Будинок на розі вулиць Нижній Вал та Житньоторзька прихований за риштованням. За словами архітектора Георгія Духовичного, огорожу звели чотири дні тому, а зараз всередині ведуться роботи: уже розібрали дах. Різновид риштовання, яким оточена будівля, зазвичай використовують перед знесенням, наголошує архітектор.
«Те риштовання, що стоїть навколо будинку, не може бути використане для будівництва або ремонту: воно стоїть впритул до стіни, – пояснює Георгій Духовичний. – Коли б це була конструкція, підготовлена для роботи, це було б об’ємне риштовання, і воно було б затягнуте не плівкою, яка не дозволяє підійти до фасаду, а сіткою – щоб було світло, але пилюка і сміття не вилітали на вулицю».
Відповідно до проекту забудовника, на цій земельній ділянці зведуть чотириповерхову будівлю з мансардою, розповів Радіо Свобода перший заступник голови Державної служби з питань національних культурних пам’яток Яків Дігтяр.
«Ми не давали дозволу на знесення. Можливо, центральний орган дав. А проект був погоджений ще до того, як я прийшов на цю посаду – на початку року», – зазначив він. Між тим, на питання, хто є забудовником, Яків Дігтяр відповів, що не пам’ятає.
Не назвали «пам’яткою» – готуйся до знесення
Будинок, про який йдеться, – найстаріша будівля на Нижньому Валу, її можна бачити на фотографіях ще з середини ХІХ століття, говорить історик Михайло Кальницький. Проте, зі слів історика, найбільшою цінністю є дерев’яні деталі будівлі, зокрема, різьблені карнизи. Однак навіть будучи у переліку нововиявлених пам’яток культурної спадщини, будинок на Нижньому Валу не отримав свого часу статусу історичної пам’ятки, тому юридично все правильно, зауважує Михайло Кальницький.
«Цей будинок ще в дев’яності роки записали як нововиявлену пам’ятку. Він входить до зводу пам’яток історії та культури, – говорить історик. – Проте, фактично, щоразу, як хтось збирається зносити історичний будинок, виявляється, що цей будинок або не отримав статусу пам’ятки, або був позбавлений його. І через це виходить, що той, хто його зносить, ніби й не порушує закон».
Площа за будинком
Реставрація старовинного будинку коштує значно дорожче, аніж його руйнування і побудова на цьому місці іншого, більшого за площею, розповів Радіо Свобода голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.
За його словами, на сьогодні присвоєння таким будівлям статусу історичних пам’яток – єдиний метод їх збереження. Та й це не завжди діє: тоді забудовники вдаються до підпалів – щоб не було що реставрувати взагалі.
«Те риштовання, що стоїть навколо будинку, не може бути використане для будівництва або ремонту: воно стоїть впритул до стіни, – пояснює Георгій Духовичний. – Коли б це була конструкція, підготовлена для роботи, це було б об’ємне риштовання, і воно було б затягнуте не плівкою, яка не дозволяє підійти до фасаду, а сіткою – щоб було світло, але пилюка і сміття не вилітали на вулицю».
Відповідно до проекту забудовника, на цій земельній ділянці зведуть чотириповерхову будівлю з мансардою, розповів Радіо Свобода перший заступник голови Державної служби з питань національних культурних пам’яток Яків Дігтяр.
«Ми не давали дозволу на знесення. Можливо, центральний орган дав. А проект був погоджений ще до того, як я прийшов на цю посаду – на початку року», – зазначив він. Між тим, на питання, хто є забудовником, Яків Дігтяр відповів, що не пам’ятає.
Не назвали «пам’яткою» – готуйся до знесення
Будинок, про який йдеться, – найстаріша будівля на Нижньому Валу, її можна бачити на фотографіях ще з середини ХІХ століття, говорить історик Михайло Кальницький. Проте, зі слів історика, найбільшою цінністю є дерев’яні деталі будівлі, зокрема, різьблені карнизи. Однак навіть будучи у переліку нововиявлених пам’яток культурної спадщини, будинок на Нижньому Валу не отримав свого часу статусу історичної пам’ятки, тому юридично все правильно, зауважує Михайло Кальницький.
«Цей будинок ще в дев’яності роки записали як нововиявлену пам’ятку. Він входить до зводу пам’яток історії та культури, – говорить історик. – Проте, фактично, щоразу, як хтось збирається зносити історичний будинок, виявляється, що цей будинок або не отримав статусу пам’ятки, або був позбавлений його. І через це виходить, що той, хто його зносить, ніби й не порушує закон».
За його словами, на сьогодні присвоєння таким будівлям статусу історичних пам’яток – єдиний метод їх збереження. Та й це не завжди діє: тоді забудовники вдаються до підпалів – щоб не було що реставрувати взагалі.
