Пробачте за грубе питання: регіонали що, дійсно тупі? Вочевидь, так. Останнє свідчення їхнього серійного глупства – суд над Юлією Тимошенко. Якщо ви ще не чули, колишню «помаранчеву» Прем’єр-міністра звинуватили в «зловживанні владою», яке нібито виявилося, коли вона кілька років тому домовилася про газову угоду з Росією. Угода була вочевидь погана для України, а, оскільки вона погана, Тимошенко має бути винна. Винна в тому, що… – та хоч би в чому. Зловживання владою якраз підійде: звучить серйозно, а водночас таке широке, що стає беззмістовне.
Забудьте про лицемірство. Зловживання владою – це чи не єдине, що українські еліти чинять невпинно, власне, з 1991 року. Президент Віктор Янукович зловживає владою щоразу, коли приїжджає відпочити в свій сумнівно набутий маєток під Києвом. Його соратники зловживають владою щоразу, коли фальшують результати тендерів, загрібають мільйони й ухвалюють закони на користь своїх дружбанів. Якщо газова угода Юлії злочинна, то які тоді «харківські угоди» Віктора?
І забудьте, що шукати суть у непрозорих газових відносинах України з Росією неможливо. Хто ухвалює рішення в Києві? Невідомо. Чи були ті угоди добрі для України? Мо’, так, мо’, й ні. Чи були вони погані для України? Мо’, так, мо’, й ні. Чи не єдине, що знають усі, – що ці угоди ніколи не йдуть на шкоду російському «Газпромові», з одного боку, і олігархам, компаніям і регіоналам зі східної України, з іншого. Це випадок, задум чи Боже провидіння? Вгадайте з одного разу.
І, звичайно ж, забудьте про правосуддя. Кожен знає, що підстав для звинувачень так само мало, як і рівня колективного інтелекту в українському уряді. Кожен знає, що єдина причина, чому режим цькує Тимошенко, – це щоб нейтралізувати її напередодні парламентських виборів 2012 року і президентських 2015-го. І кожен знає, що суди – це інструмент режиму Януковича. Пробога, це вам не Канада, а Україна, і заяви про незалежне правосуддя так само переконливі, як і заяви про чесність регіоналів.
Отож забудьте все це. Єдине важливе питання – це чому регіонали так відверто не здатні зрозуміти, що вони чинять іще одну мега-помилку, яка вилізе їм боком на користь Тимошенко, підштовхне українську опозицію, мобілізує суспільство проти них, змусить Америку й Європу насупити брови і створить катастрофу в поліпшенні образу партії – і то саме в час, коли режим так очевидно провалив виконання всіх обіцянок і відчайдушно сподівається на диво, яке врятувало б його від повної ганьби?
Судити був найгірший вихід
Якщо ви дійсно хочете позбутися Тимошенко, призначте її послом кудись до Брюсселя, Парижа, Лондона чи й навіть Москви – до будь-якого важливого місця, яке потішить її самолюбство, але водночас створить їй заняття і прибере її з дороги. Або призначте її міністром закордонних справ, як зробив Барак Обама, призначивши Гілларі Клінтон держсекретарем, – чи, якщо дійсно хочете влаштувати їй мороку, міністром культури. Або пошліть її в п’ятирічну місію для з’ясування, як живуть громади української діаспори по всьому світі. Або дайте їй ток-шоу на телебаченні в найкращий час дня.
Бо найостанніше, що можна зробити з відомим, впливовим, харизматичним, метким, красномовним, багатим і фотогенічним політичним супротивником, – це судити її. За що завгодно. Звичайно, якщо не взяли її на гарячому й не маєте неспростовних доказів. Невдала ж справа проти затятого звинуваченого гарантовано перетворить Тимошенко на міжнародну знаменитість і накличе на режим муки пекельні, особливо в Європі, до якої, як каже Янукович, він хоче вступити. Ще гірше, що справа, мабуть, затягнеться й залишатиметься на перших шпальтах місяцями. Образ України порине в грязюку, коли свідок за свідком – а звинувачення збирається викликати людей із тридцять, включно з колишнім Президентом Віктором Ющенком – викриватиме, наскільки прогнили українські політичні й економічні еліти. Якщо регіонали думають, що сморід до них не пристане, на них чигає велика несподіванка.
Я думаю, що цього разу, як і стільки разів у минулому, ця халепа походить від кричущої некомпетентності й зарозумілості табору Януковича. Просто бачу зустріч у президентському кабінеті: горілка тече, хлопаки сьорбають ікру, порівнюючи обсяги своїх банківських рахунків на Кайманах і намагаючись придумати, як би всіх завжди обдурювати, – аж якийсь розумник подає чудову думку: посадити Юлю за ґрати. А шо, кльова, каже Прем’єр-міністр Азаров. І просто, як млинець спекти, додає міністр освіти Табачник. І от тепер хлопаки, мабуть, тим млинцем подавляться.
Не дивно, що Янукович наполягає, що не має нічого спільного з цим судом. У всьому винні наші супер-дупер-незалежні суди, каже він. Звичайно, а що ж йому ще казати. Але тим часом, я думаю, Віктор уже, мабуть, зрозумів, що краще йому трохи віддалитися від процесу, і то найшвидше. Коли це добро долетить до вентилятора, Янукович хоче бути певний, що відбувати залишаться його дружбани, а він сам матиме пристойну відмазку.
У регіоналів є одна надзвичайна річ. Вони – просто дилетанти, зарозумілі настільки, що не знають, наскільки мало вони знають. А дилетанти, які навіть не знають, що добре для них самих, не можуть знати, що добре для країни, якою вони кажуть, що керують.
