– Чергова неформальна зустріч формату «5+2» щодо врегулювання Придністровського конфлікту була безрезультатною. В чому причина?
– На жаль, це правда. Ми зустрілись у Москві 21 червня, очікування були високі. Особливо після квітневої зустрічі у форматі «5+2» у Відні, де здавалось, що ми наблизились до відновлення офіційних переговорів про врегулювання Придністровського конфлікту у форматі «5+2». Хоча не все так песимістично, адже переговори у Москві відбулися і вони тривали цілий день. Що буде далі, ми називаємо «зупинкою годинника»: московська зустріч перенесена на початок вересня. Тоді, я надіюсь, ми прийдемо до позитивного результату.
– Що завадило ухвалити спільне рішення на московській зустрічі?
– На жаль, позиція Тирасполя виглядала так, що вони не мають відповідних інструкцій, щоб зробити наступний крок. Але всі сторони прийшли до консенсусу, і це схвально, в тому числі Москва. Міністр Лавров повторював кілька разів, і він дуже позитивно налаштований щодо цієї позиції, що є необхідність надати Придністров’ю спеціальний статус, враховуючи територіальний суверенітет Молдови.
Тирасполь був єдиним, хто не погодився відновити офіційні переговори. Ми намагались їх переконати всіма можливими аргументами, що це стане початком серйозних реальних переговорів. Швидше за все, делегація просто не була готова і не мала відповідних інструкцій з Тирасполя. То ж неможливо було досягти позитивного рішення під час першої частини переговорів у Москві.
Відмінності у позиціях Тирасполя та Кишинева існують. То ж всі сторони проголосували за тимчасове призупинення переговорів, щоб делегації в себе у столицях глибше поговорили на цю тему і подумали, як рухатись далі. Такою була позиція і України, і Європейського Союзу, і нас усіх.
– Можливо, варто поміняти формат переговорів? Може, варіант «5+2» не є дієвим?
– Ви знаєте, це правильний механізм. Відновлення офіційних переговорів є пріоритетом для усіх нас. Це збільшить відповідальність за ухвалення рішень. Конкретні рішення будуть ухвалюватись, це зробить переговори серйознішими.
Бо тепер ми маємо лише неформальні зустрічі, що мовою дипломатів означає практично нічого. Ви можете погодитись чи не погодитись, але це неформально. То ж офіційні зустрічі – високого чи нижчого рівня – в першу чергу, означають переведення дискусії у нормальний процес врегулювання Придністровського конфлікту. Саме тому це дуже важливо.
– На жаль, це правда. Ми зустрілись у Москві 21 червня, очікування були високі. Особливо після квітневої зустрічі у форматі «5+2» у Відні, де здавалось, що ми наблизились до відновлення офіційних переговорів про врегулювання Придністровського конфлікту у форматі «5+2». Хоча не все так песимістично, адже переговори у Москві відбулися і вони тривали цілий день. Що буде далі, ми називаємо «зупинкою годинника»: московська зустріч перенесена на початок вересня. Тоді, я надіюсь, ми прийдемо до позитивного результату.
– Що завадило ухвалити спільне рішення на московській зустрічі?
– На жаль, позиція Тирасполя виглядала так, що вони не мають відповідних інструкцій, щоб зробити наступний крок. Але всі сторони прийшли до консенсусу, і це схвально, в тому числі Москва. Міністр Лавров повторював кілька разів, і він дуже позитивно налаштований щодо цієї позиції, що є необхідність надати Придністров’ю спеціальний статус, враховуючи територіальний суверенітет Молдови.
Тирасполь був єдиним, хто не погодився відновити офіційні переговори. Ми намагались їх переконати всіма можливими аргументами, що це стане початком серйозних реальних переговорів. Швидше за все, делегація просто не була готова і не мала відповідних інструкцій з Тирасполя. То ж неможливо було досягти позитивного рішення під час першої частини переговорів у Москві.
Відмінності у позиціях Тирасполя та Кишинева існують. То ж всі сторони проголосували за тимчасове призупинення переговорів, щоб делегації в себе у столицях глибше поговорили на цю тему і подумали, як рухатись далі. Такою була позиція і України, і Європейського Союзу, і нас усіх.
– Можливо, варто поміняти формат переговорів? Може, варіант «5+2» не є дієвим?
– Ви знаєте, це правильний механізм. Відновлення офіційних переговорів є пріоритетом для усіх нас. Це збільшить відповідальність за ухвалення рішень. Конкретні рішення будуть ухвалюватись, це зробить переговори серйознішими.
Бо тепер ми маємо лише неформальні зустрічі, що мовою дипломатів означає практично нічого. Ви можете погодитись чи не погодитись, але це неформально. То ж офіційні зустрічі – високого чи нижчого рівня – в першу чергу, означають переведення дискусії у нормальний процес врегулювання Придністровського конфлікту. Саме тому це дуже важливо.
|
Довідка для сайту: Переговори щодо врегулювання Придністровського конфлікту тривають у форматі «5+2» (сторони конфлікту: Молдова та Придністров’я, а посередники та спостерігачі – Росія, Україна, ОБСЄ, Євросоюз і США). У лютому 2006 року офіційні консультації зайшли в глухий кут, а потім були припинені. Разом з тим, неофіційні зустрічі в цьому форматі періодично проводяться. |
