інші, зокрема нинішній президент Freedom House, колишній заступник держсекретаря (США) Дейвід Креймер, говорив про можливі санкції у випадку, якщо це буде продовжуватися.
І намагання представників української влади видати це за боротьбу з корупцією були абсолютно не почуті і, більш того, висміяні учасниками цієї й інших конференцій, які заявили, що повірити в боротьбу з корупцією Януковича можна буде тоді, якщо буде розпочато розслідування щодо виборів листопада 2004 року (спроба їх фальсифікувати), коли побачать розслідування щодо газових угод січня 2006 року, в яких було достатньо ґрунтовних підстав говорити про корупцію, коли побачать розслідування щодо «РосУкрЕнерго» і таке інше.
Отже, повторюючи відомий вислів колишнього президента США Рональда Рейгана: «Довіряй – але перевіряй!», зараз ці аванси, які були видані Президенту Януковичу на початку його президентства, вже проходять випробування практикою, і результати цього аналізу є невтішними.
Жодна з задекларованих системних реформ не була імплементована, програма співробітництва України з МВФ заморожена, замість посилення демократичних інституцій ми спостерігаємо їхнє послаблення. Замість продовження того надбання, яке закріпилося після Помаранчевої революції, свободи слова конкурентного простору, ми бачимо утиски засобів масової інформації з боку безпекових структур. І таким чином це є вердикт, це є попередження, це є червона риска, яку зараз чітко показали Януковичеві та його режимові.
– По-перше, я думаю, що це взаємопов’язані поняття. Сприйняття того, що відбувається в Україні самими українцями, матиме і вже має суттєвий вплив на те, як будуть сприйматися, і з якими наслідками для правлячого режиму, ці події за межами України, в першу чергу в європейських країнах, в Європейському Союзі зокрема.
– Чому це пов’язані питання?
– Тому що наявність або відсутність реальної опозиції, яка створює політичну конкуренцію, а отже, політичну альтернативу, можливість для громадян міняти владу в мирний конституційний спосіб, є запорукою будь-якої реакції взагалі, тому що відсутність опозиції – це вже ознака тоталітарного режиму. Режим Януковича має суттєві ознаки неоавторитарногорежиму з суттєвими елементами клептократії, як про це говориться, зокрема, в останній оцінці Freedom House. Україна не існує в вакуумі, вона є членом Ради Європи (міжнародної організації, до якої входять 47 країн Європи, крім Білорусі). Україна хоче (як вона декларує) наблизитися до Європейського Союзу і завершити переговори про зону вільної торгівлі і угоду про асоціацію, а отже, це є наближення до контрактних відносин, які передбачають можливість і впливу в партнерський спосіб, в коректний спосіб (як це передбачено міжнародними відносинами) на ситуацію, якщо вона суперечить задекларованим намірам.
–Такий вплив є?
– Такий вплив є, і він, зокрема, висловлений в резолюціях Європейського парламенту 9 червня, в резолюціях Парламентської асамблеї Ради Європи, в оцінках, які були дані на рівні віце-президента Європейської комісії Катрін Аштон, які були дані урядом США… За моєю інформацією, (11 липня) відбулася розмова президента Європейської комісії Жозе Мануеля Баррозу з Президентом Януковичем, під час якої було висловлено не просто серйозне занепокоєння тим, що відбувається, або, як нещодавно заявив єврокомісар (Штефан) Філе, «зростаюче глибоке занепокоєння», а й було висловлено і роз’яснено (як я розумію) Президенту Януковичу про можливі негативні наслідки для нього і для уряду у випадку, якщо ці події в Україні, зокрема, використання системи кримінального правосуддя як інструмента для досягнення політичних цілей, – якщо ця політика буде продовжуватися.
Хочу звернути вашу увагу на декларацію Європейської народної партії, затверджену самітом партії, на якому, до речі, були присутні і брали участь в обговоренні і президент (Єврокомісії) Баррозу, і президент (Європейської ради) Ван Ромпей, і президент (Європарламенту) Бузек, і лідери провідних європейських країн, зокрема, канцлер Німеччини, прем’єр-міністр Франції, прем’єр-міністр Польщі – (в ній) вперше говориться про персональну відповідальність Президента Януковича у випадку продовження політики руйнації верховенства права, недотримання прав опозиції і демократичних стандартів.
– А президент хоч здатний прислухатися до таких попереджень?
– В цьому є проблема. Це є проблема сприйняття, а якщо сприйняття, то реакції або відсутності реакції на таку критику не від пересічних політиків, а від політиків, які не просто мають політичну вагу, а які, власне, ухвалююють рішення або суттєво впливають на кінцеве рішення.
Існувала і досі існує в декого відчуття, що Янукович чує цю критику, але не робить висновків, і тому один спосіб реакції на це – підвищити рівень і говорити більш чіткою і менш дипломатичною в цьому сенсі мовою. Інший підхід – що, розуміючи, власне, про що ідеться і про які негативні наслідки ідеться, Президент Янукович готовий йти на репутаційні ризики персональні для себе і для режиму, який він очолює, задля досягнення цілей, які мають для нього найпріоритетніше значення, а саме – усунення з політичної арени головного політичного конкурента, лідера найбільшої опозиційної партії, колишнього Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко.
В цьому, скоріш за все, збігається його інтерес з інтересами окремих олігархічних угруповань, які найбільше виграли в економічному і в будь-якому іншому сенсі від президенства Януковича за останні 18 місяців, зокрема, йдеться про групу, яка історично пов’язана з контроверсійною посередницькою компанією «РосУкрЕнерго».
В цьому сенсі, я думаю, чіткі заяви, які ми, зокрема, почули наприкінці минулого тижня на міжнародній конференції високого рівня у Вашингтоні, про те, що в випадку продовження цього процесу або, не дай Боже, винесення вироку і засудження Юлії Тимошенко відносини України і Заходу можуть бути заморожені.
Цю оцінку висловив не якийсь політичний опонент нинішнього режиму, а людина, яка останнім часом головним чином позитивно висловлювалася про останні 18 місяців – це колишній президент FreedomHouse, нині один із радників консультаційних фірм пан Адріан Каратницький. Навіть він говорить про можливість замороження.
Інші, зокрема нинішній президент Freedom House, колишній заступник держсекретаря (США) Дейвід Креймер, говорив про можливі санкції у випадку, якщо це буде продовжуватися.
І намагання представників української влади видати це за боротьбу з корупцією були абсолютно не почуті і, більш того, висміяні учасниками цієї й інших конференцій, які заявили, що повірити в боротьбу з корупцією Януковича можна буде тоді, якщо буде розпочато розслідування щодо виборів листопада 2004 року (спроба їх фальсифікувати), коли побачать розслідування щодо газових угод січня 2006 року, в яких було достатньо ґрунтовних підстав говорити про корупцію, коли побачать розслідування щодо «РосУкрЕнерго» і таке інше.
Отже, повторюючи відомий вислів колишнього президента США Рональда Рейгана: «Довіряй – але перевіряй!», зараз ці аванси, які були видані Президенту Януковичу на початку його президентства, вже проходять випробування практикою, і результати цього аналізу є невтішними.
Жодна з задекларованих системних реформ не була імплементована, програма співробітництва України з МВФ заморожена, замість посилення демократичних інституцій ми спостерігаємо їхнє послаблення. Замість продовження того надбання, яке закріпилося після Помаранчевої революції, свободи слова конкурентного простору, ми бачимо утиски засобів масової інформації з боку безпекових структур. І таким чином це є вердикт, це є попередження, це є червона риска, яку зараз чітко показали Януковичеві та його режимові.