Олександр Мотиль – професор політології Рутґерського університету (Нью-Джерсі, США)
Переклад статті друкується за дозволом автора. Оригінал статті був опублікований англійською мовою як блог на інтернет-сторінці журналу World Affairs.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Забудьте про лицемірство. Зловживання владою – це чи не єдине, що українські еліти чинять невпинно, власне, з 1991 року. Президент Віктор Янукович зловживає владою щоразу, коли приїжджає відпочити в свій сумнівно набутий маєток під Києвом. Його соратники зловживають владою щоразу, коли фальшують результати тендерів, загрібають мільйони й ухвалюють закони на користь своїх дружбанів. Якщо газова угода Юлії злочинна, то які тоді «харківські угоди» Віктора?
І забудьте, що шукати суть у непрозорих газових відносинах України з Росією неможливо. Хто ухвалює рішення в Києві? Невідомо. Чи були ті угоди добрі для України? Мо’, так, мо’, й ні. Чи були вони погані для України? Мо’, так, мо’, й ні. Чи не єдине, що знають усі, – що ці угоди ніколи не йдуть на шкоду російському «Газпромові», з одного боку, і олігархам, компаніям і регіоналам зі східної України, з іншого. Це випадок, задум чи Боже провидіння? Вгадайте з одного разу.
І, звичайно ж, забудьте про правосуддя. Кожен знає, що підстав для звинувачень так само мало, як і рівня колективного інтелекту в українському уряді. Кожен знає, що єдина причина, чому режим цькує Тимошенко, – це щоб нейтралізувати її напередодні парламентських виборів 2012 року і президентських 2015-го. І кожен знає, що суди – це інструмент режиму Януковича. Пробога, це вам не Канада, а Україна, і заяви про незалежне правосуддя так само переконливі, як і заяви про чесність регіоналів.
Отож забудьте все це. Єдине важливе питання – це чому регіонали так відверто не здатні зрозуміти, що вони чинять іще одну мега-помилку, яка вилізе їм боком на користь Тимошенко, підштовхне українську опозицію, мобілізує суспільство проти них, змусить Америку й Європу насупити брови і створить катастрофу в поліпшенні образу партії – і то саме в час, коли режим так очевидно провалив виконання всіх обіцянок і відчайдушно сподівається на диво, яке врятувало б його від повної ганьби?
Судити був найгірший вихід
Якщо ви дійсно хочете позбутися Тимошенко, призначте її послом кудись до Брюсселя, Парижа, Лондона чи й навіть Москви – до будь-якого важливого місця, яке потішить її самолюбство, але водночас створить їй заняття і прибере її з дороги. Або призначте її міністром закордонних справ, як зробив Барак Обама, призначивши Гілларі Клінтон держсекретарем, – чи, якщо дійсно хочете влаштувати їй мороку, міністром культури. Або пошліть її в п’ятирічну місію для з’ясування, як живуть громади української діаспори по всьому світі. Або дайте їй ток-шоу на телебаченні в найкращий час дня.
Бо найостанніше, що можна зробити з відомим, впливовим, харизматичним, метким, красномовним, багатим і фотогенічним політичним супротивником, – це судити її. За що завгодно. Звичайно, якщо не взяли її на гарячому й не маєте неспростовних доказів. Невдала ж справа проти затятого звинуваченого гарантовано перетворить Тимошенко на міжнародну знаменитість і накличе на режим муки пекельні, особливо в Європі, до якої, як каже Янукович, він хоче вступити. Ще гірше, що справа, мабуть, затягнеться й залишатиметься на перших шпальтах місяцями. Образ України порине в грязюку, коли свідок за свідком – а звинувачення збирається викликати людей із тридцять, включно з колишнім Президентом Віктором Ющенком – викриватиме, наскільки прогнили українські політичні й економічні еліти. Якщо регіонали думають, що сморід до них не пристане, на них чигає велика несподіванка.
Я думаю, що цього разу, як і стільки разів у минулому, ця халепа походить від кричущої некомпетентності й зарозумілості табору Януковича. Просто бачу зустріч у президентському кабінеті: горілка тече, хлопаки сьорбають ікру, порівнюючи обсяги своїх банківських рахунків на Кайманах і намагаючись придумати, як би всіх завжди обдурювати, – аж якийсь розумник подає чудову думку: посадити Юлю за ґрати. А шо, кльова, каже Прем’єр-міністр Азаров. І просто, як млинець спекти, додає міністр освіти Табачник. І от тепер хлопаки, мабуть, тим млинцем подавляться.
Не дивно, що Янукович наполягає, що не має нічого спільного з цим судом. У всьому винні наші супер-дупер-незалежні суди, каже він. Звичайно, а що ж йому ще казати. Але тим часом, я думаю, Віктор уже, мабуть, зрозумів, що краще йому трохи віддалитися від процесу, і то найшвидше. Коли це добро долетить до вентилятора, Янукович хоче бути певний, що відбувати залишаться його дружбани, а він сам матиме пристойну відмазку.
У регіоналів є одна надзвичайна річ. Вони – просто дилетанти, зарозумілі настільки, що не знають, наскільки мало вони знають. А дилетанти, які навіть не знають, що добре для них самих, не можуть знати, що добре для країни, якою вони кажуть, що керують.
Олександр Мотиль – професор політології Рутґерського університету (Нью-Джерсі, США)
Переклад статті друкується за дозволом автора. Оригінал статті був опублікований англійською мовою як блог на інтернет-сторінці журналу World Affairs.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
