Колишній тимчасовий виконувач обов’язків міністра оборони Валерій Іващенко оголосив безстрокове голодування. За його словами, таким чином він висловлює протест проти упередженості колегії суддів Печерського райсуду Києва.
Перед цим суддя Сергій Вовк знову відмовився змінити запобіжний захід для обвинуваченого. Своє клопотання колишній в. о. міністра оборони пояснював різким погіршенням здоров’я.
Як зазначив Іващенко, використовувати правові механізми у нього немає можливості. Тому, мовляв, іншого способу боротьби, ніж голодування, він не бачить.
Жодної неприязні, запевняє обвинувачення
Адвокат Дмитро Швець стверджував Радіо Свобода, що підстав порушувати проти Іващенка кримінальну справу не було.
«Люди навіть такого високого рангу, як колишні міністри, виконувачі обов’язків міністрів, у цій країні не можуть домогтися елементарного захисту своїх конституційних прав і свобод. Іващенко вже значний проміжок часу перебуває у слідчому ізоляторі. Обвинувачення абсолютно безпідставні. Все воно, як то кажуть, висмоктано з пальця», – каже Дмитро Швець.
Сторона обвинувачення у відповідь на заяву Іващенка підкреслила, що не має до підсудного жодної неприязні. Обвинувачення закликало почати розгляд справи, щоб встановити, винний він чи ні.
Сподівання на іншу долю, ніж у Луценка
Як зазначає політолог Володимир Фесенко, ситуація Валерія Іващенка лише ззовні схожа на становище Юрія Луценка. У колишнього в. о. міністра оборони значно менше політичної підтримки з боку опозиції, ніж у колишнього міністра внутрішніх справ.
«Дійсно, ніяких гарантій немає. Але це така, якщо хочете, відчайдушна спроба бодай дати змогу лікуватися. Я не впевнений у тому, що це дасть результат. Для Луценка не дало. Але щодо Іващенка, можливо, і немає таких особливих політичних мотивів. Тому, можливо, він сподівається, що у нього буде трохи інша доля, ніж у Луценка. Але, знову ж таки, жодних гарантій немає», – вважає політолог.
Валерія Іващенка звинувачують в ухваленні незаконного рішення про реалізацію майна судомеханічного заводу Феодосії. За даними правоохоронців, значна частина активів цього держпідприємства Міноборони зрештою перейшла в приватні руки. Зокрема, це стосується стратегічно важливих об’єктів – причалів заводу. Сам Іващенко переконує, що діяв лише у рамках закону.
Перед цим суддя Сергій Вовк знову відмовився змінити запобіжний захід для обвинуваченого. Своє клопотання колишній в. о. міністра оборони пояснював різким погіршенням здоров’я.
Як зазначив Іващенко, використовувати правові механізми у нього немає можливості. Тому, мовляв, іншого способу боротьби, ніж голодування, він не бачить.
Жодної неприязні, запевняє обвинувачення
Адвокат Дмитро Швець стверджував Радіо Свобода, що підстав порушувати проти Іващенка кримінальну справу не було.
«Люди навіть такого високого рангу, як колишні міністри, виконувачі обов’язків міністрів, у цій країні не можуть домогтися елементарного захисту своїх конституційних прав і свобод. Іващенко вже значний проміжок часу перебуває у слідчому ізоляторі. Обвинувачення абсолютно безпідставні. Все воно, як то кажуть, висмоктано з пальця», – каже Дмитро Швець.
Сторона обвинувачення у відповідь на заяву Іващенка підкреслила, що не має до підсудного жодної неприязні. Обвинувачення закликало почати розгляд справи, щоб встановити, винний він чи ні.
Сподівання на іншу долю, ніж у Луценка
Як зазначає політолог Володимир Фесенко, ситуація Валерія Іващенка лише ззовні схожа на становище Юрія Луценка. У колишнього в. о. міністра оборони значно менше політичної підтримки з боку опозиції, ніж у колишнього міністра внутрішніх справ.
«Дійсно, ніяких гарантій немає. Але це така, якщо хочете, відчайдушна спроба бодай дати змогу лікуватися. Я не впевнений у тому, що це дасть результат. Для Луценка не дало. Але щодо Іващенка, можливо, і немає таких особливих політичних мотивів. Тому, можливо, він сподівається, що у нього буде трохи інша доля, ніж у Луценка. Але, знову ж таки, жодних гарантій немає», – вважає політолог.
Валерія Іващенка звинувачують в ухваленні незаконного рішення про реалізацію майна судомеханічного заводу Феодосії. За даними правоохоронців, значна частина активів цього держпідприємства Міноборони зрештою перейшла в приватні руки. Зокрема, це стосується стратегічно важливих об’єктів – причалів заводу. Сам Іващенко переконує, що діяв лише у рамках закону.
